26 травня 2025 року Справа № 280/2370/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій від 04.03.2025;
зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.
До суду надійшла уточнена позовна заява (вх. №23205), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій від 04 березня 2025 року;
зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 93,6 кв.м, житловою площею 64,3 кв.м. за ОСОБА_1 , шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.12.2024 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності від 14.04.1991, видане на підставі рішення виконавчого комітету Василівської міської ради від 19.02.1991 №32. Позивачем було додано пакет документів, який підтверджує факт реєстрації права власності на будинок до 2013 року. Однак, 21.01.2025 позивач отримала рішення про зупинення розгляду справи, а 04.03.2025 рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Рішення мотивоване тим, що завершення строку встановленого частиною 3 статті 23 Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. З рішення про зупинення розгляду заяви №76712778, з підстав відсутності інформації, що містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2013 не вбачається які саме відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом були відсутні у державного реєстратора при розгляді наданих позивачем документів, або які документи, необхідні для реєстрації не були надані. Позивач зазначає, що у зв'язку з пошкодженням житла, у неї є необхідність подати повідомлення про пошкоджене майно, та відповідно, заяву про отримання компенсації. Вимога державного реєстратора щодо отримання довідки, при наявності у позивача оригіналу свідоцтва про право власності, виданого уповноваженим на той період суб'єктом, а також при наявності технічного паспорта нового зразка, який містить QR-код, який дозволяє за допомогою зчитування перевірити як дійсність техпаспорту, так і відповідність адреси об'єкти, відповідальну особу та дату заведення документу. Отже, під час прийняття рішення щодо проведення реєстраційних дій на встановлення відповідності законодавству наданих позивачем документів, державний реєстратор мав вичерпну можливість безперешкодно дізнатись про необхідну для вчинення реєстраційних дій інформацію. Позивач вважає прийняте рішення таким, що порушує матеріальні права, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до п.3 ч.3 ст.10 Закону, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов'язкове запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації. Таким чином, державний реєстратор зобов'язаний діяти відповідно до процедури, встановленої Законом та здійснити дії, направлені на отримання інформації, на підставі якої він має право вчинити реєстраційну дію. Оскільки одних записів в єдиних та державних реєстрах про майно позивача державним реєстратором Департаменту не знайдено, державний реєстратор Департаменту обов'язково надсилає запит до зберігача реєстраційних справ та реєстрових книг - РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО, щоб вказане підприємство надало йому необхідну інформацію. Оскільки у державного реєстратора Департаменту немає доступу до паперових носіїв інформації, а саме: реєстраційних справ та реєстрових книг, які знаходяться на зберіганні у РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО, впевнитись у тому, що поданий позивачем для державної реєстрації правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності на житло від 14.04.1991 є дійсним та відповідно про це міститься запис в реєстровій книзі державний реєстратор не може. Саме тому державний реєстратор Департаменту обов'язково надсилає запит до зберігача реєстраційних справ та реєстрових книг - РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО, щоб вказане підприємство надало йому необхідну інформацію. Чинним законодавстом на теперешній час не передбачено винятків щодо застосування вищевказаної норми. Також, таких винятків не передбачено і щодо майна, розташованого на тимчасово окупованих територіях, так і в зоні активних бойових дій. Позивач трактує пункт постанови, як можливість державного реєстратора запитувати необхідну інформацію, тоді як законодавством передбачено обов'язок державного реєстратора надіслати запит до відповідного органу, яким було проведено державну реєстрацію / оформлення прав до 01.01.2013 в усіх випадках, коли відповідні відомості відсутні в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом для актуалізації відомостей про права. Наявність у позивача оригіналів документів не дозволяє державному реєстратору ігнорувати вимоги чинного законодавства стосовно отримання інформації про права, зареєстровані до 01.01.2013. Ця норма законодавства передбачена для отримання достовірної інформації стосовно переходів прав власності на визначений об'єкт нерухомого майна на проміжок часу, коли державна реєстрація проводилась / оформлювалась лише на паперових носіях, та для неприпустимості порушення у зв'язку з цим, речових прав третіх осіб. Дане нерухоме майно за період відсутності державного реєстру (до 2013 року) могло бути відчуджене будь-яким способом, і про це державному реєстратору при розгляді документів не відомо. Крім того вказує, що вірним способом захисту прав позивача є подання заяви до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності заявнику майна на праві приватної власності, або подання заяви до суду про визнання права власності на нерухоме майно, що в обох випадках було б підставою для державного реєстратора вчинити реєстраційні дії та внести запис до державного реєстру Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив зазначено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року запитується реєстратором лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, а не в обов'язковому порядку, як про це помилково вказує відповідач. Також зазначено, що у даному випадку йдеться про здійснення державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Приватний будинок позивачем набуто на законних підставах, правовстановлюючі документи не втрачено. Відповідно відсутні підстави для звернення до районного суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідачем подані до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що у даному випадку, державний реєстратор не має права здійснити державну реєстрацію права власності без отримання/підтвердження інформації про наявність запису про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію права власності до 2013 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
З матеріалів справи судом установлено, що 17.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради щодо проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
21.01.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради прийнято рішення про зупинення розгляду заяви № 76712778, з підстав відсутності інформації, що містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2023.
Державним реєстратором в порядку п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» направлено запит до Департаменту реєтраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області про надання інформації: чи проводилась реєстрація права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності за № б/н від 14.04.1991, Василівська міська рада народних депутатів, зареєстрований в книзі №19 реєстровий номер 3103), до 01.01.2013; інформацію за ким зареєстровано право власності на вищевказаний житловий будинок, на підставі яких првовстановлюючих документів, із зазначенням площі та наявність самочинних побудов; надати копію правовстановлюючого документу та технічної документації.
Також, державним реєстратором в порядку п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» направлено запит до РКП «Василівське БТІ» ВРР ЗО про надання інформації: чи проводилась реєстрація права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності за № б/н від 14.04.1991, Василівська міська рада народних депутатів, зареєстрований в книзі №19 реєстровий номер 3103), до 01.01.2013; інформацію за ким зареєстровано право власності на вищевказаний житловий будинок, на підставі яких првовстановлюючих документів, із зазначенням площі та наявність самочинних побудов; надати копію правовстановлюючого документу та технічної інвентаризації.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Демченко З.М. Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради № 77612281 від 04.03.2025 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою в зв'язку з тим, що після завершення строку, встановленого ч.3 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та / або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви. У разі невиконаня заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/ або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці 2 цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
На відповідне звернення позивача, Департамент реєтраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області листом від 10.03.2025 №13 повідомив про те, що відповідно до рішення органу влади, прийнятого в 1994 році, всі інвентаризаційні справи на об'єкти нерухомості, розташовані у Василівському районі, були передані до Василівського бюро технічної інвентаризації. Нажаль, надати точну назву, номер та дату зазначеного рішення наразі неможливо, оскільки всі архіви знаходяться в місті Мелітополі, яке наразі перебуває під окупацією.
На відповідне звернення позивача, Василівська районна рада Запорізької області листом від 03.03.2025 №01-37 повідомила про те, що до 24.02.2022 архівні справи на паперових носіях щодо об'єктів нерухомого майна зберігались в БТІ в м.Василівка Запорізької області за адресою б-р Центральний 6. Від початку військового вторгнення населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території. Внаслідок ворожого обстрілу міста Василівки, будівля, в якій знаходиться КП БТІ Василівської районної ради Запорізької області була зруйнована, архіви знищені. Довідки та витяги отримати не можливо.
Позивач, не погодившись з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій від 04 березня 2025 року, звернулась з даним позовом до суду.
Судом досліджено наявні в матеріалах справи копії: свідоцтва про право приватної власності від 14.04.1991; технічного паспорта від 05.07.2021; лист про наявність технічної інвентаризації; витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; рішення від 19.02.1991 №32 Виконавчого комітету Василівської міської ради народних депутатів про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі Закон №1952-IV), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі Порядок № 1127).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор, зокрема:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;
9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Статтею 23 Закону №1952-IV визначено, заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
За приписами ч.3 ст. 23 Закону № 1952-IV якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.
Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху (п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності;
13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
13-3) договору про передачу страхового портфеля;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо здійснення реєстрації прав на нерухоме майно орган реєстрації (в межах спірних правовідносин) встановлює відповідність заявлених прав і отриманих документів вимогам законодавства, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій та приймає відповідне рішення.
Судом установлено, що за результатом розгляду заяви позивача про реєстрацію прав на нерухоме майно житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , державним реєстратором на виконання вимог п.3 ч.3 статті 10 Закону № 1952-IV здійснено запити.
В подальшому, відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено у державній реєстрації прав на нерухоме майно.
Суд при розгляді даної справи керується усталеною практикою Третього апеляційного адміністративного суду (зокрема, постанова від 23 липня 2024 року по справі №280/174/24).
Як було зазначено вище, пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Виходячи з аналізу значеної правової норми суд зазначає, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року запитується реєстратором лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, а не в обов'язковому порядку, як про це помилково вказує відповідач.
При цьому з рішення про зупинення розгляду заяви № 76712778, з підстав відсутності інформації, що містить відомості про зареєстровані права до 01.01.2023 не вбачається які саме відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом були відсутні у державного реєстратора при розгляді наданих позивачем документів, або які документи, необхідні для реєстрації не були надані позивачем.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви були надані наступні документи: свідоцтво про право приватної власності від 14.04.1991; технічний паспорт від 05.07.2021; лист про наявність технічної інвентаризації; витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; рішення від 19.02.1991 №32 Виконавчого комітету Василівської міської ради народних депутатів про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння.
Крім того, на відповідне звернення позивача, Департамент реєтраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області листом від 10.03.2025 №13 повідомив про те, що відповідно до рішення органу влади, прийнятого в 1994 році, всі інвентаризаційні справи на об'єкти нерухомості, розташовані у Василівському районі, були передані до Василівського бюро технічної інвентаризації. Нажаль, надати точну назву, номер та дату зазначеного рішення наразі неможливо, оскільки всі архіви знаходяться в місті Мелітополі, яке наразі перебуває під окупацією.
Також, на відповідне звернення позивача, Василівська районна рада Запорізької області листом від 03.03.2025 №01-37 повідомила про те, що до 24.02.2022 архівні справи на паперових носіях щодо об'єктів нерухомого майна зберігались в БТІ в м.Василівка Запорізької області за адресою б-р Центральний 6. Від початку військового вторгнення населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території. Внаслідок ворожого обстрілу міста Василівки, будівля, в якій знаходиться КП БТІ Василівської районної ради Запорізької області була зруйнована, архіви знищені. Довідки та витяги отримати не можливо.
Статтею 23 Закону №1952-IV визначено, заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
При цьому суд зауважує, що у спірних правовідносинах не встановлено обставин за яких наступили підстави, передбачені ст. 23 Закону №1952-IV.
За приписами ч.3 ст. 23 Закону № 1952-IV якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.
Статтею 24 Закону № 1952-IV передбачено підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху (п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону).
Суд зазначає, оскільки у відповідача були відсутні підстави для залишення заяви позивача про державну реєстрацію прав без руху (зупинення розгляду заяви позивача про реєстрацію права власності), а тому прийняття рішення на підставі п.8 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV є безпідставним.
Відповідно до п. 6, ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.
Відповідно до п.4.1. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, яке знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.98 № 121 (надалі - Інструкція № 121), яка визначала порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно до 2002 року, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна відбувається з видачою свідоцтва про право власності згідно зразку, наведеному в додатку 11, місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування членам житлових, житлово-будівельних, дачних, гаражних або інших кооперативів, які повністю внесли свої пайові внески.
Відповідно до п.1.5-1.6 Інструкції №121, державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, яка є обов'язковою для власників незалежно від форми власності, здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
Реєстрацію права власності позивача було здійснено у відповідності до Інструкції №121, про що здійснений реєстраційний запис на свідоцтві про право приватної власності на житловий будинок, відповідно до якого реєстраційні дії проведені начальником Мелітопольського бюро технічної інвентаризації 18.04.1991 (записано в реєстраційну книгу №19 під реєстраційним номером №3103).
За таких обставин суд зазначає, що у спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.
При цьому суд звертає увагу на те, що необхідність державної реєстрації права власності виникла у позивача у зв'язку із пошкодженням вказаного майна та отриманням відповідної компенсації.
Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» № 2923, є фізичні особи - громадяни України - власники пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна.
Реєстр пошкодженого та знищеного майна забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, зберігання, захист та облік, крім іншого, і таких відомостей (документів): документи та/або відомості про підтвердження права власності на пошкоджене чи знищене майно.
Відповідно до п.31. Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2023 р. № 624, документи, що подаються шляхом підвантаження електронної копії оригіналу паперового документа, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи повинні викладатися державною мовою; 2) текст документів повинен бути надрукований розбірливо або написаний друкованими літерами; 3) документи не повинні містити підчищення або дописування, закреслення та інші виправлення, не обумовлені в документах, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі повинні бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством.
Відповідно до п.3 ч.13 Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 381, для отримання компенсації необхідно переконатися, що пошкоджений об'єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису, провести його реєстрацію.
Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - провести реєстраційні дії, або відмовити у їх проведенні, існує лише один правомірний варіант поведінки.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Відповідно до рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015.
У даному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій, а також необхідність застосування принципу ефективності судового захисту порушених прав, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог у вигляді зобов'язання Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 93,6 кв.м, житловою площею 64,3 кв.м. за ОСОБА_1 , шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання / перебування: АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м.Запоріжжя, бульвар Центральний, буд.27, код ЄДРПОУ 37573508) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій від 04 березня 2025 року №77612281.
Зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 93,6 кв.м, житловою площею 64,3 кв.м. за ОСОБА_1 , шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова