Справа № 130/3015/24
Провадження № 22-ц/801/1023/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Шемета Т. М.
26 травня 2025 рокуСправа № 130/3015/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року, постановлене у складі судді Заярного А. М. в м. Жмеринка, дата складення повного рішення 06 березня 2025 року, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 , який навчається за державним замовленням в Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова на І курсі денної форми навчання медичного факультету № 1 за спеціальністю «Медицина», термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2030 року, стипендію не отримує. За місцем навчання він проживає у гуртожитку, оплата за проживання в якому становить 8 000 грн та яка сплачена матір'ю позивача ОСОБА_3 . Мати надає йому посильну допомогу, однак на її утриманні є неповнолітня донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач витрачає кошти на проїзд в транспорті з місяці проживання до місця навчання, має потребу в харчуванні, одязі, йому необхідно купувати підручники для навчання, техніку, канцелярію, ліки в разі хвороби, щомісячно поповнювати інтернет, який необхідний для його навчання. До досягнення ним 18- річного віку з відповідача на його утримання стягувались аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх його доходів щомісяця. Наразі між ним та відповідачем не досягнуто згоди щодо надання матеріальної допомоги в добровільному порядку під час навчання. Відповідач є фізично здоровим та працездатним, інших утриманців відповідач не має, місце роботи та розмір отримуваних доходів відповідача позивачу невідомі.
Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його утримання частину від усіх його доходів щомісяця, до закінчення ним навчання в Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова, а саме до 30 червня 2030 року.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивач в обгрунтування пред'явлення позову, не були підтвердженні належними та допустимими доказами, зокрема позивачем не доведено можливість відповідача надавати йому утримання, тоді як відповідач ніде не працює, не має нерухомості, транспортних засобів, на його утриманні перебуває батько ОСОБА_5 , який має інвалідність та є онкохворим.
Не погодившись з прийнятим рішенням, 25 березня 2025 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції невірно оцінив та встанови фактичні обставини справи, не врахував його потребу в утриманні від батька та можливість останнього надавати таке утримання, адже батько не має інших утриманців, є здоровим, працездатним, при цьому, глава 16 СК України, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання.
03 квітня 2025 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Зубаня О. О., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.
Основними доводами відзиву є те, що відповідач не має фінансової змоги надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, оскільки він в даний час безробітній та в нього відсутній дохід, що підтверджується відомостями державної податкової інспекції. Крім того, на утримання у відповідача перебуває його батько - ОСОБА_5 , 1963 року народження, який є інвалідом, потребує коштів, оскільки хворіє на онкозахворювання.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону.
По справі встановлено наступні обставини:
-батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 6);
- згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 04 вересня 2018 зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с. 8);
- згідно до довідки Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 14 жовтня 2024 № 955, ОСОБА_7 зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з нею проживає та на її утриманні знаходиться її син ОСОБА_1 , до членів її сім'ї входять: чоловік ОСОБА_7 та донька ОСОБА_4 (а.с. 9);
- ОСОБА_9 є студентом 1 курсу денної форми навчання Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, медичного факультету № 1 за спеціальністю «Медицина», навчається за державним замовленням, термін навчання з 01 вересня 2024 року до 30 червня 2030 року (а.с. 10);
- згідно довідки завідувача гуртожитку № 3 Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова від 02 жовтня 2024 року студент ОСОБА_1 проживає в гуртожитку АДРЕСА_2 - поліції № 30 (а.с.11);
- відповідно до квитанції від 26 серпня 2024 року, ОСОБА_3 на рахунок Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова сплачено 8 000 грн. за проживання в гуртожитку (а.с.12);
- на підтвердження понесених витрат на проїзд в громадському транспорті позивачем надано копії фіскальних чеків за 27.09.2024, 06.09.2024 та 20.09.2024 на загальну суму 266,90 грн (а.с. 13);
- згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відсутні відомості щодо зареєстрованого за ОСОБА_2 права власності, іншого речового права (а.с.48);
- станом на 28 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) відсутня інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за період з 3 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року (а.с.49);
- згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_5 (а.с.50);
- згідно посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 має загальне захворювання, є інвалідом ІІ групи, у зв'язку з чим має право на державну соціальну допомогу (а.с.52-53);
- згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 680414 від 15 грудня 2023 року, ОСОБА_5 встановлена ІІ група інвалідності, безтерміново (а.с. 54-55);
- згідно інформації територіального сервісного центру МВС № 0541 від 23 лютого 2024 року № 31/31/0541-3-з/аз, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 22 лютого 2024 року за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані (а.с.56);
- згідно довідки Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова від 12 лютого 2025 № 105, ОСОБА_1 є студентом 1 курсу денної форми навчання, термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2030 року, сума його доходу (стипендії) за період з 01 вересня 2024 року по 01 січня 2025 року складає 0 грн (а.с. 108-109).
Між сторонами виник спір про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання доньки, сина, що продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
На відмінну від стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання не є безумовним та потребує доказування таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно вимог частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доведення тієї обставини, що отримувач аліментів потребує грошового утримання покладається саме на позивача, а спростування того, що відповідач може надавати таке утримання, покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є повнолітнім, не досяг 23 років, продовжує навчання та є студентом першого курсу денної форми навчання медичного факультету № 1 за спеціальністю «Медицина», термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2030 року, стипендії не отримує, проживає в гуртожитку.
Навчання на денній формі позбавляє позивача ОСОБА_1 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, а надані позивачем ОСОБА_1 докази у своїй сукупності беззаперечно підтверджують наявність у нього потреби отримання матеріальної допомоги від відповідача ОСОБА_2 .
Щодо матеріального стану відповідача ОСОБА_2 як платника аліментів, то він, заперечуючи проти позову, надав інформацію про відсутність у нього доходів, нерухомого або рухомого майна у власності , транспортні засоби за ним не зареєстровані, а батько відповідача ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи у зв'язку з онкозахворюванням.
Пославшись на це, суд першої інстанції виснував, що позивач не довів спроможність відповідача надавати матеріальне утримання сину, який продовжує навчання.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, так як він є необ'єктивним та ґрунтується на невірній оцінці доказів, наданих відповідачем.
Насамперед слід зазначити, що суд переклав обов'язок доказування можливості надання відповідачем утримання на позивача, проте, як уже зазначено вище, в цій категорії справ, доведення тієї обставини, що спростування того, що відповідач не може надавати утримання повнолітньому сину (дочці), які продовжують навчання, покладається на відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є здоровою, працездатною особою, відтак та обставина, що він ніде не працює, не може слугувати підставою для висновку про неспроможність надавати утримання, з огляду на обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання (стаття 199 СК України).
Заперечуючи пороти позову, та стверджуючи про відсутність доходів, відповідач разом з тим не пояснив за рахунок чого він сам забезпечує свої життєві потреби в їжі, одязі, житлі, послугах адвоката та т. ін. Тому апеляційний суд критично ставиться до того, що відсутність рухомого чи нерухомого майна у відповідача підтверджує його скрутне матеріальне становище.
Батько відповідача ОСОБА_5 , 1963 року народження, дійсно хворіє та є інвалідом ІІ групи, однак наявність хвороби та інвалідності у батька відповідача не свідчить про те, що він перебуває на утриманні відповідача (який стверджує, що не має жодних доходів та майна), тобто знаходиться на тривалому або постійному матеріальному або грошовому забезпеченні з боку відповідача і ця допомога є основним джерелом його існування.
Натомість батько відповідача ОСОБА_5 отримує соціальну допомогу (а. с. 52-53), суду не надано інформації, що він є непрацездатним, адже наявність ІІ групи інвалідності не виключає можливість працювати (стаття 172 КЗпП України), а згідно Довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у висновках про умови та характер праці не зазначено про неможливість працювати, а лише надано рекомендації щодо характеру та умов праці (а. с. 54-55). Також відсутня інформація про наявність (відсутність) у нього дружини, яка в силу закону зобов'язана брати участь у витратах на лікування (стаття 90 СК України).
За таких обставин апеляційний суд виснує, що доказів наявності у відповідача інших утриманців ним не надано.
Отже, оцінивши в сукупності надані позивачем та відповідачем докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, апеляційний суд виснує, що відповідач ОСОБА_2 є фізично здоровим, працездатним, в нього відсутні інші утриманці, а тому він має змогу надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, що навчається.
Визначаючи розмір аліментів, та враховуючи вищевикладену оцінку доказам потреби в утриманні та можливості надання утримання, з урахуванням того, що позивач вправі також мати утримання від своєї матері ОСОБА_3 , апеляційний суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та визначити, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2 ..
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є помилковим, постановлене з невірною оцінкою фактичних обставин справи та доказів, наданих сторонами, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Тому рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/6 частини віх заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягнення з 17 жовтня 2024 року (з дня звернення до суду з даним позовом) та до закінчення ОСОБА_1 навчання в Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова, але не більше, ніж до досягнення ним 23 років.
В силу ст. 367 ЦПК України рішення по справі в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Щодо судових витрат в суді першої та апеляційної інстанції
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Виходячи з аналізу частини шостої статті 141 ЦПК України, враховуючи що відповідач не звільнений від сплати судового збору, з нього слід стягнути 1 211,20 грн судового збору на користь держави.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 17 жовтня 2024 року та до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Судове рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору на користь держави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення виготовлено 26 травня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк