Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 травня 2025 року Справа№640/7329/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (далі-позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2021 року № 0268320702 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10 370612,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не підтвердженими, та, відповідно, незаконними, а податкове повідомлення-рішення від 09.04.2021 № 0268320707 таким, що підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10 370 612,25 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки висновки акту перевірки є обґрунтованими та підтвердженими, а доводи, наведені в позові, є безпідставними та такими, що не узгоджуються з нормами діючого законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року закрито підготовче засідання по справі та призначено до судового розгляду.
Представник позивача надав до суду пояснення, в яких наголошував на невірності висновків контролюючого органу та протиправності податкового повідомлення-рішення 9 квітня 2021 року № 0268320702 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 10 370 612,25 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року зобов'язано Головне управління ДПС у м. Києві до 16 грудня 2022 року надати суду належним чином засвідчені копії доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо застосування штрафу у розмірі 9 405 741,45 грн., зокрема фіскальні чеки, звіти тощо та детальні пояснення щодо розміру штрафу та правових підстав застосування такого штрафу з посиланням на конкретний пункт статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) викладено в новій редакції.
Так, приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст.27, ч. 3 ст.276, ст. ст.289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2025 року, справу № 640/7329/22 передано для розгляду судді Черниковій А.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року прийнято адміністративну справу № 640/7329/22 до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі, про дату та час підготовчого засідання сторін буде повідомлено додатково.
В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року суддя Черникова А.О. перебувала у щорічній основній відпустці.
13 травня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання за її відсутністю, не заперечує закрити підготовче судове засідання і перейти до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи документами (доказами), позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.
Заперечень та додаткових доказів по справі від відповідача до суду не надходило.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 15.03.2021 №899 проведена фактична перевірка АЗК, що належить ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» розташованого за адресою: Волинська область, Любомирський район, село Старовойтове, вул. Прикордонників, 40 за результатами якої складений акт від 25.03.2021 №2820/03-20-07- 05/42547705.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), Наказу МФ України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форма № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок).
Зокрема, відповідачем зазначено про факти проведення розрахункових операцій у періоді з 20.01.2020 по 16.03.2021 у безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням розрахункових документів невстановленої форми, які підтверджують виконання розрахункових операцій, на загальну суму 18 811 482,69 грн.
Зазначені роздруковані документи (фіскальні чеки за формою ФКЧ-1) не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджених Наказом МФУ № 13 від 21.01.2016(зі змінами, внесеними МФ України від 18.06.2020 № 306 (зі змінами та доповненнями.
Також за висновком контролюючого органу встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не пред'явлено будь-які прихідні документи (накладні, акти прийму, ТТН, тощо) на товар, що знаходиться в реалізації згідно додатка №2 до акту перевірки в кількості 9 аркушів на суму 9 аркушів на суму 482 435,45 грн. В ході перевірки надано копії прихідних документів на 207 аркушах (Вих. №24/03-1 від 24.03.2021) на запит перевіряючих без відповідного ведення електронного документообігу.
За розглядом матеріалів перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення від 09.04.2021 №0268320707, згідно з яким до ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» застосовані штрафні санкції на загальну суму 10 375 712,25 грн, а саме:
9 405 741, 35 грн - за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових документів на неповну суму вартості товарів(наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання (п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»);
5 100, 00 грн - за проведення рахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів(послуг) та обліку їх кількості (коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД) - п'ять неоподаткованих мінімумів доходів громадян (п.6 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»);
964 870, 90 грн - за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо застосування штрафу в розмірі 9 405 741,35 грн на підставі п. 1 cт. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає наступне.
За висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено проведення розрахункової операції в безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій зазначеного у фіскальному чеку № 933275 від 16.03.2021 за дизельне паливо на суму 200,05 грн з роздрукуванням та видачею покупцю розрахункового документа не встановленої форми.
Розрахунковий документ (фіскальний касовий чек на товар за формою ФКЧ-1) не містить обов'язкових реквізитів, визначених Положенням про форму та зміст розрахункових документів (електронних розрахункових документів, затверджених Наказом МФУ № 13 від 21.01.2016 (зі змінами, внесеними наказом МФ України від 18.06.2020 № 306 (зі змінами та доповненнями).
Загальний обсяг розрахунків, проведених через РРО в безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з роздрукуванням та виданою покупцям розрахункових документів не встановленої форми, а саме: відсутні обов'язкові реквізити у фіскальних чеках РРО, які б ідентифікували проведення операцій (назва платіжної системи, код авторизації, ідентифікація платіжної картки) за період з 20.01.2020 по 16.03.2021 на загальну суму розрахунків 18 811 482,69 грн. згідно періодичного звіту РРО.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закону №265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон № 265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення № 13 в редакції, чинній станом на час проведення перевірки).
Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №1 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 10); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 12); вид операції (рядок 13); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 20); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 22); до сплати (рядок 23); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24); QR - код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 25); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 26), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 27); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 28); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 29); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 30).
Рядки 10-17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.
Рядки 14, 15, 17 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено з AT «Державний ощадний банк України» договір на еквайрингове обслуговування № 6586 від 08 листопада 2019 року та з Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» договір еквайрингу № 09/05-04-02/8353 від 20 листопада 2019 року.
Відповідно до листа AT «Державний ощадний банк України» від 07 квітня 2021 року вих. № 53/4-23/461 повідомлено, що станом на 06.04.2021 синхронізація pos-терміналів з РРО не реалізована в повному обсязі, при тестуванні синхронізації виявлено певні технічні моменти, які потребують додаткових налаштувань. Зокрема, синхронізація pos-терміналів з РРО не реалізована на АЗС, що розміщені за адресами, вказаними у Додатку до листа, в тому числі на АЗС за адресою: Волинська область, Любомирський район, село Старовойтове, вул. Прикордонників, 40.
Відповідно до листа Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 06 квітня 2021 року вих. № Р1/0-07-0/66225 вбачається, що з моменту встановлення pos-терміналів на АЗК позивача синхронізація з РРО була відсутня. Процес приєднання платіжних пристроїв з реєстраторами розрахункових операцій в місцях реалізації товарів та послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на АЗК 6669628 Волинська область, Любомирський район, село Старовойтове, вул. Прикордонників, 40 розпочато з 16.03.2021.
Таким чином, наведене підтверджує те, що платіжні термінали позивача на момент проведення перевірки не були з'єднані або поєднані з РРО з незалежних від позивача причин.
В контексті наведеного суд наголошує, що санкція пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачає відповідальність саме за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування розрахункового документа невстановленої форми.
Суд зауважує, що згідно з актом перевірки позивачем було роздруковано та видано покупцю розрахунковий документ, що не заперечується відповідачем, однак такий розрахунковий документ містить, на думку відповідача, не всі обов'язкові реквізити.
Суд зазначає, що в даному випадку не заповнення у фіскальному чеку рядків 10 - 17 фіскального чека не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції.
Під час перевірки ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУ ЕР» було надано пояснення та лист банку про використання терміналів не з'єднаних/не поєднаних з реєстратором розрахункових операцій, що не заборонено законодавством та не потребує дублювання в чеку РРО інформації, яка міститься в чеку терміналу, про що зазначено в акті перевірки, проте не взято до уваги інспекторами, які проводили фактичну перевірку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосована до позивача фінансова санкція, визначена на підставі пункті 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, на загальну суму проведених розрахункових операцій 9 405 741,35 грн є протиправною.
Щодо нарахованого відповідачем штрафу на суму 964 870,90 грн нарахованого згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку суд виходить з наступного.
Відповідно до висновків акту перевірки, на думку відповідача, порушено встановлений законом порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не пред'явлено будь-які прихідні документи (накладні, акти прийому, ТТН, тощо) на товар, що знаходиться в реалізації згідно додатка № 2 до акту перевірки в кількості 9 аркушів на суму 482 435,45 грн. В ході перевірки надано копії прихідних документів на 207 аркушах (вих. № 24/03-1 від 24.03.2021) на запит перевіряючих без відповідного ведення електронного документообігу.
Пунктом 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Правовий аналіз викладених вище норм Закону № 265/95-ВР дає підстави для висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за реалізацію товарів, які не були ними обліковані належним чином.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 996-ХIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 8 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
Такої ж позиції дотримується Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в своєму листі від 29.12.2009 № 16277 та ДПА України в своєму листі від 03.03.2009 №4364/7/23-7017/159.
Встановлено, що всі первинні документи, зокрема накладні та товарно-транспортні накладні на товар (алкогольні та тютюнові вироби), що знаходився на АЗС на момент перевірки та складення відомості ТММ, були в наявності. Однак, на момент проведення перевірки контролюючим органом не було враховано того, що АЗС не є відокремленим підрозділом товариства, у зв'язку з чим бухгалтерський облік здійснюється безпосередньо за місцем знаходженням підприємства.
Зокрема, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється шляхом оприбуткування в програму обліку товару 1С: Підприємство 7.7 на підставі первинних бухгалтерських документів, а їх оригінали передаються до бухгалтерії підприємства, яка знаходиться по місцю реєстрації товариства. Під час перевірки перевіряючим було надано доступ до електронної бази обліку товарних запасів, надано копії первинних документів на алкогольні та тютюнові вироби (видаткові накладні, ТТН) та пояснення щодо здійснення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. При цьому, запиту щодо надання оригіналів первинних документів на товар не надходило.
Так, відповідно до наказу від 20.11.2019 № 20-АЗС первинні бухгалтерські документи, що супроводжують товар, який надходить до точки роздрібної торгівлі (магазину), отримує відповідальна особа та в день отримання здійснює облік товару шляхом занесення інформації про товар, яка міститься у первинних документах та скан-копії документів до програми бухгалтерського обліку «1С: Підприємство 7:7» та протягом десяти календарних днів з дати надходження забезпечує передачу кур'єрською службою первинних документів до відділу бухгалтерії товариства, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219, що не суперечить законодавству.
Відповідальна особа відділу бухгалтерії підприємства, уповноважена головним бухгалтером, здійснює обробку первинних документів та перевірку відповідності даних, що містяться в таких документах, даним, занесеним до програми бухгалтерського обліку « 1С: Підприємство 7:7».
Під час перевірки товариством було надано лист вих. № 24/03-1 від 24.03.2021 разом з копіями первинних документів (видаткові накладні, ТТН) на алкогольні та тютюнові вироби, які знаходилися на реалізації на АЗК, у кількості 207 аркушів, про що вказано в акті перевірки та копії яких позивачем також долучено до матеріалів справи.
У свою чергу суд звертає увагу, що податковим законодавством не передбачено норми, яка б зобов'язує суб'єкта господарювання зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг), закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації та не містить чіткого та однозначного визначення місця знаходження (зберігання) первинних облікових документів на товар, а відсутність деяких первинних бухгалтерських документів на місці реалізації товарів не підтверджує відсутності обліку товарів загалом.
Системний аналіз пункту 12 статті 3, статті 20 Закону № 265/95-ВР та Закону № 996-XIV дає підстави для висновку, що фінансова санкція, встановлена статтею 20 названого Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-XIV, не є підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
При цьому, відповідачем не було виявлено розбіжностей між відомостями з програми обліку залишків товарних запасів та фактичною наявністю алкогольних напоїв та тютюнових виробів на місці торгівлі.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону 265/95-ВР.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає протиправним застосування штрафних санкцій у розмірі 964 870,90 грн.
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 9 квітня 2021 року № 0268320702 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10 370 612,25 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 10.05.2022 № 7838 позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 24 810,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 24 810,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо поданої позивачем заяви щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини одинадцятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви додано договір про надання правничої (правової) допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022, додаткову угоду № 5 від 02.05.2022 до договору про надання правничої допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022, додаткову угоду № 5 від 02.05.2022 до договору про надання правничої допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022, акт наданих послуг № 5-1 від 01.07.2022, платіжне доручення № 11472 від 07 липня 2022 року згідно з рахунком на оплату № 5-1 від 05.07.2022.
В подальшому, 13.05.2025 позивачем подано клопотання, до якого долучено остаточний акт наданих послуг № 5-2 від 12.05.2025, згідно з яким вбачається надання наступних послуг: підготовка (написання) та подання до суду письмових пояснень вих. № 17/10 від 17.10.2022 - вартість 3 000,00 грн. (3 год. х 1 000,00 грн./год.); підготовка (написання) та подання до суду відповіді на відзив від 23.04.2025 - вартість 3 000,00 грн. (3 год. х 1 000,00 грн./год.).
Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» підтверджено належними доказами.
За таких обставин, враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути на його користь 6 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 9 квітня 2021 року № 0268320702 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10 370 612,25 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, кабінет 219, код ЄДРПОУ 425477050) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір в розмірі 24 810,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, м. Київ, проспект Соборності, 15, каб.219 код ЄДРПОУ 42547705) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 44116011) витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова