26 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1777/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.12.2024 №032950009802 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та станом на 01.01.1993 прожила на території радіоактивного забруднення більше трьох років, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, однак рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 19.12.2024 №032950009802 їй відмовлено в призначенні пенсії, з тих підстав, що період з 01.08.1989 по 19.08.1990 позивач працювала на посаді виховательки дитячого садку в колгоспі «Маяк» в с. Рудники Маневицького району Волинської області, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, тому не підтверджено факт проживання (роботу) 3 роки станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку з підстави не підтвердження постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення упродовж 3 років станом на 01.01.1993, оскільки має статус особи, потерпілого від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 . Наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, оскільки позивач не має права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з огляду на те, що період проживання позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше трьох років.
Вказав, що тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 06 місяців 11 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років. Не враховано період проживання під час роботи в зоні гарантованого добровільного відселення з 01.08.1989 по 19.08.1990, оскільки с. Рудники Маневицького району Волинської області, де працювала ОСОБА_1 , не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 25.01.1994 Волинською обласною державною адміністрацією, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
30.01.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
19.12.2024 ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення №032950009802 «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії, оскільки заявниця станом на 01.01.1993 постійно не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років, що передбачено статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 06 місяців 11 днів, за виключенням періоду проживання/роботи/ з 01.08.1989 по 19.08.1990 в с. Рудники Маневицького району Волинської області, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з довідкою ВК Маневицької селищної ради Волинської області від 21.11.2023 № 5163, ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована з 09.10.1990 по даний час в смт. Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як слідує з матеріалів справи страховий стаж позивача становить 26 років 06 місяців 04 дні.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Наведені положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 № 55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2024 за № 1/41346), які набрали чинності 15.02.2024, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
У постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23, від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є безумовною підставою, яка підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території (аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23).
Так, до заяви про призначення пенсії позивач надала довідку ВК Маневицької селищної ради Волинської області від 21.11.2023 № 5163, з якої вбачається, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована з 09.10.1990 по даний час в смт. Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, тобто позивач проживає та зареєстрована з 09.10.1990 по даний час в селищі Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області. З довідки ДП ВК 42 від 22.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя садка № 4 «Сонечко» в смт. Маневичі з 20.08.1990 по 01.01.1991 та з 03.06.1988 по 01.08.1988 згідно довідки № 4217 від 22.02.2023, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", сел. Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
З довідки РС-право сформованої пенсійним органом щодо ОСОБА_1 вбачається, що така з 01.09.1985 по 26.06.1989 навчалася в Луцькому педагогічному училищі ім. Я. Галана в м. Луцьку, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 26.06.1989, а м. Луцьк не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106.
Суд зауважує, що у відповідності до записів трудової книжки позивачки, ОСОБА_1 з 01.08.1989 по 19.08.1990 працювала на посаді виховательки дитячого садку в колгоспі «Маяк» в с. Рудники Маневицького району Волинської області (чиста зона), при цьому в цей період не була зареєстрована в жодному населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
З дослідженої судом архівної довідки №202/15-08 від 28.10.2022 вбачається, що позивачка працювала в колгоспі «Маяк» с. Рудники Маневицького району Волинської області з серпня 1989 по серпень 1990 року. Село Рудники Маневицького району Волинської області не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, тому період роботи у дитячому садку в колгоспі «Маяк» правомірно не враховано пенсійним органом до періоду проживання на території гарантованого добровільного відселення.
Отже, період з 09.10.1990 по 01.01.1993, з врахуванням періодів роботи вихователем в дитячому садку «Сонечко» в смт. Маневичі з 03.06.1988 по 01.08.1988 та з 20.08.1990 по 01.01.1991 за довідкою про місце проживання органу місцевого самоврядування, складає менше 3 років, оскільки матеріали справи не містять належних доказів факту постійного проживання та (або) роботи ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року, відтак вона не має права на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, беручи до уваги, що відносно ОСОБА_1 не виконується початкова величина на зменшення віку виходу на пенсію на три роки, передбачена абзацом п'ятим пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки не проживала чи працювала в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії 26.04.1986 по 31.07.1986.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2024 року по справі №460/23707/22.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Одеській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки станом на 01.01.1993 позивач фактично постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а наявність посвідчення/довідки потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону № 796-XII.
Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 460/5176/24.
З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване у цій справі рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 19.12.2024 №032950009802 про відмову у призначенні пенсії є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог щодо призначення та виплати пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ належить відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.Ф. Костюкевич