26 травня 2025 рокуСправа № 280/3308/25
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали
за позовною заявою Державної установи "БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99)" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, 32, код ЄДРПОУ 08563530)
до Управлінння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя вул. Перемоги 129, код ЄДРПОУ 40477689)
про визнання висновків протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
28 квітня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної установи "БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99)" (далі - позивач) до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним висновки управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області викладені в Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» за період з 01.01.2022 по 30.09.2024 №040807-20/2 та виключити з тексту даного Акту висновки щодо: 1) різниці додаткової винагороди атестованим працівникам в розмірі 16 998 027,48 гривень, яку повинно було нарахувати.; 2) не нарахування і неперерахування (недонаразування і неповне перерахування) інших надходжень до загального фонду бюджету на загальну суму 422 113,72 гривень; 3) не нарахування і неперерахування (недонарахування і неповне перерахування) інших надходжень до загального фонду бюджету на загальну суму 648,74 грн.;
зобов'язати управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області скласти новий вірний Акт з висновками без вищезазначених оспорюваних питань.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву Державної установи «БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99») до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про визнання висновків акту протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду позовної заяви із приведенням позовних вимог у відповідність положенням ст. 5 КАС України (з доказами направлення позовної заяви всім учасникам справи).
На виконання вимог ухвали позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог вх. № 24571 від 19.05.2025, в якій викладено позовні вимоги наступним чином:
визнати протиправними висновки викладені в акті ревізії від 27 січня 2025 року №040807-20/2 окремих питань фінансово-господарської діяльності державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2024 року та висновків викладених в ВИСНОВКАХ управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 03 березня 2025 року на заперечення установи до акта ревізії від 27 січня 2025 року №040807-20/2 в повному обсязі;
скасувати в повному обсязі висновки викладені аудиторською групою Управління Східного офісу викладених в акті ревізії від 27 січня 2025 року №040807-20/2 та висновків викладених в ВИСНОВКАХ управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 03 березня 2025 року на заперечення установи до акта ревізії від 27 січня 2025 року №040807-20/2 щодо: не перерахування їх спеціального фонду установи до загального фонду державного фонду , кошти у сумі 421 464, 98 грн; не перерахування із спеціального фонду установи до загального фонду державного бюджету кошти у сумі 648,74 грн; не донарахування одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу установи, передбаченої Постановою КМУ №168 у сумі - 16 998 027,48 грн.; в повному обсязі;
визнати вірним новий висновок акта ревізії від 27 січня 2025 року №040807-20/2: «Висновок: під час ревізії встановлені такі порушення законодавства: -зайве нарахування особам рядового і начальницького складу колонії премію за виконання службових обов'язків в нічний час на загальну суму 51 025,66 грн, компенсації ПДФО - 7 783,57грн., єдиного соціального внеску - 9 613, 25 грн; -покриття за рахунок коштів державного бюджету вартості земельного податку за споруди іншої юридичної особи на суму 33 438,10грн; - зайво нараховано та виплачено особам рядового та начальницького складу на відрядження у сумі 810,00 грн; - не перераховано до доходів загального фонду бюджету коштів у сумі 648,74грн; -не відображено в бухгалтерському обліку та фінансовому звіті кредиторської заборгованості перед звільненими особами рядового та начальницького складу на суму 278 113,37 грн щодо нарахованої грошової компенсації за неотримане речове майно; -не відображення заборгованості на суму 253 586,68грн по розрахункам з юридичною особою; - недоотримано добових особами рядового і начальницького складу за відрядження у сумі 33 660,00 грн.». З даним висновком акту установа погоджується в повному обсязі
Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суд, дослідивши матеріали позову, дійшов наступних висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з п.п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Так, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших публічно-правових відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому, залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативно-правові і такі, що не мають нормативно-правового характеру, тобто індивідуальні.
Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків, чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований. До того ж, обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії, є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якого забезпечується правовими механізмами.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені лише рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Отже, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення ревізії і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фінансової інспекції.
У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.
Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язків характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки, зазначені в акті перевірки та висновки на заперечення на акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, самі по собі не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 серпня 2018 року у справі №826/11213/15 та від 04 лютого 2020 року у справі №820/2786/16.
Оскільки, самі по собі висновки акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності не породжують, не змінюють та не звужують права позивача, не встановлюють для нього додаткових обов'язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.
Суд зазначає, що "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі № 805/3450/16-а, які суд застосовує відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З огляду на наведені обставини та норми законодавства, які їх регулюють суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають судовому розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й судовому розгляду взагалі.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 21, 170, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
У відкритті провадження в адміністративній справі №280/3308/25 за позовною заявою Державної установи "БІЛЕНЬКІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 99)" (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, 32, код ЄДРПОУ 08563530) до Управлінння Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя вул. Перемоги 129, код ЄДРПОУ 40477689) про визнання висновків протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду у судовому порядку.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання.
Суддя Л.Я. Максименко