27 травня 2025 рокуСправа №160/33848/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовної заяви ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Головного управлінн Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездільності протиправною, зобовёязання вчинити пенвні дії
23 грудня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно продовження виплати пенсії ОСОБА_1 на раніше відкритий поточний банківський рахунок в Ощадбанку № IBAN НОМЕР_1 , замість того, щоб за заявою позивача виплачувати її на його поточний банківський рахунок №IBAN НОМЕР_2 у АТ АКЦЕНТ-БАНК;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року по 26.08.2018 року з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений ним поточний банківський рахунок №IBAN НОМЕР_2 у АТ АКЦЕНТ-БАНК.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його представником було направлено до відповідача заяву про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок із зазначенням реквізитів особистого банківського рахунку позивача, при цьому рішенням оформленим листом відмовлено. Також, відмовлено позивачу, що для вирішення питання виплати пенсії через банківську установу, необхідно особисто позивачам звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України.
Представник позивачів вважає рішення, бездіяльність та дії відповідача щодо невиплати позивачам пенсії на особистий банківський рахунок протиправними, дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 20 січня 2025 року суд відкриво провадження у справі № 160/33848/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали від 20 січня 2025 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , по досягненні пенсійного віку призначена пенсія за вислугу років з 16.03.1986 року, яка виплачувалась йому ІНФОРМАЦІЯ_2 до виїзду за кордон.
02.12.2022 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Починаючи з 2002 року позивач пенсію не отримував.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі № 160/1887/19 суд вирішив: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 26.08.2018 року відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 160/15390/20, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 25.08.2018 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із компенсацією втрати частини доходів.
Виплата пенсії здійснюється на рахунок позивача в Ощадбанку № НОМЕР_4 .
У зв'язку зі зміною банку позивач відкрив поточний рахунок у АТ "АКЦЕНТ- БАНК" №IBAN НОМЕР_2 .
26 червня 2024 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на новий рахунок, додавши до заяви довіреність та апостильовану заяву позивача від 26.06.2024 року.
Листом від 20.09.2024 № 52031-36935/М-01/8-0400/24 відповідач відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача. Відповідач мотивував свою відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивач має особисто подати заяву про виплату пенсії. Станом на теперішній час, відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати пенсії позивача на вказаний банківський рахунок.
Представник позивача вважає протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії на інший рахунок, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
За визначенням наведеним в статті 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядок №1596, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 22.09.2016, визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.
Уповноваженими банками, згідно з пунктом 2 Порядку №1596 є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1231.
Виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (пункт 4 Порядку №1596).
Як зазначено в пункті 6 Порядку № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Згідно з нормами пунктів Порядку № 1596:
- між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін (пункт 9);
- заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку(пункт 10);
- органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках (пункт 12).
- списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів (пункт 13);
- на підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (пункт 14).
Таким чином, норми статті 47 Закону № 1058-ІV визначають можливість виплати пенсії через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку №1596 визначено, що пенсіонери самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Пунктом 10 Порядку № 1596 визначено, що заява про виплату пенсії подається:
- одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України;
- приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку.
26 червня 2024 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на новий рахунок, додавши до заяви довіреність та апостильовану заяву Позивача від 26.06.2024 року.
20.09.2024 року отримано лист відповідача № 52031-36935/М-01/8-0400/24, яким відповідач відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача. Відповідач мотивував свою відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках Позивач має особисто подати заяву про виплату пенсії. Станом на теперішній час, відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати пенсії Позивача на вказаний банківський рахунок.
Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно повернуло вищевказану заяву, з посиланнями на те, що вона подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду або приймається від установи уповноваженого банку.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача, суд робить висновок, що позивач дотримав вимогу щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок від установи уповноваженого банку.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.
На підставі вищевикладеного, суд вважає що належним захистом прав позивача буде визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно продовження виплати пенсії ОСОБА_1 на раніше відкритий поточний банківський рахунок в Ощадбанку № IBAN НОМЕР_1 , замість того, щоб за заявою позивача виплачувати її на його поточний банківський рахунок №IBAN НОМЕР_2 у АТ АКЦЕНТ-БАНК.
А також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 на визначений ним поточний банківський рахунок №IBAN НОМЕР_2 у АТ АКЦЕНТ-БАНК.
Стосовно вимог позивача про випласу пенсії в тому числі суму недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року по 26.08.2018 року з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів не підлягають задоволенню, оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 160/15390/20 вже вирішено це питання.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією від 06.01.2025 року.
Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн, який потрібно стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Головного управлінн Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездільності протиправною, зобовёязання вчинити пенвні дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно продовження виплати пенсії ОСОБА_1 на раніше відкритий поточний банківський рахунок в Ощадбанку № IBAN НОМЕР_1 , замість того, щоб за заявою позивача виплачувати її на його поточний банківський рахунок №IBAN НОМЕР_2 у АТ АКЦЕНТ-БАНК.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 на визначений ним поточний банківський рахунок №IBAN НОМЕР_2 у АТ АКЦЕНТ-БАНК.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінн Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук