Справа №766/4615/25
н/п 1-кп/766/3496/25
про застосування запобіжного заходу
27.05.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріалів кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024231030001096 від 12.08.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою ст. 194 Кримінального кодексу України (надалі - КК України),
Прокурором, у зв'язку з неналежною процесуальною поведінкою обвинуваченого, подано клопотання про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком на два місяці.
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені частиною першої ст. 177 КПК України.
10.02.2025 слідчим суддею Херсонського міського суду постановлено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком до 04.04.2025 включно.
03.04.2025 року було призначене підготовче судове засідання, під час якого мало б бути розглянуто клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Натомість обвинувачений у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, а тому клопотання не було розглянуте за відсутності обвинуваченого.
У зв'язку з цим прокурором вказується на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які виправдовують необхідність застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Отже, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки розуміє, що до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років. Також обвинувачений ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв?язків, відсутні утриманці.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з метою зміни раніше наданих ними свідчень, оскільки йому відомо місце їх проживання так як вони проживають по сусідству з ним і тому він матиме можливість впливати на свідків шляхом примушування їх до зміни наданих раніше показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик підтверджується тим, що свідки в своїх показах вказали, що ОСОБА_5 раніше неодноразово вчиняв дії щодо пошкодження будинку ОСОБА_12 , кримінальне провадження за фактом чого перебуває на розгляді Херсонського міського
З метою належного виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджання здійснення кримінального правопорушення, а також в зв'язку із тим, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання ним встановлених судом процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам, існує необхідність в обранні стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
ІІ. Позиція сторони захисту
Захисник і обвинувачений проти клопотанням сторони обвинувачення не заперечували.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).
Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).
Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.
Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов'язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.
В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Отже Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суспільна небезпечність кримінального правопорушення за частиною другою ст. 194 КК України полягає саме у способі знищення або пошкодження чужого майна, в тому числі шляхом підпалу, який вважається загально небезпечним, оскільки посягає не тільки на майно чи відносини власності, але й ставить під загрозу здоров'я та життя людей.
По суті, запобіжний захід «домашній арешт» полягає в обмеженнях, пов'язаних зі свободою пересування обвинуваченого (підозрюваного), а також у забороні спілкуватись із певними особами, листуватись, вести перемовини з використанням будь-яких засобів зв'язку. Це позбавлення обвинуваченого волі у вигляді ізоляції, тільки не в установах попереднього ув'язнення, а вдома (наприклад, у власній квартирі чи будинку).
Відповідно до частини першої ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
З огляду на викладене, а також з врахуванням наведеної вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , вагомості встановлених ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої ст. 177 КПК України, а також особу обвинуваченого: його, відсутність постійного доходу, відсутність міцних соціальних зв'язків, утриманців, Суд дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та зможе запобігти вказаним ризикам.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності, враховуючи позицію сторони захисту, яка зводиться до того, що погоджується із клопотанням прокурора, Суд, вважає за доцільне обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною обвинуваченому залишати місце свого проживання та покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 181, 194, 197, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,
1. Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
2. Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
3.1 прибувати до суду за першим викликом;
3.2 не залишати без дозволу суду місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .;
3.3 повідомляти суду про зміну свого місця перебування;
3.4 утриматися від спілкування з потерпілими та свідками в цьому кримінальному провадженні.
4. Строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків встановити до 25 липня 2025 року, включно.
5. Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених цією ухвалою суду обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
6. Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до частини п'ятої ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції України з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
7. Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
8. Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на співробітників Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого, а контроль за її виконанням - на прокурора.
9. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, потерпілому, захиснику, органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.
11. Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, захисником, прокурором протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонським міський суд Херсонської області.
12. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
Ухвала підлягає негайному виконанню.
СуддяОСОБА_1