27 травня 2025 рокуСправа № 640/3476/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Артоуз О.О.,
за участю секретаря Власюк В.І.,
представника позивача з'явився Мельник О.А., невчасно подано клопотання про допущення в режимі відеоконференцзв'язку, не допущено до участі в режимі відеоконференцзв'язку
представників відповідача Соловйової М.О., Шишлакової О.В.
розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Світтрейдінг» про відвід судді
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світтрейдінг» (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, 8, ЄДРПОУ 42810430) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, ЄДРПОУ 001015622) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світтрейдінг» (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у ухиленні від розгляду та постановлення рішення за скаргою ТОВ «Світтрейдінг» на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, реєстраційний номер О-3445995054 від 08.05.2020;
зобов'язати Міністерство юстиції України у встановленому законом порядку розглянути та постановити рішення за ТОВ «Світтрейдінг» на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, реєстраційний номер О-3445995054 від 08.05.2020;
присудити на користь ТОВ «Світтрейдінг» сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2021 відкрито провадження у адміністративній справі.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 05.03.2025.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 08.05.2025 прийнято рішення про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.05.2025 об 11:30 год., витребувано у відповідача додаткові докази у справі.
27 травня 2025 року на адресу суду позивачем надано заяву про відвід судді. В обґрунтування заяви зазначає, що підставою для відводу є наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді Артоуз О.О. На думку позивача, витребовуючи документи за власною ініціативою Запорізький окружний адміністративний суд вийшов за межі позовних вимог та не врахував положення ст.77 КАС України. Також, позивач звертає увагу, що Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2025 суттєво обмежив позивача в праві на ефективний захист своїх прав. Місцезнаходженням позивача є місто Київ, а тому враховуючи режим військового стану який діє в Україні та часткову окупацію населених пунктів Запорізької області існують реальні підстави щодо неможливості вчасного прибуття представника позивача у судове засідання та висловлення своєї думки. Також, Запорізький окружний адміністративний суд кінцевим строком витребування документів визначив 25.05.2025. Відповідач подав витребувані документи 26.05.2025. Враховуючи, що засідання суду призначено на 27.05.2025 позивач фактично обмежений коротким строком для вивчення нових документів у справі. Отже, в разі розгляду справи цим складом суду неможливо бути впевненим у їх об'єктивності та неупередженості, що є неприпустимим, оскільки підриває довіру громадськості до всієї гілки судової влади України.
Представники відповідачів підготовчому засіданні 27.05.2025 проти задоволення заяви про відвід заперечували.
Суддя розглянувши заяву позивача про відвід судді дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на наступне.
Згідно з нормами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (ст. 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч. 1 ст. 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Підстави для відводу судді визначено частиною першою статті 36 КАС України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" визначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою. З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Відтак, особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Слід підкреслити, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Зі змісту заяви позивача вбачається, що підставою для відводу судді є незгода позивача з рішенням суду в частині витребування додаткових доказів у справі.
Надаючи оцінку вказаним підставам, суд зауважує, що статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства визначено вичерпний перелік підстав для відводу судді. Наведена у заяві про відвід обставина не передбачена КАС України, як підстава для відводу судді та є оціночним судженням, тому у жодному випадку не може свідчити про наявність у судді певної зацікавленості, відсутності неупередженості або необ'єктивності судді.
Більш того, ч. 4 ст. 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу
Суд також зазначає, що аргументи, якими мотивовано заяву про відвід судді не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення суддею гарантій неупередженості.
На думку суду, доводи, викладені у заяві, жодним чином не свідчать про неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну таким норму, яка підлягає застосуванню.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією «Jura novit curia» («Суд знає закони»). Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.19 у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.19 у справі № 487/10128/14-ц).
Цей принцип означає, що суд може самостійно, безвідносно до посилань сторін, обирати і застосовувати норми права до фактичних обставин спору. Саме таке тлумачення принципу «jura novit curia» («суд знає закони») наведено у постанові Верховного Суду від 10.01.23 у справі №600/2019/21-а.
Так, діючи в межах позовних вимог, з огляду на завдання суду та унормовані ч. 3 ст. 2 КАС України принципи адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.
Суд також зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст.2 та ч.4 ст. 9 КАС України (постанова Верховний Суд від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 05.09.2023 у справі № 380/7760/20).
Таким чином, доводи позивача щодо виходу суду за межі позовних вимог під час витребування є необґрунтованими, оскільки з'ясування всіх обставин справи вимагається для дотримання принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 2 та ч.4 ст. 9 КАС України.
З приводу доводів про те, що Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2025 суттєво обмежив позивача в праві на ефективний захист своїх прав. Місцезнаходженням позивача є місто Київ, а тому враховуючи режим військового стану який діє в Україні та часткову окупацію населених пунктів Запорізької області існують реальні підстави щодо неможливості вчасного прибуття представника позивача у судове засідання та висловлення своєї думки суд зазначає, що діюче законодавство передбачає можливість учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Тобто вказані доводи є також безпідставними.
Відносно доводів позивача, що він фактично обмежений коротким строком для вивчення нових документів у справі суд зазначає, що на 27.05.2025 призначено перше підготовче засідання по справі.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 180 КАС України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Частиною 4 ст. 173 КАС України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно з ч. 3 ст. 44 КАС України учасникам справи надано право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Тобто, встановлюючи строк подання витребуваних доказів суд жодним чином не порушив прав позивача і позивач не позбавлений права клопотати про надання йому строку для ознайомлення із доказами, надання пояснень і заперечень щодо наданих доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною першою статті 36 КАС України підстав для задоволення заяви про відвід головуючої судді Артоуз О.О. від розгляду адміністративної справи № 640/3476/21, а тому у задоволенні цієї заяви слід відмовити.
Як зазначено у ч.1 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частинами 3 - 4 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За таких обставин, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36-41, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Світтрейдінг» про відвід судді Артоуз О.О.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала виготовлена та підписана 27 травня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз