26 травня 2025 року Справа № 280/3641/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши у м. Запоріжжі матеріали адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Дмитро Геннадійович про визнання протиправною та скасування постанови,
06 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Дмитро Геннадійович, в якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 22 квітня 2025 року ВП № 77371135 про накладення штрафу.
Ухвалою судді від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст. 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, в якій вказати підстави для його поновлення та надати докази, що підтверджують поважність пропуску строку звернення до суду. Зазначені документи надіслати до суду супровідним листом з посиланням на номер справи.
За змістом частин 1-3 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивача в його електронний кабінет та доставлено 13.05.2025 .
Останній день для усунення недоліків позову припадає на 23.05.2025.
20.05.2025 від представника позивача до суду надійшла заява (про поновлення строку на оскарження постанови ВП №77371135від 22.04.2025. Заява обґрунтована тим, що відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений строк для оскарження постанови державного виконавця - 10 робочих днів. В же час, відповідно до приписів ст. 287 КАС України позовну заяву у такій категорії справ може бути подано протягом десятиденного строку. Отже, норми Закону України «Про виконавче провадження» та КАС України дозволяють неоднозначне тлумачення права. Крім того, у оскаржуваній постанові державного виконавця прямо зазначено, що така постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». На підставі викладеного просить поновити строк звернення до суду.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 22 квітня 2025 року ВП № 77371135 про накладення штрафу.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, вказана постанова надійшла до особистого кабінету позивача у підсистемі «Електронний суд» 22.04.2025. Тому вважає, що цей позов поданий у межах встановленого строку, а саме протягом 10 робочих днів, у відповідності до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя відхиляє наведені доводи позивача звертаючи увагу на таке.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із ч. 5 ст. 75 вказаного Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Одночасно пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
З огляду на встановлений статтею 120 КАС України порядок обчислення процесуальних строків, зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм КАС України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.
Згідно з частиною першою статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
КАС України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення із позовною заявою, порядок її розгляду та ухвалення рішення пов'язані з наявністю винесеного за правилами КАС України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі ІV цього Кодексу "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах".
В свою чергу, стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Також стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів, які перераховані у частині першій статті 3 цього Закону.
Таким чином, стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Таку правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18.
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 березня 2019 року у справі №920/149/18, є застосовним під час розгляду справ в порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №440/1290/19) щодо застосування у спірних правовідносинах спеціальної норми, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Тобто, з цього слідує, що за аналогією закону стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, а тому саме норми цього Кодексу є спеціальними і підлягають до застосування.
Як вже зазначалося вище, відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Особливості судового провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначені статтею 287 КАС України.
Так, частиною третьою статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Таким чином, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 287 КАС України передбачено право вибору особи порядку оскарження рішень державного виконавця. При цьому, такі оскарження є альтернативним способом захисту своїх прав.
Скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган ДВС, позивач повинен керуватися статтею 287 КАС України, якою встановлено десятиденний строк для звернення від дати отримання таких рішень, який обчислюється календарними днями.
Такий правовий висновок за аналогічних обставин зроблено Верховним Судом у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №440/1290/19, який в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом.
Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом застосуванню підлягає спеціальна норма, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, тобто КАС України, а не Закон України «Про виконавче провадження».
У визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об'єктивна - наявність факту порушеного права, суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою.
Позивач стверджує про отримання оскаржуваної постанови від 22.04.2025 саме 22.04.2025.
Враховуючи вимоги частини першої статті 120 КАС України, яка передбачає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, відлік на оскарження спірної постанови почався з наступного дня - 23 квітня 2025 року та закінчився 02 травня 2025 року.
До суду позивач звернувся 06.05.2025.
Отже, позивачем пропущений строк звернення до суду.
За правилами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя звертає увагу, що будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з цим позовом у межах встановленого у статті 287 КАС України строку позивачем у заяві про поновлення строку - не наведено.
Суддя наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою публічних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.
Підсумовуючи, суддя не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Посилання позивача на неоднозначне або множинне тлумачення права не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Крім того, таке питання вже було неодноразово вирішене Верховним Судом (постанова від 14 липня 2022 року №380/10649/21, постанова від 08 жовтня 2019 року №440/1290/19, постанова від 13 березня 2019 року № 920/149/18).
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що викладені у заяві про поновлення строків підстави не може бути визнані судом поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що підстави наведені представником позивача суддею визнано неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, та подана перстеником позивача заява про поновлення строків не містить зазначення поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви та наявність підстав для повернення позовної заяви.
Згідно ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123 169, 241, 248, 256 КАС України, суддя, -
Позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білан Дмитро Геннадійович про визнання протиправною та скасування постанови, повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом з доданими до неї документами.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова