Справа №751/3470/25
Провадження №3/751/1356/25
27 травня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Топіхи Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Островської А.С,
особи, щодо якої складено протокол, ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1
№ 295101 09 квітня 2025 року о 10 годині 51 хвилині в м. Чернігові по
вул. Мазепи, 67, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai Accent» з державним номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, вираженим тремтінням пальців рук та поведінкою, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Drager» ARFM-0261 або в медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні особа, щодо якої складений протокол,
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав. Пояснив, що алкоголь не вживає взагалі, оскільки має проблеми з тиском і на постійній основі приймає призначені йому ліки. Звернув увагу на те, що за 15 років водійського стажу він жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. 09 квітня
2025 року він привіз свою матір у лікарню до м. Чернігова, після чого поїхав на СТО, а потім повинен був забрати мати з лікарні. Зазначив, що його мати похилого віку і хворіє, він доглядає за нею та через день возить її до лікарні в м. Чернігів. Підтвердив, що його зупинили працівники поліції, оскільки він не подав сигнал повороту праворуч при з'їзді з перехрестя з круговим рухом, хоча сигнал у нього був увімкнений, але він його зарано вимкнув. Після зупинки він тривалий час спілкувався з працівниками поліції, надав їм усі документи та виконував усі вказівки, про наявність у нього будь-яких ознак алкогольного сп'яніння ніхто не повідомляв. Лише після всіх перевірок через тривалий час йому повідомили про наявність ознак алкогольного сп'яніння, яких у нього не було і не могло бути. Через схвильованість такими діями працівників поліції та необхідністю забрати матір з лікарні, він відмовився від проходження огляду.
Вислухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до такого висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цією ж статтею передбачено чим встановлюються ці дані.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України
09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пунктів 6, 7 цієї Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 295101 від
09 квітня 2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 квітня 2025 року; - відеозапис до протоколу серії ЕПР 1 № 295101; - копію постанови серії ЕНА № 4459569 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП; - рапорт командира взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП Ходот Л.М. від 09 квітня 2025 року.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1
№ 295101 зазначено такі ознаки наркотичного сп'яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці.
Однак, суд вважає, що відеозапис, наданий як додаток до протоколу, не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Із відеозапису вбачається, що після зупинки водій ОСОБА_1 чітко повідомив працівникам поліції з якою метою приїхав до м. Чернігова, виконав всі вимоги працівників поліції і надав всі необхідні документи. Його поведінка під час спілкування з працівниками міліції відповідає обстановці, його мова та хода чіткі. Під час спілкування працівники поліції не повідомляли про наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння і тільки після вчинення всіх необхідних дій, перевірки документів, складення постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП, через тривалий час
ОСОБА_1 було повідомлено про ознаки алкогольного сп'яніння, на що останній категорично заперечив вживання алкоголю та наявність у нього будь-яких ознак сп'яніння.
Згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному конкретному випадку.
Крім того, у матеріалах справи відсутні дані про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності підтверджувати факт порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху суду не надано.
За таких обставин, провадження по справі підлягає закриттю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33-35, 130, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Р.М. Топіха