Справа № 746/195/25
2/746/111/25
"21" травня 2025 р.
Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Нагорної Н.Г.,
при секретарі Гриценко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від
06 жовтня 2018 року № L1708923 в сумі 20 640,61 грн, з яких 13 733,65 грн - заборгованість за кредитом, 5 672,06 грн - сума інфляційних втрат,
1 234,90 грн - 3% річних, а також судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати, пов'язані з отриманням правничої допомоги. У позовній заяві позивач також ставить питання про поновлення строку позовної давності.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ВІН ФІНАНС» вказало, що 06 жовтня
2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L1708923 у електронній формі. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальниця не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед фінансовою установою в розмірі
13 733,65 грн, з яких: 6 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,
1 267,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом,
2 266,65 грн - заборгованість за штрафами та пенею, 3 400,00 грн - заборгованість за комісією за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю.
6 листопада 2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро»» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора стосовно відповідача за договором кредитної лінії № L1708923 на загальну суму
13 733,65 грн.
25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Всупереч умовам зазначеного кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором TOB «ВІН ФІНАНС».
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від
06 жовтня 2018 року № L1708923 в сумі 20 640,61 грн, з яких 13 733,65 грн - заборгованість за кредитом, 5 672,06 грн - сума інфляційних втрат,
1 234,90 - 3% річних.
Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Сторони повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, призначеного на 11 год. 00 хв. 21 травня 2025 року.
Копію ухвали від 29 квітня 2025 року у той же день надіслано сторонам (позивачеві - через систему «Електронний суд»).
У судове засідання, призначене на 11 год. 00 хв. 21 травня 2025 року, представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідач також у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву і якій просить справу за позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором розглянути без її участі. У заяві також вказує про застосування строків позовної давності до вимог ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
06 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії (короткостроковий кредит) № AG 2973885.
Вказаним договором передбачені такі умови: ліміт кредитної лінії -
5 500,00 грн; сума кредиту - 2 000,00 грн; відсоткова ставка в день - 0,65 %; комісія за підготовку, направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 30,00 грн, потенційний ліміт кредитної лінії - 20 000,00 грн; надана сума кредиту - 2 000,00 грн; загальна вартість кредиту - 2 390,00 грн; реальна річна відсоткова ставка - 234,00 %; дата повного погашення - 05 листопада 2018 року; штраф, якщо є - 50 %.
07 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № АМ 7197548 до договору кредитної лінії (короткостроковий кредит) № AG 2973885.
Вказаною додатковою угодою передбачені такі умови: ліміт кредитної лінії - 6 875,00 грн; сума кредиту - 2 000,00 грн; відсоткова ставка в день - 0,66 %; направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 30,00 грн, потенційний ліміт кредитної лінії -
20 000,00 грн; надана сума кредиту - 4 000 грн; загальна вартість кредиту -
4 761,00 грн; реальна річна відсоткова ставка - 236,23 %; дата повного погашення - 05 листопада 2018 року; штраф, якщо є - 50 %.
09 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № АМ 4969843 до договору кредитної лінії (короткостроковий кредит) № AG 2973885.
Вказаною додатковою угодою передбачені такі умови: ліміт кредитної лінії - 6 875,00 грн; сума кредиту - 2 800,00 грн; відсоткова ставка в день - 0,67 %; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день - 42,00 грн; потенційний ліміт кредитної лінії - 20 000,00 грн; надана сума кредиту - 6 800,00 грн; загальна вартість кредиту - 8 067,00 грн; реальна річна відсоткова ставка - 241,07 %; дата повного погашення - 05 листопада 2018 року; штраф, якщо є - 50 %.
Із копій паспортів споживчого кредиту вбачається, що ОСОБА_1 , підписавши їх, підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредитів, надану, виходячи із обраних нею умов кредитування..
До матеріалів справи долучено загальні умови договору кредитної лінії, в яких зазначена загальна інформація про умови кредитування в залежності від виду кредиту.
Паспорти споживчого кредиту, загальні умови договору кредитної лінії, спеціальні умови для короткострокового кредиту, додаткові угоди до спеціальних умов для короткострокового кредиту підписані електронним підписом відповідача.
Із довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Дінеро» вбачається, що ОСОБА_1 06 жовтня 2018 року уклала із ТОВ «Дінеро» кредитний договір № AG 2973885 (номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця - L1708923) на суму 6 800,00 грн строком на 30 днів, отримавши: 06 жовтня 2018 року - 2 000,00 грн кредиту зі сплатою 234,00 % річних, 07 жовтня 2018 року - 2 000,00 грн кредиту зі сплатою 238,50 % річних, 09 жовтня 2018 року - 2 800,00 грн кредиту зі сплатою 341,07 % річних. Прийняття та підтвердження умов договору, додаткових угод, їх підписання позичальником здійснено шляхом використання електронного підпису - одноразового ідентифікатора (otp-пароль), а саме: 861122, 540748, 62350 відповідно.
Згідно з випискою з рахунку ОСОБА_1 станом на 11 лютого 2019 року та довідки від 19 лютого 2025 року, наданих ТОВ «Дінеро», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (кредитною лінією) № AG 2973885 (L1708923) від 06 жовтня 2018 року за період із 06 жовтня 2018 року до
11 лютого 2019 року становить 13 733,65 грн, з яких: 6 800,00 грн - тіло кредиту, 1 267,00 грн - проценти за користування кредитом, 2 266,65 грн - нараховані штраф/пеня, 3 400,00 грн - комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю.
06 листопада 2018 року між ТОВ «ФК «Дінеро» (від імені якого діяв директор Веселий І.О.) та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (від імені якого діяв директор Правник О.П.) укладено договір відступлення прав вимоги № 06112018-DG, згідно з яким кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрах боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості)..
Згідно із пунктом 6.2.3. вказаного договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту внесення новим кредитором першого платежу відповідно до пункту 7.2. цього Договору. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається. Стягнення заборгованості боржників новий кредитор проводить з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» від 25 липня 2024 року № 1706 змінено назву товариства з ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
До позовної заяви ТОВ «ВІН ФІНАНС» долучило витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 6 листопада 2018 року
№ 06112018-DG щодо передання права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 жовтня 2018 року № L9074082. У витягу вказано, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від
06 жовтня 2018 року L1708923 станом на 11 лютого 2019 року становить
14 867,01 грн, з яких 6 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,
1 267,00 грн - заборгованість за процентам, 6 800,01 грн - заборгованість за штрафами та комісіями. Також у витягу вказано, що оплата права грошової вимоги за цим кредитним договором становить 1 224,00 грн. Витяг з реєстру підписано директором ТОВ «ФК «Дінеро» та директором ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
Згідно з наданим позивачем, ТОВ «ВІН ФІНАНС», розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на
07 квітня 2025 року становить 20 640,61 грн, з яких: 13 733,65 грн - заборгованість за кредитом, 5 672,06 грн - сума інфляційних втрат,
1 234,90 - 3% річних.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцять статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надало належних доказів на підтвердження перерахування ТОВ «ФК «Дінеро» на рахунок ОСОБА_1 6 800,00 грн на виконання кредитного договору від 06 жовтня 2018 року (з урахуванням додаткових угод). У зв'язку з викладеним, суд вважає недоведеним факт надання кредитних коштів за цими договорами та існування кредитної заборгованості у зазначеному позивачем розмірі.
Слід зауважити, що позивач не заявляв клопотання про витребування з банківської установи інформації щодо перерахування на рахунок відповідача коштів за спірним кредитним договором. Також позивач не надав належно оформлену виписку з особового рахунку відповідача.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Надана позивачем виписка з рахунку станом на 11 лютого 2019 року, підписана представником та затверджена печаткою ТОВ «ФК «Дінеро», не є належним доказом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 .
У той же час, згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження
№ 61-517св18) банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Крім того, для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія - позивач повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлений та підписаний договір про відступлення права вимоги, реєстр боржників, що передається кредитором новому кредитору згідно із вказаним договором, акт прийому-передачі, а також докази на підтвердження оплати за договором факторингу.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає себе кредитором, право вимоги до якого перейшло на підставі договору відступлення права вимоги. Однак товариством не надано суду доказів здійснення оплати за договором факторингу від 06 листопада 2018 року № 06112018-DG, що є обов'язковою умовою для переходу до фактора права вимоги, зокрема згідно з пунктами 6.2.3. та 7.2. договору факторингу від 6 листопада 2018 року № 06112018-DG.
Таким чином, за відсутності в матеріалах справи належних доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів за вказаним кредитним договором, а також факту набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, що є підставою для відмови в позові.
Крім того, суд звертає увагу на невідповідність суми заборгованості, зазначеної у витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 6 листопада 2018 року № 06112018-DG щодо передання права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 жовтня 2018 року № L9074082, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 жовтня 2018 року L1708923 станом на
11 лютого 2019 року становить 14 867,01 грн (6 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 267,00 грн - заборгованість за процентам, 6 800,01 грн - заборгованість за штрафами та комісіями), а згідно з випискою з рахунку ОСОБА_1 станом на 11 лютого 2019 року та з довідкою від 19 лютого
2025 року, наданих ТОВ «Дінеро», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (кредитною лінією) ) від 06 жовтня 2018 року № AG 2973885 (L1708923) за період із 06 жовтня 2018 року до 11 лютого 2019 року становить 13 733,65 грн (6 800,00 грн - тіло кредиту, 1 267,00 грн - проценти за користування кредитом, 2 266,65 грн - нараховані штраф/пеня,
3 400,00 грн - комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю).
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Ураховуючи викладене, вимога ТОВ «ВІН ФІНАНС» про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: витрат зі сплати судового збору за подання позову та витрат, пов'язаних отримання правничої допомоги, задоволенню також не підлягає.
Щодо клопотання про поновлення строку суд зазначає таке.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
ЦК України визначено два види строків позовної давності: а) загальний;
б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
До правовідносин, про якій йдеться у цій справі, застосовується загальна позовні давність.
Судом установлено, що строк повернення грошових коштів за кредитним договором від 06 жовтня 2018 року сторонами визначено до 05 листопада 2018 року, отже перебіг строку позовної давності почався 06 листопада
2018 року, а трирічний строк позовної давності закінчився 06 листопада
2021 року.
У позовній заяві ТОВ «ВІН ФІНАНС» ставить питання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Так, дійсно постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.
Згідно з розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
У пункті 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у редакції Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно з Указом Президента України № 235/2025 від 15 квітня 2025 року та Законом України про затвердження цього указу, воєнний стан продовжено на 90 діб з 9 травня 2025 року.
Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 06 листопада 2021 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, тобто був чинним на час закінчення строку позовної давності щодо вимоги до ОСОБА_1 , а відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, тобто до цього часу строк позовної давності продовжено згідно із законом, а Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX, яким перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупинено на строк дії воєнного стану, набрав чинності 17 березня 2022 року, строк позовної давності до вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не застосовується згідно із законом, тобто не є пропущеним та не потребує поновлення.
Керуючись ст. 2, 5, 10, 12, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2025 року.
Суддя Н.Г. Нагорна