27 травня 2025 рокуСправа №160/7499/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
12.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» (далі - позивач) до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000003 від 02.01.2025;
- визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000014 від 08.01.2025;
- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» безпідставно сплачене антидемпінгове мито та надмірно сплачений податок на додану вартість на загальну суму 566995,49 грн за декларацією ЕМД 25UA209140000329U5 від 08.01.2025 шляхом зобов'язання Львівської митниці скласти відповідний висновок та інші необхідні документи про повернення надмірно сплачених коштів на загальну суму 566995,49 грн з направленням його до органу Державного казначейства для виконання.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що подана відповідачу з метою митного оформлення купленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» у компанії HMSTEEL Edyta Herzyk SP.K. товару митна декларація та додані до неї документи містили усі відомості про походження товару, передбачені Митним кодексом України та Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа. Представник позивача вважає, що відповідач не довів неможливість завершити митне оформлення у зв'язку із тим, що документ про походження визнається непридатним для застосування преференцій, не вказано з яких підстав відповідач дійшов до такого висновку, які у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо країни походження товару, ввезеного позивачем. У зв'язку із чим, на думку представника позивача, наявні усі підстави для скасування спірних рішень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7499/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
02.04.2025 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час здійснення митного контролю (митного огляду від 02.01.2025) встановлено, що в оглянутих місцях знаходився прокат плоский в рулонах. По товару №1 задекларована торгова марка HOA PHAT наявні етикетки з інформацією про товар де виробником товару є компанія «NAM KIM STEEL JOINT STOCK COMPANY» (Lot A1, D2 Street, Dong AN II Industrial Zone, Hoa Phu Ward, Thu Dau Mot City, Binh Duong Province, Vietnam), торгівельна марка "TON NAM KIM" а на одному рулоні прокату наявне маркування без заявлень торгівельної марки та виробника, а також на усіх рулонах наявне маркування підприємства заявленого в митній декларації як відправник «HMSTEEL Edyta Herzyk SP.K.», про що свідчить акт митного огляду. Таким чином, інформація про виробника товару заявлена у митній декларації та товаросупровідних документах у чотирьох випадках не відповідає інформації, наявній на виявлених маркувальних етикетках, а у одному не підтверджена. Враховуючи викладене сертифікат про походження від 11.12.2024р. PPL/MF/AR 0095017 не може бути використаний як підстава для підтвердження країни походження, зокрема неможливо ідентифікувати товар відповідно до опису то характеристики зазначеного у графі 6 сертифікату на відповідність опису поданого до митного оформлення товару та на підставі поданих товаросупровідних документів та результатів митного огляду. Частиною третьою статті 48 МК України встановлено, що у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 клопотання Львівської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі №160/7499/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
10.04.2025 від представника позивача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
29.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» та компанією HMSTEEL Edyta Herzyk SP.K. укладено контракт на поставку товару № 29.08 (далі - Контракт), відповідно до умов якого HMSTEEL Edyta Herzyk SP.K. продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» купує продукцію, відповідно до умов контракту.
З метою митного оформлення товару ТОВ «ОСТВІНД - Україна» було подано до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140035087U4 від 12.12.2024.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № 1-1 10.12.2024 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № FSE24/224010132 від 10.12.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment /note) б/н від 10.12.2024 року; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AR 0095017 від 11.12.2020 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця поговору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № EV/127 від 10.12.2024 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 29.08.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 31.03.2023 року; Договір про перевезення № 1605 від 16.05.2023 року; Копія митної декларації країни відправлення № 24PL402010000LP2B9 від 10.12.2024 року.
ТОВ «ОСТВІНД - Україна» було відмовлено в оформленні, про що Львівською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000003 від 02.01.2025, у якій вказано на неможливість завершення митного оформлення у зв'язку з розбіжностями в документах, що засвідчують країну походження, неможливо достовірно встановити країну походження товарів щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України, за умови сплати особливих видів мита (п. 3 ст. 46 МК України). Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».
У картці відмові було вказано вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової митної декларації зі змінами відповідно до картки відмови та правильно заповненими графами МД.
З метою митного оформлення товару ТОВ «ОСТВІНД - Україна» було подано до Львівської митниці нову електронну митну декларацію № 25UA209140000306U9 від 08.01.2025.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № 1-1 10.12.2024 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № FSE24/224010132 від 10.12.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment /note) б/н від 10.12.2024 року; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AR 0095017 від 11.12.2020 року; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209140035087U4 від 12.12.2024 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадку митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) від 02.01.2025 року; Картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209140/2025/000003 від 02.01.2025 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця поговору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № EV/127 від 10.12.2024 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 29.08.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 31.03.2023 року; Договір (контракту про перевезення) № 1605 від 16.05.2023 року; Копія митної декларації країни відправлення № 24PL402010000LP2B9 від 10.12.2024 року.
ТОВ «ОСТВІНД - Україна» повторно було відмовлено в оформленні, про що Львівською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000014 від 08.01.2025, у якій вказано на неможливість завершення митного оформлення у зв'язку з розбіжностями в документах, що засвідчують країну походження, неможливо достовірно встановити країну походження товарів щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України, за умови сплати особливих видів мита (п. 3 ст. 46 МК України). Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» (зі змінами), наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» (зі змінами), наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».
У картці відмові було вказано вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової митної декларації зі змінами відповідно до картки відмови та правильно заповненими графами МД.
ТОВ «ОСТВІНД - Україна» було подано нову електронну митну декларацію №25UA209140000329U5 від 08.01.2025 на розмитнення товару: Прокат плоский з вуглецевої сталі товщиною 0,45 мм шириною 1250мм з покриттям сплавом алюмінію і цинку (алюцинку), в рулонах; Прокат плоский з вуглецевої сталі товщиною 0,47 мм шириною 1250мм з покриттям сплавом алюмінію і цинку (алюцинку), в рулонах.
Відповідно до зазначених карток відмови ТОВ «ОСТВІНД - Україна» за ЕМД №25UA209140000329U5 сплачене антидемпінгове мито та сплачений податок на додану вартість на загальну суму 566995,49 гривень. Антидемпінгове мито та податок на додану вартість нараховано у зв'язку з непідтвердженням країни походження товару за зазначеними товарами, про що вказано у картці відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209140/2025/000003 від 02.01.2025 та у картці відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209140/2025/000014 від 08.01.2025.
Вважаючи, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відтак, правомірність винесених відповідачем рішень є предметом спору у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 ст. 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
За змістом ч. 6 ст. 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Частиною 7 статті 257 МК України встановлено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) назва країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів, тощо.
Відповідно до вимог ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Кабінет Міністрів України затверджує концепцію "походження товарів" і методи адміністративного співробітництва відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, які підлягають застосуванню з дня набрання чинності відповідним рішенням Підкомітету з питань митного співробітництва, утвореного відповідно до статті 83 глави 5 розділу IV зазначеної Угоди, що оприлюднюється відповідно до процедури, встановленої Кабінетом Міністрів України.
Так, Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 року ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, згідно ч. 1 ст. 29, ч. 2 ст. 31 якої, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов'язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.
При цьому, згідно з ст.ст. 2, 16 Протоколу І до наведеної Угоди з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Незважаючи на сказане в пункті 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цього Протоколу, підпадають під дію цієї Угоди без необхідності подання будь-яких з наведених вище документів у випадках, вказаних у статті 27.
Статтею 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки.
Приладдя, запасні частини та інструменти, використовувані в машинах, пристроях, агрегатах або транспортних засобах, вважаються такими, що походять з тієї самої країни, що і ці машини, пристрої, агрегати або транспортні засоби, за умови їх ввезення та продажу разом із зазначеними машинами, пристроями, агрегатами або транспортними засобами і відповідності їх комплектації та кількості звичайно використовуваним приладдю, запасним частинам та інструментам.
Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.
Відповідно до вимог ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.
Документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.
У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов'язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:
1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;
2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин 1-3, 8, 9 ст. 41 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов'язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до ст. 42 ч. 1 МК України у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару, зокрема, на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту". "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту". "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну". "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (в редакції від 26 червня 1999 року) згідно із законом України від 5 жовтня 2006 року № 227-У, дата набрання чинності для України - 15 вересня 2011 року (далі - Конвенція).
Відповідно до Розділу 2 Конвенції, "визначення понять", поняття, використовувані у цій Конвенції, означають: - Е4/ Р15 "перевірка декларації на товари" - дії митної служби по перевірці правильності оформлення декларації на товари та відповідності необхідних підтверджуючих документів встановленим вимогам.
Відповідно до Спеціального додатку К Конвенції, Розділу 2 - документи, які підтверджують походження товарів, для цілей цього розділу вживаються поняття:
Е1./ Р.1 "свідоцтво про походження товарів" - спеціальний бланк з описом товарів, в якому державна організація або орган, уповноважені на видачу зазначеного бланка, однозначно засвідчують, що товари, на які оформлене зазначене свідоцтво, мають місце походження у визначеній країні. Це свідоцтво також може містити в собі декларацію виробника, постачальника, експортера або іншої компетентної особи;
Е2./ Р.2 "засвідчена декларація про походження товарів" - "декларація про походження товарів", засвідчена державною організацією або органом, наділеними відповідними повноваженнями;
ЕЗ./ Р.4 "декларація про походження товарів" - відповідна заява про походження товарів, зроблена у зв'язку з їхнім вивозом виробником, постачальником, експортером або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується зазначених товарів;
Е4./ Р.5 "документ, який підтверджує походження товарів" - свідоцтво про походження товарів, засвідчена декларація про походження товарів або декларація про походження товарів; (...).
У підрозділі «Оформлення запитів щодо документів, які підтверджують походження товарів» розділу 2 Спеціального додатку К Конвенції міститься рекомендоване правило 5: "Представлення документів, які підтверджують походження товарів, компетентними органами країни походження цих товарів є обов'язковим лише у випадках, коли митна служба країни ввозу має підстави для підозр у шахрайстві".
Відповідно до рекомендованого правила 10 підрозділу «Способи застосування та форми різних видів документів, які підтверджують походження товарів» розділу 2 цього додатку, у випадках, коли товари не є об'єктом прямого ввозу з країни їхнього походження, а переправляються через територію третьої країни, повинно бути дозволено оформлення свідоцтв про походження цих товарів державними організаціями або органами, уповноваженими видавати такі свідоцтва в зазначеній третій країні, на основі свідоцтв про походження цих товарів, раніше виданих у країні їхнього походження".
Згідно з Розділом 3 Спеціального додатку К Конвенції, підрозділу «Запити щодо проведення перевірки» визначається, що митна служба договірної сторони, яка зобов'язалася дотримуватися положень цього Розділу, може звернутися з запитом до компетентної державної організації Договірної сторони, яка зобов'язалася дотримуватися положень цього Розділу й на території якої був оформлений документ, що підтверджує походження товарів, на проведення перевірки цього документа в таких випадках:
(а) якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності документа;
b) якщо наявні достатні підстави для того, щоб сумніватися у вірогідності даних, наведених у зазначеному документі;
(с) для проведення вибіркової перевірки.
У підрозділі «Випуск товарів» розділу 3 Спеціального додатка К вказано, що запит щодо проведення перевірки не повинен перешкоджати випуску товарів, за умови, що вони не вважаються такими, які підпадають під заборони або обмеження на ввіз товарів, та за умови відсутності підозр у шахрайстві.
Таким чином, доведеність та підтвердження країни походження товару не обмежується суто змістом сертифікату про походження товару, а може бути підтверджене, зокрема, декларацією про походження товару, а також іншими документами, які мають відомості про країну походження товару, та які має право надавати декларант.
Судом встановлено, що до митної декларації №24UA209140035087U4 від 12.12.2024 та митної декларації №25UA209140000306U9 від 08.01.2025 долучено Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AR 0095017 від 11.12.2020.
Відповідно до положень ст. 43 МК України, вказаних положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, у разі виникнення сумнівів щодо правильності відомостей, що містяться у сертифікаті про походження товару, зокрема, щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності.
Згідно з ч.3 ст. 46 МК України, у разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України, за умови сплати особливих видів мита.
