27 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1920/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до командира Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій посадових осіб в/ч НОМЕР_1 щодо розгляду рапорта та відмови у звільненні солдата кулеметника ОСОБА_1 згідно Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами; зобов'язати посадових осіб в/ч НОМЕР_1 розглянути рапорт щодо звільнення з військової служби солдата кулеметника ОСОБА_1 згідно Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на даний час рахується військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 .
Вказує, що 31.12.2024 позивач звернувся з рапортом до відповідача щодо звільнення зі служби за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з тим, що його рідний брат, ОСОБА_2 , виконував службовий обов'язок і приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони і стримував збройну агресію російської федерації в Донецькій і Луганській областях та який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер внаслідок отриманих поранень набряку головного мозку, отогенного гнійного менінгіту в лікарні міста Ковеля Волинської області.
Згідно квитанції Нової пошти №59001294061722 від 31.12.2024 вищевказані документи були направлені на командира військової частини, однак станом на 18.02.2025 від відповідача командира військової частини ОСОБА_3 не отримано повідомлення про результати розгляду рапорта ОСОБА_1 ..
У зв'язку із бездіяльністю в/ч НОМЕР_1 рапорт позивача залишається не розглянутими, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-6).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 19.03.2025 представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.
Вказав, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 29.09.2024 №2595 встановлено, що кулеметник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , в умовах воєнного стану 31.08.2024 по даний час самовільно залишив місце служби, у зв'язку з чим встановлено підстави для притягнення його до кримінальної та дисциплінарної відповідальності (копії матеріалів службового розслідування скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську для внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Також, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13.09.2024 №170 солдат ОСОБА_1 , кулеметник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (самовільне залишення частини 31.08.2024) звільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з 11.09.2024.
Тобто, командир в/ч НОМЕР_1 для військовослужбовця ОСОБА_1 є прямим та безпосереднім командиром, якому позивач рапорт подає безпосередньо.
Однак вказує, рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 не надходив та, відповідно, не розглядався (арк. спр. 35-36).
На адресу 07.04.2025 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та заперечення на позовну заяву (арк. спр. 57-60).
За приписами частини десятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Дослідивши подану заяву-заперечення, суд встановив, що таке клопотання не підписано заявником.
Враховуючи викладене, суд не приймає таку заяву-заперечення разом із поданими до неї документами до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам статті 167 КАС України.
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 31).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2024 №91, солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.02.2024 №11-РС на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роби НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , вважати таким, що з 29.03.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків (зворот арк. спр. 48).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2024 №170 з 11.09.2024 позивача звільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 (самовільне залишення частини 31.08.2024) (арк. спр. 38).
З наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 29.09.2024 №2595 (з основної діяльності) убачається, що ОСОБА_1 , в умовах воєнного стану 31.08.2024 по даний час самовільно залишив місце служби, у зв'язку з чим встановлено підстави для притягнення його до кримінальної та дисциплінарної відповідальності (зворот арк. спр. 46-48).
Позивач за допомогою поштового зв'язку 31.12.2024 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 щодо звільнення з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами (арк. спр. 28).
Уважаючи дії посадових осіб в/ч НОМЕР_1 щодо розгляду та відмови у звільненні позивача за сімейними обставинами протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і такий стан триває в Україні дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Водночас Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Отже різними видами військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та строкова військова служба.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Так, пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
При цьому, відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року №40 (далі - Інструкція) визначено, що рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно із абзацом 13 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Наказом Міністерства оборони України №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України від 06.08.2024 (далі - Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунтками 2-4 розділу І Порядку № 531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.
Розділом ІІ зазначеного Порядку визначено форми рапортів, де зокрема пунктом 1 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава таобґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Як зазначає позивач у позові та вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 сформував командиру в/ч НОМЕР_1 рапорт про звільнення зі служби за сімейними обставинами, тобто відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Для підтвердження поштового направлення такого рапорту позивач до матеріалів позову долучив експрес-накладну №59001294061722, із якої убачається, що 31.12.2024 її направлено ОСОБА_4 із селища Маневичі Волинської області, одержувача зазначено: приватна особа ОСОБА_3 , місто Костянтинівка (Донецька область). Тип відправлення: документи. Опис: документи (арк. спр. 7).
Судом вже зазначалось вище, що пунктами 2-4 розділу І Порядку № 531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
При цьому, з наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що документи, які перебували у поштовому відправленні ОСОБА_3 , якого суд не може вважати командиром або уповноваженою особою в/ч НОМЕР_1 . Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали для суду підстави для висновку про те, що надіслані позивачем документи отримані уповноваженим представником військової частини в/ч НОМЕР_1 .
Окремо суд зазначає, що Порядком №531 також визначено, що у разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Разом з тим, направлення позивачем рапорту фізичній особі, яка не визначена як особа, уповноважена в/ч НОМЕР_1 , не може розцінюватись як направлення рапорту на поштову адресу військової частини, оскільки в наявній в матеріалах справи експрес-накладній про військову частину в/ч НОМЕР_1 не йдеться та і саме поштове відправлення було надіслано у місто Костянтинівка (Донецька область), тоді як в/ч НОМЕР_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, водночас направлення рапорта позивачем іншій особі не може вважатись поданням такого рапорту безпосередньому прямому командиру з огляду на наведені вище доводи суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рапорт позивача командиром в/ч НОМЕР_1 розглянуто не було у зв'язку із його ненадходженням до військової частини, отож правові підстави для визначення протиправних дій посадових осіб в/ч НОМЕР_1 щодо розгляду рапорта та відмови у звільненні позивача згідно Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами відсутні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до командира Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович