27 травня 2025 року № 320/26915/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом (в подальшому уточненим позовом) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Київській області, оформлену листом від 29.06.2023р. №1000-0202-8/98549; зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області перевести позивачку з 31.05.2023р. на пенсію за віком із зарахванням періодів її роботи в органах ДПС з 23.11.1996р. по 10.10.2005р., з 26.10.2007р. по 30.05.2023р., з урахуванням довідок ГУ ДПС у Київській області про складові заробітної плати від 30.05.2023р. за №№10-36-10-02/74, 10-36-10-02/73.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058). В подальшому позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту також - Закон №889-VIII). Проте, за результатами розгляду означеної заяви відповідачем було відмовлено позивачці у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ГУ ПФУ у Київській області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначило, що позивачка звернулась до органів ПФУ із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію за Законом №889-VIII. Проте, відповідач відмовив їй у переведенні на означений вид пенсії з огляду на відсутність достатнього стажу державної служби. Відмова мотивована тим, що, на думку відповідача, положення Закону №889-VIII не розповсюджуються на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоєне спеціальне звання, якщо інше не передбачено Законом. Відповідач пояснив, що відсутні підстави для розповсюдження на позивачку положень Закону №889-VIII. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглянувши клопотання відповідача про залучення співвідповідача до участі у розгляді справи - ГУ ПФУ в Одеській області, суд відмовляє у задоволенні такого клопотання, адже згідно уточненого позову, позовних вимог до ГУ ПФУ в Одеській області не заявлено.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058, що сторонами не заперечується.
15.06.2023р. позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Київській області зі зверненням за №ВЕБ-10001-Ф-С-23-132248 через вебпортал ПФУ про надання роз'яснення щодо переходу позивачки на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» (зареєстровано 16.06.2023р. за №17382/П-1000-23). Заява мотивована тим, що згідно записів у трудовій книжці позивачка має право на пенсію як державний службовець.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 29.06.2023р. за вих. №1000-0202-8/98549 за результатами розгляду звернення позивачці повідомлено про відсутність стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби відповідно до ЗУ №889-8, тому здійнсти перерахунок розміру пенсії за віком відповідно до ЗУ №889-8 немає можливості.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї відмови, позивачка звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно зі статтею 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.10.2015 № 889-VIII (далі по тексту також - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.01.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18 ті підтриманий Верховним Судом у постановах від 26.06.2023 у справі № 320/5021/22, від 09.04.2024 у справі № 560/9407/22.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18.
За приписами частини першої статті 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту також - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 1.7 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За приписами пункту 1.8 розділу І Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Днем звернення, зокрема за переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що обов'язковою передумовою для розгляду органом пенсійного фонду України питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення особі пенсії за віком, зокрема і відповідно до положень Закону №3723-ХІІ, є звернення такої особи з відповідною заявою про призначення означеного виду пенсії чи переведення на такий вид пенсії.
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію звернення №ВЕБ-10001-Ф-С-23-132248 від 15.06.2023р., зареєстрованого ГУ ПФУ у Київській області 16.06.2023р. за №17382/П-1000-23, судом встановлено, що позивачкою визначено тип звернення як скарга, тема звернення - "надання роз'яснень щодо звернення переходу з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Виходячи з текстуального аналізу, означене звернення від 15.06.2023р. не є заявою про призначення пенсії чи переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, що, в свою чергу, мало наслідком направлення позивачці листа-відповіді від 29.06.2023р. за вих. №1000-0202-8/98549, який є предметом оскарження по справі.
Разом з тим, суд враховує, що цей лист носить суто інформаційний характер, ніяких юридичних наслідків для позивачки не створює, тому не може бути предметом судового оскарження, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку про те, що права позивачки відповідачем не порушено, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.