Відповідач не стверджує про те, що ним не встановлено країну походження товарів на підставі наданих документів у їх сукупності, а вказує на відсутність посилання (інформації) про свідоцтво (сертифікат) про походження такого товару, виданого у країні їх походження у сертифікатах походження товару, з посиланням на Рекомендоване правило 10. Тобто країна походження товарів відповідачем достеменно встановлена.
Правової норми, яка би затверджувала форму сертифіката та передбачала обов'язкове в ньому посилання на (інформацію) про свідоцтво (сертифікат) про походження таких товарів, виданих у країні їхнього походження, відповідачем суду не наведено.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України, Розділу 3 Спеціального додатку К Конвенції (рекомендоване правило 3 та стандартне правило 10), на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом країни походження товарів є підставою витребовування додаткових документів. Однак, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що зазначені у вимогах, встановлених нормативними актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ч.ч. 10-12 ст. 264 МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як встановлено під час розгляду справи та визнається відповідачем, позивач надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких був сертифікат про походження товару (Certificate of origin) PL/MF/AR 0095017 від 11.12.2020, щодо змісту якого відповідачем не заявлено заперечень з приводу неможливості встановлення країни їх походження.
Відповідач у цій справі не довів порушення позивачем правил заповнення документів, неподання передбачуваних законом документів тощо, оскаржувані картки відмови у прийнятті спірних митних декларацій не містять обґрунтувань причин відмови щодо допущених, на думку відповідача, порушень.
У ході розгляду справи відповідачем не наведено обґрунтування підстав відмови у прийнятті спірних митних декларацій. Відповідач не вказує, яким чином наведені ним обставини впливають на визначення країни походження товару, в чому полягають сумніви митного органу у визначеній декларантом країні походження товару.
Більш того, для спростування, чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусі походження товару, митним органом не здійснювалось будь-яких перевірочних дій.
Таким чином, митним органом не здобуто доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про походження товару, а також невідповідності правилам про преференційне походження товару.
Так, з наведених положень Митного кодексу та міжнародних угод чітко видно, що наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у митному оформленні товару.
Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Однак, як вже зазначалось судом, для спростування, чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусі походження товару, таких дій митним органом не здійснювалось.
За наведеного правого регулювання та обставин справи суд вважає відсутніми у відповідача підстави для прийняття оскаржуваних карток відмов в прийнятті митних декларацій.
Щодо вимоги позивача про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» безпідставно сплаченого антидемпінгового мита та надмірно сплаченого податку на додану вартість, суд зазначає про таке.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані приписами МК України та Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 643 від 18.07.2017 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 43.3 ст. 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Відповідно до п.п. 43.4, 43.5 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.
Як встановлено судом, ТОВ «ОСТВІНД-Україна» не подавало до митного органу відповідну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів. Відповідних рішень митним органом щодо повернення ТОВ «ОСТВІНД-Україна» помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів не розглядалось та не приймалось.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На момент розгляду цієї справи питання щодо повернення антидемпінгового мита та надмірно сплаченого податку на додану вартість на загальну суму 566995,49 грн у межах цієї справи відповідачем та судом не досліджувалось, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими.
Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо матимуть місце у майбутньому, тому суд робить висновок про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як встановлено судом, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду не надано жодних доказів.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд, з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а також безпосередньо договору про надання правової допомоги, робить висновок, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є непідтвердженими.
Отже, суд робить висновок про необґрунтованість клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.
Так, у задоволенні клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу належить відмовити.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як встановлено судом позивачем заявлено вимогу майнового характеру та немайнового характеру та подано до суду вказану позовну заяву за допомогою системи «Електронний суд», а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 11648,75 грн.
В свою чергу, позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 14560,94 грн, а отже позивачем переплачено судовий збір на 2912,19 грн.
З огляду не те, що позов задоволено частково, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 4844,80 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСТВІНД - Україна» (вул. Курсантська, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38360454) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000003 від 02.01.2025.
Визнати протиправною та скасувати прийняту Львівською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000014 від 08.01.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТВІНД - Україна» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський