27 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11533/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - в/ч НОМЕР_1 ), відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.06.2023 по 09.08.2024;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.06.2023 по 09.08.2024 включно, але не більш як за шість місяців, у сумі 287 761,28 грн;
3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за період з 01.12.2015 по 21.05.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.05.2023 виплаченої 21.05.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 140/23123/23;
4) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 01.12.2015 по 21.05.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.05.2023 виплаченої 21.05.2024 на виконання Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 140/23123/23;
5) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за період з 30.01.2020 по 19.06.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки за період з 30.01.2020 по 31.05.2023 виплаченого 19.06.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 140/23126/23;
6) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 30.01.2020 по 19.06.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки за період з 30.01.2020 по 31.05.2023 виплаченого 19.06.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №140/23126/23.
Позов обґрунтований тим, що у зв'язку з набранням законної сили та відсутності інформації про виконання в повному обсязі судових рішень, позивач 30.08.2024 звернулась до військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації про виконання рішень судів у справах №140/17296/23, №140/23118/23, №140/23123/23, №140/23126/23 та з вимогою, у разі їх виконання, про нарахування та виплату мені компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за весь час затримки виплати та надати довідку з детальним розрахунком вказаної компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
У відповідь на її звернення листом від 13.09.2024 за вих. № 09/Л-10849/5326 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що вказані рішення суду виконано у повному розмірі.
Крім того зазначає, що оскільки несвоєчасне нарахування належних сум грошового забезпечення та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв'язку з неправомірним ненарахуванням відповідачем грошового забезпечення в належному розмірі, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. З метою захисту порушених прав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 21.10 .2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що станом на сьогодні остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, у суду відсутня можливість встановити загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, що є умовами для проведення розрахунку суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України з листопада 2004 року по 31.05.2023.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 31.05.2023 №464-ОС, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №140/17296/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за кожний повний календарний рік служби, визначений в наказі відповідача №464-ОС від 21.05.2023 при виключенні позивача зі списків особового складу.
Вказане рішення набрало законної сили - 07.02.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №140/23126/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.05.2023, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, а також перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Вказане рішення суду набрало законної сили - 22.04.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі №140/23118/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на рік і місяць виникнення права на отримання майна, із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна станом на 01 січня 2023 року, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, з урахуванням проведених виплат.
Вказане рішення набрало законної сили - 27.05.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, задоволено повністю.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування жовтня 2014 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4 452,48 гривень в місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Вказане рішення суду набрало законної сили - 19.04.2024.
У зв'язку з набранням законної сили та відсутності інформації про виконання в повному обсязі вказаних судових рішень 30.08.2024 позивач звернулась до військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації про виконання рішень судів у справах №140/17296/23, №140/23118/23, №140/23123/23, №140/23126/23 та з вимогою, у разі їх виконання, про нарахування та виплату мені компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за весь час затримки виплати та надати довідку з детальним розрахунком вказаної компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
У відповідь на звернення ОСОБА_1 листом від 13.09.2024 за вих. №09/Л-10849/5326 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що вказані рішення суду виконано у повному розмірі. Стосовно вимоги нарахувати та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відповідач повідомив, що військова частина НОМЕР_1 немає правових підстав для нарахування вищевказаної виплати.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.01.2021 у справі №200/4185/20-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 24.06.2021 у справі №480/2577/20, дійшов висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення позивача, визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення позивача, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суд зазначає, що Верховний суд України у постанові від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15 виклав таку правову позицію: не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум, яка є обов'язковою для суду апеляційної інстанції при вирішенні цього спору.
Враховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати їй грошового забезпечення з урахуванням норм абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також суд враховує, що 19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статті 117 КЗпП України за змістом яких роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі №560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц викладено щодо приписів ст. 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ.
За висновком Верховного Суду у вказаних справах, у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій ст.117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом №2352-ІХ, так і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на дві частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.
Із обставин даної справи випливає, що спірний період щодо права на нарахування та виплату на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі також варто умовно поділити на 2 частини: до 19.07.2022 і після цього.
У межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Суд звертає увагу на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 06.02.2020 (справа №806/305/17).
В той же час для пропорційного обрахунку розміру середнього заробітку необхідно встановити розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №640/17872/19.
Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак стягнення такого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є можливим за наявності двох умов, а саме - факту невиплати усіх належних працівникові сум при звільненні та факту проведення з працівником остаточного розрахунку.
Як встановлено судом з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 ініційовано черговий спір щодо нарахування та виплати їй грошового забезпечення, в тому числі того, яке підлягало їй до виплати при остаточному розрахунку при звільненні.
Зокрема, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №140/11530/24 відкрито спрощене позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) у якій позивач заявила позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплати на її користь грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2023 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23; провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за кожний повний календарний рік служби, визначений в наказі відповідача №464-ОС від 21.05.2023 при виключенні позивача зі списків особового складу нараховану та виплачену на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №140/17296/23 з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23; провести перерахунок та виплатити на її користь грошову компенсацію за невикористані 56 календарних дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №140/11530/24 позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2023 роки та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2023 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за кожний повний календарний рік служби та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за кожний повний календарний рік служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної одноразової грошової допомоги індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та зобов'язана Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 56 календарних дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23.
Однак, згідно із даними діловодства спеціалізованого суду адміністративну справу №140/11530/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відповідно до супровідного листа від 27.01.2025 за вих. №140/11530/24/1773/25 направлена до Восьмого апеляційного адміністративного суду для перегляду в апеляційній інстанції.
Таким чином, зважаючи на те, що станом на сьогодні остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, у суду відсутня можливість встановити загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частки коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, що є умовами для проведення розрахунку суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за відсутності факту проведення із позивачем остаточного фактичного розрахунку, є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом подання відповідного позову до адміністративного суду після проведення відповідачем з нею остаточного розрахунку при звільненні.
Щодо позовної вимоги нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 01.12.2015 по 21.05.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.05.2023 виплаченої 21.05.2024 на виконання Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 140/23123/23, суд зазначає таке.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, задоволено повністю. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування жовтня 2014 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі Індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4 452,48 гривень в місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
З відповіді військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 за вих. №09/Л-10849/5326 та доданих до неї документів стало відомо, що 21.05.2024 рішення суду від 21.12.2023 у справі №140/23123/23 виконано відповідачем у повному розмірі, виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.05.2023, що разом склало - 331 547,53 грн.
Правовідносини, з приводу компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, регулюються Законом України від 19.10.2000 №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Стаття 4 Закону № 2050-ІІІ визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 159, дія даного Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Положенням пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Так, згідно з абзацом 8 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавство.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17.
Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, в постанові від 15.10.2020 вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Верховний Суд, приймаючи постанову від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 вказав, що не вбачає підстав для відступу від викладеної вище правової позиції та вважає, що наведені правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.
Щодо позовної вимоги нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 30.01.2020 по 19.06.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки за період з 30.01.2020 по 31.05.2023 виплаченого 19.06.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №140/23126/23, суд зазначає наступне.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №140/23126/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.05.2023, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, а також перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
З відповіді військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 за вих. № 09/Л-10849/5326 та доданих до неї документів стало відомо, що 19.06.2024 рішення суду від 19.12.2023 у справі № 140/23126/23 виконано відповідачем у повному розмірі, виплачено перерахунок грошового забезпечення та інших видів винагород за період з 30.01.2020 по 31.05.2023, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, що разом склало - 140 001,61 грн.
Як уже зазначалось судом, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, заробітна плата (грошове забезпечення).
У зв'язку з протиправними діями військової частини НОМЕР_1 , що встановлено у рішенні суду від 19.12.2023 у справі №140/23126/23, мені, починаючи з 30.01.2020, щомісяця виплачували грошове забезпечення у нижчому від належного розмірі.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у випадку протиправних дій роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Суд враховує також правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 по справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а.
Так, Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов'язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів, у зв'язку з чим відхиляються судом доводи відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, а відповідач не відмовляв у такій виплаті.
Оскільки несвоєчасне нарахування належних сум грошового забезпечення та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв'язку з неправомірним ненарахуванням відповідачем грошового забезпечення в належному розмірі, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права.
Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду від 19.12.2023 у справі № 140/23126/23 виплачено перерахунок грошового забезпечення та інших видів винагород за період з 30.01.2020 по 31.05.2023, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, що разом склало - 140 001,61 гри.
Однак компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення виплачена не була.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з чим, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2422,40 грн, сплачений відповідно до квитанції від 05.10.2024 №1393813327.
Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за період з 01.12.2015 по 21.05.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.05.2023 виплаченої 21.05.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 140/23123/23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 01.12.2015 по 21.05.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.05.2023 виплаченої 21.05.2024 на виконання Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі № 140/23123/23.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за період з 30.01.2020 по 19.06.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки за період з 30.01.2020 по 31.05.2023 виплаченого 19.06.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 140/23126/23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 30.01.2020 по 19.06.2024 у зв'язку із порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки за період з 30.01.2020 по 31.05.2023 виплаченого 19.06.2024 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 140/23126/23.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ).
Суддя Ф. А. Волдінер