м. Вінниця
27 травня 2025 р. Справа № 120/16482/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації №25 від 17.10.2024, в частині що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Ухвалою від 16.12.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд".
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до військового квитку серії НОМЕР_1 від 05.06.2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стоїть на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_2 , а саме є її племінником, що підтверджується наступними документами.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.10.1994, в якому зазначається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його батьками є ОСОБА_4 (батько) та ОСОБА_5 (мати).
Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 26.05.1973 та серії НОМЕР_4 від 14.04.1985, батько позивача ОСОБА_4 мав рідну сестру ОСОБА_2 , адже останні народились від спільних батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 19.12.2015 ОСОБА_2 одружилась з ОСОБА_9 та обрала спільне прізвище після реєстрації шлюбу: ОСОБА_2 .
Згідно Довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №690794 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності.
Згідно Рішення ЛКК від 26.09.2024 №13/8 ОСОБА_2 за станом здоров'я не здатна до самообслуговування, потребує постійного догляду.
Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 04.10.2024, засвідчено факт здійснення догляду ОСОБА_2 зі сторони племінника ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що в жовтні 2024 року позивач звернувся відповідача із заявою, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він здійснює постійний сторонній догляд за своєю хворою тіткою ОСОБА_2 .
До заяви позивач додав документи на підтвердження родинних зв'язків з рідною тіткою ОСОБА_2 , докази встановлення останній другої групи інвалідності, інші медичні документи особи з інвалідністю, Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду та нотаріально засвідчену копію заяви, зареєстрованої в реєстрі №5442 від 19.09.2024, згідно з якою ОСОБА_2 для свого утримання та догляду обрано племінника ОСОБА_1 .
Повідомленням №25/245 від 17.10.2024 поінформовано ОСОБА_1 , що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто його заяву та документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Протоколом №25 від 17.10.2024 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: присутні інші члени сім'ї другого ступеня споріднення.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, оформленого протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації №25 від 17.10.2024, в частині, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ, в Україні введено воєнний, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені та визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-ХІІ (далі за текстом - Закон №3543).
У розумінні ст.1 Закону №3543, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону №3543 загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 1 статті 22 Закону №3543 визначено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
З огляду на ч.5 ст.22 Закону №3543, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.23 Закону №3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
З аналізу вищенаведеної норми права слідує, що дія п.14 ч.1 ст.23 Закону №3543 поширює свою дію на осіб третього ступеня споріднення виключно за умови відсутності в особи, яка потребує догляду інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку № 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є:
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, документи, що підтверджують родинні зв'язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для особи, за якою здійснюється догляд, один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Таким чином, положення Порядку № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
При цьому, вищенаведені положення Порядку № 560, окрім іншого, уточнюють (конкретизують) коло осіб, які в розумінні ст. 23 Закону № 3543-XII, відносяться до членів сім'ї першого ступеня споріднення, а саме визначають, що до таких членів законодавцем віднесено батьків, чоловіка (дружину), дітей, у тому числі усиновлених особи, яка потребує догляду.
В даному випадку, судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлю серії НОМЕР_5 від 19.12.2015, ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який в розумінні положень Порядку №560 віднесений до осіб першого ступеня споріднення.
Таким чином, за наявності в особи з інвалідністю II групи, яка потребує постійного догляду ОСОБА_2 , іншого члена сім'ї першого ступеня споріднення (в даному випадку чоловіка ОСОБА_9 ), суд доходить висновку про правомірність наведених в оскаржуваному рішенні висновків відповідача з приводу того, що дія положень п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII на позивача, як члена сім'ї ОСОБА_2 третього ступеня споріднення, не поширюється.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення відповідача, оформлене протоколом № 25 від 17.10.2024, є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам законодавства. Неподання позивачем разом із заявою про надання відстрочки належних доказів, які б підтверджували неможливість виконання обов'язків з догляду членами сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Принагідно, суд зазначає, що стороною позивача відповідних документів до матеріалів позовної заяви не було надано та не повідомлено про їх існування. Зокрема, не повідомлено відповідача у заві від 05.10.2024 та безпосередньо у поданому до суду позові про наявність обставин, які перешкоджають чоловіку ОСОБА_2 здійснювати за нею постійний догляд.
Згідно з пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент в цілях виконання зобов'язання за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України унормовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що відповідач, відмовляючи у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації, з підстав, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", діяв обґрунтовано та з дотриманням положень норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, позивач втрачає право на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )
ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна