22 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.05.2025 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
застосовано строком до 06.07.2025 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло, а саме: місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22:00 години до 06:00 години. З покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5
підозрюваний ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7
Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_6 , застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 06.07.2025 року, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло, а саме: місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22:00 години до 06:00 години. З покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме :
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Вважає, ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та винесеною з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що слідчим суддею не в повній мірі надано оцінку сукупності наявних у справі обставин, передбачених ст.178 КПК України.
Вказує, що відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею не в повній мірі враховано наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6 , інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим та те, що обрання менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання слідчого про обрання відносно ОСОБА_6 , запобіжного заходу, слідчим суддею встановлені наступні обставини.
Слідчими СВ Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025152030000582 від 06.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 , розуміючи те, що він не має дозволу компетентних органів та ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, маючи намір направлений на зберігання та придбання боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, порушуючи положення про дозвільну систему, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки у сфері придбання, зберігання та носіння боєприпасів, без передбаченого законом дозволу.
Так, у невстановлений під час досудового розслідування дату та час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_6 , знайшов боєприпаси, а саме: корпус гранати типу РГД-5; підривач типу УЗРГМ.
Після цього, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 , не маючи на меті видачу органам влади знайдених боєприпасів,відповідно до ч. 3 ст. 263 КК України, з метою подальшого незаконного перенесення та зберігання, забрав собі, тим самим незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав.
В подальшому, ОСОБА_6 , утримуючи при собі боєприпаси - корпус гранати типу РГД-5, підривач типу УЗРГМ, переніс вказані боєприпаси до місця свого фактичного приживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати до часу їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку 10.05.2025 в порядку ст. 234 КПК України.
10.05.2025 о 11:55 год. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.
10.05.2025 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення та про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя вказав, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого злочину, наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, разом з тим прокурором не доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та з урахуванням даних на особу підозрюваного запобігти їм можливо шляхом обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку що запобігти їм в змозі цей вид запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчими СВ Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025152030000582 від 06.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 , розуміючи те, що він не має дозволу компетентних органів та ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, маючи намір направлений на зберігання та придбання боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, порушуючи положення про дозвільну систему, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки у сфері придбання, зберігання та носіння боєприпасів, без передбаченого законом дозволу.
Так, у невстановлений під час досудового розслідування дату та час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_6 , знайшов боєприпаси, а саме: корпус гранати типу РГД-5; підривач типу УЗРГМ.
Після цього, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 , не маючи на меті видачу органам влади знайдених боєприпасів,відповідно до ч. 3 ст. 263 КК України, з метою подальшого незаконного перенесення та зберігання, забрав собі, тим самим незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав.
В подальшому, ОСОБА_6 , утримуючи при собі боєприпаси - корпус гранати типу РГД-5, підривач типу УЗРГМ, переніс вказані боєприпаси до місця свого фактичного приживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати до часу їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку 10.05.2025 в порядку ст. 234 КПК України.
10.05.2025 о 11:55 год. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.
10.05.2025 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення та про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.
Надані суду матеріали кримінального провадження на даний час містять відомості, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчий суддя дотримався вимог закону та обґрунтовано зазначив, що існує певна ймовірність ризиків передбачених п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України. Судом оцінено репутацію підозрюваного, а саме те, ОСОБА_6 одружений, має доньку 17 років, яка проживає з матір'ю у Бельгії. ОСОБА_6 має постійне місце проживання, за яким проживає сам, має вищу освіту, офіційно працевлаштований на посаді директора ТОВ «Еко-світ», раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.
Разом з тим, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 слідчим не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для тримання підозрюваного під вартою. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Крім того, слідчий суддя вірно зазначив, про не доведення прокурором обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу підозрюваного.
Апеляційний суд, враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу обґрунтовано прийшов до висновку про достатність такого запобіжного заходу як домашній арешт, для досягнення мети запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Апеляційний суд вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.05.2025 року, щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді