26 травня 2025 року м. Київ № 640/11545/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелик Оіл» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелик Оіл» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:
визнати неправомірним та скасувати рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №10/26-15-32-03-16 від 05.03.2020 Головного управління ДПС у м. Києві;
зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: м. Київ, вул. Деревообробна, буд.5.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Зелик Оіл» зазначило, що відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» було надано ГУ ДПС у м. Києві усі необхідні документи для надання відповідачем ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Однак, за результатами поданих підприємством документів, відповідачем винесено рішення, яким було відмовлено у видачі позивачеві відповідної ліцензії з посиланням на відсутність документів, які підтверджують прийняття об'єкту у місці роздрібної торгівлі пальним в експлуатацію відповідно до законодавства. Позивач зазначає, що висновки відповідача про ненадання актів вводу в експлуатацію об'єкта або актів готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єкту у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним, є неправомірними та спростовуються доданими до заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним матеріалами. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2020 року позовну заяву у зв'язку з її недоліками було залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає про правомірність відмови позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, оскільки видача ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на відповідне місце здійснення такої діяльності можлива без надання акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, лише за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним.
Зазначає, що акт введення в експлуатацію є в обов'язковому переліку документів відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», що на думку відповідача, означає що без даного документа отримати ліцензію неможливо.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що ним в достатньому обсязі надано докази на підтвердження протиправності прийнятого рішення.
На виконання Прикінцевих положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, матеріали адміністративної справи № 640/11545/20 передані до Київського окружного адміністративного суду .
Відповідно до ухвали від 27 грудня 2023 року (суддя Балаклицький А.І.) судом адміністративну справу № 640/11545/20 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року адміністративну справу №640/11545/20 прийнято до провадження суддею Шевченко А.В. Вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що ТОВ «Зелік Оіл» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів діяльності якого є 47.30 Роздрібна торгівля пальним (а.с.6-10).
18 лютого 2020 року з метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, позивач звернувся до відповідача, подавши відповідну заяву встановленого зразка, а саме: №25920/10.
До заяви позивачем відповідно до вимог Закону України від 19 грудня 1995 року за №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» було додано пакет документів, що підтверджують право позивача на отримання ліцензії та здійснення відповідної підприємницької діяльності.
Так, до заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі паливом за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5, додано:
паспорт №1 заземлюючого пристрою ВП;
паспорт №1 заземлюючого пристрою грозозахисту;
технічну документацію;
свідоцтво серії ВОО №993984;
протокол №16;
лист №35 від 28.01.2020;
експертний висновок від 28.05.2019;
декларація пожежної безпеки;
акт готовності об'єкта до експлуатації від 03.05.2016;
протокол №6;
статут підприємства;
наказ №10 про призначення директора;
опис 1-065-030045_43;
дозвіл №1326.18.32 від 17 травня 2018 року;
дозвіл №4236.19.32 від 29 листопада 2019 року;
декларацію №00-060619-01311 від 06.06.2019;
договір №341253 від 12.09.2019;
протокол №357-19ОЗС;
висновок експертизи №402822391-02-1644,18;
протокол №148;
протокол №203;
протокол №257;
картку умов праці;
звіт №416172268-03-24-00,0014.19;
паспорт АЗС POSmini;
висновок експертизи №416172268-03-24-00,0014.19;
договір суборенди №22-А від 01.02.2019;
робочу документацію.
Відповідач рішенням №43722/10/26-15-3203-16 від 05 березня 2020 року відмовив у наданні ліцензії позивачу, зазначивши, що відсутній акт готовності об'єкта до експлуатації (а.с.5).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно з частинами тридцять другою, тридцять третьою, тридцять п'ятою статті 15 Закону №481/95-ВРліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Положеннями частини тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства встановлено, що для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суб'єкт господарювання подає відповідну заяву та документи, перелічені у частині тридцять восьмій статті 15 Закону №481/95-ВР.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Зелик Оіл» зареєстровано, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів діяльності якого є 47.30 Роздрібна торгівля пальним.
18 лютого 2020 року з метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, позивач звернувся до відповідача, подавши відповідну заяву встановленого зразка.
До заяв позивачем відповідно до вимог Закону України від 19 грудня 1995 року за №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», було додано пакет документів (окремо по кожній заяві).
Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що до заяви позивачем не надано акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, стосовно об'єкта нерухомого майна за місцем здійснення роздрібної торгівлі пальним.
Однак, позивач стверджує, що акт введення в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального на орендовані приміщення відсутні, оскільки орендовані приміщення, де розмішені АЗС були побудовані до 05.08.1992 і відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для реєстрації об'єктів, де розміщені АЗС ТОВ «Зелик Оіл» не потрібні акти ведення в експлуатацію, а тому ним виконано обов'язок, передбачений частиною тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР щодо надання документів, що підтверджують прийняття об'єкта в експлуатацію відповідно до законодавства.
Однак, відповідно до частини третьої статті 18 Закону №481/95-ВР тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб'єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об'єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.
Таким чином, ненадання акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єкта в експлуатацію відповідно до законодавства можливо лише за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.
Тобто, у разі подання документу, що підтверджує право власності на об'єкт, який видано після 1 січня 2014 року, заявник зобов'язаний надати акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єкта в експлуатацію відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що позивач уклав договір суборенди нежитлового приміщення №22-А від 01.02.2019 (отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі паливом за адресою 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд.5 ), тобто після 1 січня 2014 року, а отже має обов'язок подати до заяви про видачу ліцензії акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єкта в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо нерухомого майна за місцем здійснення роздрібної торгівлі пальним.
Більше того, матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечується, що до заяви ним не надано вищевказаних документів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції викладеної у рішенні Касаційного адміністративного суд у складі Верховного Суду при розгляді аналогічної справи №823/1850/16 від 21.08.2019, в якому суд відступив від викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №816/1533/17 висновку: «розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів на діючій АЗС призведе до зміни її основних техніко-економічних показників, а саме: збільшення потужності (місткості (ємності) резервуарів та кількості автозаправок), обсягу послуг, загальної кількості працюючих тощо. Тому встановлення (розміщення) на діючу АЗС (як об'єкт підвищеної небезпеки) стаціонарного заправника газу моделі СЗГ-1-10, призначеного для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення транспортних засобів зрідженим газом (пропан-бутаном) та виготовленого згідно ТУ У 28.1-30277055-042:2015 «Заправники газом стаціонарні» призвело до зміни функціонального призначення АЗС, внаслідок чого відбулися зміни основних техніко-економічних показників, а тому відноситься до реконструкції та потребує дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України».
Положеннями частини п'ятої статті 10 Закону України «Про будівельні норми» передбачено, що обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, можуть бути погоджені суб'єктом нормування відповідно до встановленого ним порядку.
Порядок розгляду в Мінрегіонбуді звернень щодо відхилень від діючих державних будівельних норм затверджено наказом Мінрегіонбуду №301 від 04.07.2008р. (в редакції наказу від 16.09.2013 №450), проте у даному випадку позивач не звертався до Мінрегіонбуд щодо облаштування АГЗП на території існуючої СТО №1 з відхиленням від діючих ДБН і рішення про можливість такого відхилення щодо даного питання не приймалось.
Крім того, відповідно до висновків у справі №823/1850/16 від 21 серпня 2019 року, в якій Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував правовий висновок про те, що «розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції є її реконструкцією, здійснення якої в силу закону відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю».
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що на момент прийняття Головним управління ДПС у м. Києві рішенням 10/26-15-32-03-16 від 05.03.2020 про відмову у наданні ліцензії позивачу, відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачених нормами чинного законодавства, оскільки у позивача були відсутні усі документи передбачені статтею 15 Закону № 481/95-ВР, зокрема: документи, що підтверджують прийняття об'єкту в експлуатацію відповідно до законодавства, а саме акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єкту в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об'єкту у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач належними та допустимими доказами довів, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелик Оіл» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.