Справа №583/4686/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яценко Н. Г.
Номер провадження 33/816/545/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 124 КУпАП
23 травня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участі секретаря судового засідання Авраменко Д.А., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Собини П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Собини П.М. на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 грн. 60 коп.
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що 11 вересня 2024 року близько 17 год. 10 хв. по вул. Широкій, 9 А в м. Охтирка, Сумської області, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результат чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив п. 13.1 ПДР України. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а їх власники понесли матеріальні збитки. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 11 вересня 2024 року близько 17 год. 10 хв. по вул. Широкій, 9А в м. Охтирка, Сумської області, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , після зіткнення з автомобілем «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив п. 2.10 а ПДР України. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 122-4 КУпАП.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Собина П.М. подав апеляційну скаргу, відповідно якої просить скасувати постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2024 року та закрити провадження у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова судді містить не достовірну інформацію в частині не заперечення захисником Собиною П.М. факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому адміністративних правопорушень за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення.
Так, захисник у судовому засіданні вказував на відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та просив закрити провадження у справі.
В обґрунтування пропущеного строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає про те, що оскаржувана постанова судді не була вручена або направлена ОСОБА_1 . Про наявність судового рішення стало відомо апелянту лише 04 лютого 2025 року, після ознайомлення з матеріалами справи.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Собину П.М., який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до штампу вхідної канцелярії Охтирського міськрайонного суду Сумської області, 06 лютого 2025 року захисником Собиною П.М. було подану апеляційну скаргу на постанову судді від 10 грудня 2024 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку, апелянт зазначає не своєчасне отримання копії постанови судді.
Згідно ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Перевіривши представлені матеріали та доводи в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження постанови судді від 10 грудня 2024 року, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.
Як убачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема, на:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 127351 від 11 вересня 2024 року, складений за фактом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 127358 від 11 вересня 2024 року, складений за фактом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП;
- схему наслідків дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих, яка сталася 11 вересня 2024 року о 17 год. 10 хв. в м. Охтирка вул. Широка, 9 А, зі зазначенням пошкоджень, які зазнав транспортний засіб «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 ( лівої передньої двері, переднього лівого крила);
- письмові пояснення ОСОБА_2 , котрий повідомив працівникам поліції про те, 11 вересня 2024 року близько 17 год. 10 хв. від дружини дізнався, що його припаркований автомобіль «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 має механічні пошкодження. Прибувши на місце, до нього підійшла свідок ОСОБА_3 та повідомила йому марку та номерний знак автомобіля, який вчинив наїзд на його припаркований транспортний засіб;
- письмові пояснення ОСОБА_3 , котра повідомила про те, що 11 вересня 2024 року близько 17 год. 10 хв. гуляла з собакою на подвір'ї та в цей час побачила, як автомобіль марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого почала фотографувати водія та автомобіль. Останній вийшов із транспортного засобу, подивився на механічні пошкодження та поїхав у невідомому напрямку;
- фотознімки із місця дорожньо-транспортної пригоди, на якому зафіксовано механічні пошкодження автомобіля «Volswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У відповідності до п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Окрім цього, згідно п.2.10 а ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні даних адміністративних правопорушень, оскільки виходячи зі змісту вищезазначених положень Правил дорожнього руху України, саме на водієві лежить обов'язок щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, який залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, та у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Натомість, фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, та матеріали справи свідчать про те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив наїзд на припаркований автомобіль «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди при обставинах встановлених постановою судді від 10 грудня 2024 року, чим порушив вимоги п.п. 2.10 а, 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124, 122-4 КУпАП.
У свою чергу адвокатом Собиною П.М. у поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків суду першої інстанції про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.
Доводи апелянта щодо зазначення судом першої інстанції недостовірної інформації в частині не заперечення захисником особи, яку протягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатом Собиною П.М. вчинення останнім інкримінованих йому адміністративних правопорушень, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують висновок судді викладений в оскаржуваній постанові.
Окрім цього, в суді апеляційної інстанції захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності було належним чином реалізовані права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема в частині надання пояснень в обґрунтування вимог апеляційної скарги.
Таким чином, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-36 КУпАП.
Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, у відповідності до ст. 252 КУпАП повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції статей та з урахуванням, відповідно до ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини.
З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Собині П.М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2024 року.
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. 00 коп., залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Собини П.М. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.