Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 травня 2025 року Справа№200/3218/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Ольжича , будинок, 7 ЄДРПОУ 13559341)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії від 02.04.2025 року № 056650010335;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення (25.03.2025) та зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202 періоди роботи: з 03.02.2003 по 17.02.2003, з 20.02.2003 по 07.05.2003, з 08.05.2003 по 08.05.2003, з 16.05.2003 по 05.11.2004, з 15.12.2004 по 10.01.2005, з 17.01.2005 по 18.05.2005, з 19.05.2005 по 11.08.2007, з 20.08.2007 по 30.11.2008, з 11.02.2009 по 08.12.2009, з 09.12.2009 по 09.04.2010, з 10.04.2010 по 20.08.2010, з 21.08.2010 по 02.02.2011, з 09.02.2011 по 04.05.2011, з 14.06.2011 по 23.05.2014, з 26.05.2014 по 07.02.2025, з 20.02.2025 по 21.03.2025;
- зобов'язати позивача зарахувати до провідних професій періоди роботи: з 09.12.2009 по 09.04.2010 з 21.08.2010 по 02.02.2011, з 09.02.2011 по 04.05.2011, з 14.06.2011 по 23.05.2014, з 26.05.2014 по 07.02.2025, з 20.02.2025 по 21.03.2025 та здійснити взаємне зарахування періодів роботи на провідних професіях та робіт зі Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку (постанова КМУ від 31 березня 1994 року № 202), відповідно до ч. 6 ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» ч.5 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з розрахунку за кожен повний рік стажу роботи на провідних професіях 1 рік 3 місяці стажу робіт зі Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку.
Ухвалою суду від 7 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/3218/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача є протиправним. Зазначає, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, пільговий стаж позивача складав: 25 років 1 місяць 16 днів. Отже, відповідачем порушено право позивача на пенсійне забезпечення.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що пільговий стаж особи на роботах підземних професій за Постановою № 202 (25) становить 23 роки 6 місяців 14 днів, в тому числі навчання за фахом 1 місяць 11 днів. Позивач набуде право на пенсійну виплату з 08.07.2034, або при набутті необхідного пільгового стажу.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
25.03.2025 року позивач звернувся з заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 02.04.2025 року № 056650010335 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовляє в призначенні пенсії.
В спірному рішенні зазначено, що вік заявника 40 років 8 місяців 18 днів. Страховий стаж особи становить 21 рік 8 місяців 5 днів, страховий стаж з урахуванням кратності за Список №1 становить 40 років 9 місяців 25 днів. Пільговий стаж особи на роботах як працівника провідних професії (20) становить 12 років 1 місяць 28 днів. Пільговий стаж особи на роботах підземних професій за Постановою № 202 (25) становить 23 роки 6 місяців 14 днів, в тому числі навчання за фахом 1 місяць 11 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 становить 21 рік 3 місяці 4 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. За доданими документами до пільгового стажу роботи який визначений пунктом 3 статті 114 Закону зараховано всі періоди відповідно до пільгової довідки від 10.10.2024 № 971 та від 21.03.2025 № 224. Працює. Особа матиме право на пенсійну виплату з 08.07.2034 або при набутті необхідного пільгового стажу. Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку, за частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 25 років за Постановою 202 та стажу на роботах провідних професій - 20 років, а також у зв'язку з не настанням пенсійного віку - 50 років для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті
Також право на пенсію за віком на пільгових умовах регулюється положеннями статті 14 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Статтею 14 Закону № 1788-ХІІ, в редакції Закону № 213-VІІІ, визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.
23 січня 2020 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення у справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020 за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Так, відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік».
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 вказала, що, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Як вбачається зі спірного рішення, страховий стаж позивача становить 21 рік 8 місяців 5 днів, страховий стаж з урахуванням кратності за Список №1 становить 40 років 9 місяців 25 днів. Пільговий стаж особи на роботах як працівника провідних професії (20) становить 12 років 1 місяць 28 днів. Пільговий стаж особи на роботах підземних професій за Постановою № 202 (25) становить 23 роки 6 місяців 14 днів, в тому числі навчання за фахом 1 місяць 11 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 становить 21 рік 3 місяці 4 дні.
Отже, при визначенні права позивача на призначення пенсії підлягають застосуванню норми частини 2 статті 14 Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, як більш сприятливі для позивача.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява, зокрема, про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 2.1. Порядку №м 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема:
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Стаття 62 Закону № 1788-ХІІ встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Отже, право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Спірним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу.
Позивач вказує, що не всі періоди його трудової діяльності були зараховані до його пільгового стажу, вказує на наявність підстав для їх зарахування.
Як вбачається із записів в трудовій книжці позивач:
З 03.02.2003 по 17.02.2003, учень машиніста підземних установок, що передбачено Списком 1 та підтверджується довідкою від 10.10.2024 № 971
З 20.02.2003 по 07.05.2003, учень машиніста підземних установок, що передбачено Списком 1 та підтверджується довідкою від 10.10.2024 № 971
З 08.05.2003 по 08.05.2003, машиніст підземних установок, що передбачено Списком 1 та підтверджується довідкою від 10.10.2024 № 971
З 16.05.2003 по 05.11.2004, служба в армії, що підтверджується трудовою книжкою (запис 5) та підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком 1
З 15.12.2004 по 10.01.2005, учень гірника з ремонту гірничих виробок, що передбачено Списком 1 та підтверджується довідкою від 10.10.2024 № 971
З 17.01.2005 по 18.05.2005, учень гірника з ремонту гірничих виробок, що передбачено Списком 1 та підтверджується довідкою від 10.10.2024 № 971
З 19.05.2005 по 11.08.2007, гірник з ремонту гірничих виробок дільниці, що передбачено Списком 1 та підтверджується довідкою від 10.10.2024 № 971
З 20.08.2007 по 30.11.2008, гірник з ремонту гірничих виробок дільниці з повним робочим днем у шахті , що передбачено Списком 1 та підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2
З 11.02.2009 по 08.12.2009, гірник підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком 1 та підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2
З 09.12.2009 по 09.04.2010, виробнича практика за професією прохідник підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком 1 та підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 (запис 13-17) (провідна професія)
З 10.04.2010 по 20.08.2010 гірник підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком 1 та підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 (запис 13-17)
З 21.08.2010 по 02.02.2011, прохідник підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком 1 та підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 (запис 13-17) (провідна професія)
З 09.02.2011 по 04.05.2011, прохідник підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком 1 та підтверджується трудовою книжкою трудовою книжкою НОМЕР_2 (запис 18-19) (провідна професія)
З 14.06.2011 по 23.05.2014, прохідник підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком 1 та підтверджується трудовою книжкою (запис 20-22) (провідна професія)
З 26.05.2014 по 07.02.2025, прохідник підземної дільниці з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком 1 та підтверджується трудовою книжкою (запис 23- 26) (провідна професія)
З 20.02.2025 по 21.03.2025, прохідник підземний з повним робочим днем у шахті, що підтверджується довідкою від 21.03.2025 № 224 (провідна професія)
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162, віднесені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а) (пункт 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І Гірничі роботи).
Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджений Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
До Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років віднесені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (розділ I. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт).
Відповідно до норм частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» така професії як робітники очисного вибою віднесена до провідних професій.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, позивач був зайнятий на роботах, віднесених до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, та за провідними професіями. Проте, як вбачається з розрахунку стажу позивача, до його пільгового стажу були зараховані не всі періоди у відповідності до трудової книжки.
До стажу роботи позивача на провідних професіях застосовується взаємне зарахування періодів роботи на основних професіях та робіт зі Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку (постанова від 31 березня 1994 року № 202). Так, відповідно до ч. 6 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Враховуючи наведене пільговий стаж позивача зі Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку (постанова від 31 березня 1994 року № 202) складає 25 років 1 місяць 16 днів (який складається з 21 рік 7 місяців 14 днів робіт (постанова 202), та провідні професії - 14 років 9 місяців 05 днів, що дає право на зарахування 3 років 6 місяців до періодів роботи за постановою 202, відповідно до ч.6 ст.56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»)
Відповідно до ч.5 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти та час проходження строкової військової служби зараховуються до пільгового стажу для визначення права на призначення пенсії.
Відповідно до листа Міністерства соціального захисту України від 05.111993 № 02-82орг періоди навчання робітників підземним професіям зараховується до пільгового стажу у разі наявності відповідних записів у трудовій книжці, проходження навчання на протязі повного робочого дня та з урахуванням оплати праці зазначених робітників за час навчання за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким вони навчаються.
При вирішені цього спору суд керується частиною другою статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій «прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій «прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії» - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Як встановлено судом вище, спірним рішенням відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, яке не містить зазначення конкретних періодів роботи позивача, які включено або не включено до пільгового стажу, конкретних підстав не включення періодів з обґрунтуванням кожного, не зазначено, яких саме документів в підтвердження спеціального стажу не надано позивачем, що свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності при прийнятті рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки позивачу та суду з тексту такого рішення неможливо визначити, які саме періоди роботи не включено до пільгового стажу та з яких саме підстав.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд приходить висновку, що у даній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо решти позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати визначені позивачем періоди до пільгового стажу та призначити пенсію, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню. Адже, спірним рішенням відповідача не визначено та не наведено які саме періоди роботи позивача не було зараховано до його пільгового страхового стажу, яким надано оцінку органом пенсійного фонду як суб'єктом владних повноважень
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із цим, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19 дійшла висновку, що обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд враховує, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" заява № 11681/85).
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, має бути чітким та зрозумілим, а відсутність у спірному рішенні посилання на певні періоди, які включено або не включено до пільгового стажу позивача, а також належних обґрунтованих мотивів їх незарахування, позовні вимоги підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, із зазначенням періодів, які не були зараховані до страхового та пільгового стажу позивача та підстав їх незарахування.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем не був сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн., внаслідок чого судовий збір підлягає стягненню зі сторін пропорційно задоволених вимог на користь державного бюджету.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок, 7 ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.04.2025 року № 056650010335 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок, 7 ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 25 березня 2025 року та прийняти вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, із зазначенням періодів, які не були зараховані до страхового та пільгового стажу позивача та підстав їх незарахування.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса: 10003, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок, 7 ЄДРПОУ 13559341) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 168 грн. 96 коп. (сто шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 27 травня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар