Справа № 766/24036/19
н/п 2/766/281/25
14 травня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Майдан С.І.,
за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,
позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника позивача: ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
представника відповідача: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Семеніхіна В.І. про усунення від права на спадкування та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому квартиру АДРЕСА_1 . При цьому, батько залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Семеніхіною В.І від 04.10.2018 року за реєстром №1324, в якому заповів квартиру АДРЕСА_1 на ім'я позивача. ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_5 , звернулася із заявою про прийняття спадщини згідно статті 1241 ЦК України щодо обов'язкової частки у спадщині до приватного нотаріуса Семеніхіної В.І. та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що є всі законні підстави для визнання вказаного свідоцтва про право на спадщину недійсним. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та заповітом, крім нього, спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого ОСОБА_5 . Вказана квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на ім'я батька після відкриття спадщини за померлою матір'ю позивача ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 29.10.1993 року, виданим першою Херсонською держнотаріальною конторою про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири після смерті ОСОБА_6 за р. №1-440. Таким чином, батько став власником вказаної квартири до укладання шлюбу із відповідачем, який було зареєстровано Дніпровським відділом записів актів громадянського стану 26.06.1999 року. Батько певний час проживав у квартирі його дружини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . У грудні 2017 року батько отримав перелом ноги і з того часу самостійно не пересувався і потребував постійного стороннього догляду. Останні роки його життя позивач доглядала за ним, готувала йому їжу, прала білизну та одяг, водила на прогулянки. Його дружина (відповідач по справі) під час хвороби батька ухилялася від надання йому допомоги і не давала грошей на придбання ліків. На початку березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але вже 09 квітня 2019 року відповідач також звернулася із заявою про прийняття спадщини згідно статті 1241 ЦК України щодо обов'язкової частки у спадщині незалежно від змісту заповіту. Позивач вважає, що відповідача на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України має бути усунуто від спадкування, оскільки спадкодавець проживав разом із позивачем однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач самостійно постійно піклувалася про батька, доглядала його, витрачала кошти на його лікування. Коли спадкодавець помер позивач самостійно займалася його похованням та сплатила всі необхідні платежі. Натомість, відповідач у справі спадкодавця майже не відвідувала, а коли зустрічалася з ним, завжди сварилася з ним, не приймала ніякої участі під час хвороби у житті свого чоловіка, не проявляла турботу до нього, не спілкувалася з ним, не підтримувала з ним родинних відносин, не допомагала будь-яким чином, не зважаючи на те, що вона проживає в одному місті та отримувала всі грошові кошти, на ім'я батька. Жодної допомоги ні матеріальної, ні моральної спадкодавець від неї не отримував. Просила суд усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 04.11.2019 року, видане ОСОБА_4 приватним нотаріусом Семеніхіною В.І. на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати та витрати на правову допомогу.
Ухвалою від 21.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Представник відповідача ОСОБА_3 надала до суду відзив, згідно якого вважала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначила, що 26.06.1999 року ОСОБА_5 одружився з відповідачкою по справі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому квартиру АДРЕСА_1 . 04.10.2018 року ОСОБА_5 було складено заповіт, яким він заповів вказану квартиру позивачу. З 24.02.1999 року вищезазначена квартира повністю належала ОСОБА_5 на праві власності, а отже згідно ч.1 ст.1241 ЦК України, відповідачка після смерті заповідача правомірно отримала у спадок її частки, як непрацездатна вдова. До грудня 2017 року ОСОБА_5 проживав разом з відповідачкою однією сім'єю в її квартирі АДРЕСА_4 , що не заперечується позивачкою. ОСОБА_5 , незважаючи на те, що мав похилий вік, як і відповідачка по даній справі, ще й мав проблеми зі здоров'ям та міг пересуватися лише за допомогою трості, а згодом за допомогою милиць та ходунків. Після отримання у грудні 2017 року травми ноги ОСОБА_5 не міг пересуватися самостійно, він був прикутий до ліжка 2 місяці, оскільки отримав травму у вигляді перелому шийки стегна, не міг піклуватися про себе, потребував сторонньої допомоги, а тому відповідач не могла забезпечити йому належний догляд через свій стан здоров'я та похилий вік (79 років). Позивачем додано до позовної заяви довідку Херсонського єврейського благодійно-общинного центру «Хесед Шмуель», де зазначено, що ОСОБА_5 після перенесеної травми надавалось безкоштовно патронатне обслуговування та послуги масажиста і лікаря-реабілітолога, що доводить те, що навіть позивач не могла самостійно надавати догляд батьку, незважаючи на свій, в порівнянні з відповідачкою, вік. Стосовно коштів, які було нараховано та перераховано ОСОБА_5 , як жертві нацистських переслідувань, то дійсно він їх отримав, отримав особисто, але це було в 2015 році, в цей час він проживав з відповідачкою однією сім'єю в шлюбі. Щодо доданих до позовної заяви квитанцій по сплаті за комунальні платежі, то вони сплачувались дійсно позивачем чи її донькою ОСОБА_7 , оскільки саме вони користувались даною квартирою, про що вони не заперечують. Позивачем в позовній заяві зазначено про значні витрати на лікування батька, готування йому їжі, прання білизни та одягу, а також долучено чеки з магазинів на покупки продуктів, при цьому вона замовчує той факт, що в період вимушеного проживання ОСОБА_5 у неї, вона користувалася його пенсійною картою, знімала кошти з картки, виданої на ім?я ОСОБА_5 . Жодним чином позивачка не довела факту ухилення відповідачкою від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання. Відповідач, незважаючи на свій вік і стан здоров'я, не ухилялася від надання допомоги своєму чоловікові ОСОБА_5 . Натомість попри те, що він знаходився в другому районі міста, вона постійно приїздила до нього та надавала необхідну допомогу, спілкувалася з ним, підтримувала його.
23.06.2020 року представник позивача ОСОБА_2 надала до суду відповідь на відзив, згідно якої вважають, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано факту безпорадності спадкодавця, факту неможливості надання допомоги саме відповідачем та не спростовано факту ухилення від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, що є підставою для застосування положень ч.5 ст.1224 ЦК України та є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.10.2020 року витребувано докази.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили їх задовольнити. Позивач також пояснила, що у віці 90 років її батько ОСОБА_5 отримав травму ноги, був два місяці прикутий до ліжка, а потім пересувався за допомогою ходунків, тому в силу віку та захворювань потребував стороннього догляду і цей догляд з 18.12.2017 року по 28.02.2019 року (день смерті) забезпечувала саме вона за допомогою безкоштовного виділеного батьку патронажного працівника з єврейського центру, який приходив щоденно за місцем, крім вихідних. Батько знаходився у цей час за її місцем проживання. Патронажний працівник готував їжу батьку, протягом дня кормив його, а ввечері це робила позивач. Відповідач як дружина батька, не забрала його до свого помешкання, де вони прожили до травми батька разом, посилаючись на те, що за станом здоров'я вона не може здійснювати такий догляд. Вона приїздила до батька вдень, періодично, коли позивач була на роботі, інколи забирала його речі прати, стосунки між нею та відповідачем були напружені, тому вони не спілкувалися. Ключів від квартири відповідач не мала, у цьому потреби не було, її впускав до квартири патронажний працівник, а до приходу позивача відповідач квартиру залишила. Позивач вважала, що увесь догляд за батьком відповідач могла здійснювати за місцем свого проживання, так як вона на 10 років молодша за батька, а вона свідомо безпідставно ухилялася від такого догляду.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Відповідач, будучі допитаною в якості свідка, в судовому засіданні пояснила, що з чоловіком проживала у належній їй квартирі. Після перелому шийки стегна її чоловіком у 90 річному віці його госпіталізували до лікарні, після виписки він потребував стороннього догляду, оскільки не піднімався з ліжка. З урахуванням її віку (79-80 років), стану здоров'я, вона разом з чоловіком прийняли рішення щодо його розміщення після лікарні в помешканні його доньки. Проте, вона майже щоденно (крім вихідних) приїздила до чоловіка, з ранку до 13 год. перебувала з ним, спілкувалася з ним, підтримувала його, здійснювала разом з патронажним працівником догляд за ним, годувала, постійно забирала його речі та прала їх за місцем свого проживання. Продукти харчування та ліки відповідач купувала за кошти ОСОБА_5 , так як він передав їй свою пенсійну картку. Відповідач зазначила, що самостійно з урахуванням її віку та стану здоров'я вона не могла здійснювати повноцінний догляд за чоловіком, не могла його підняти, здійснити гігієнічні процедури. Оскільки квартира, яку заповідав ОСОБА_5 доньці, знаходиться у одному під'їзді з її квартирою, та в ній ніхто не проживав, то було прохання до позивача розмістити ОСОБА_5 після лікарні в ній, щоб відповідач, як дружина, проживала разом з ним та здійснювати догляд разом, але ОСОБА_1 відмовилася від цієї пропозиції. Тому і було прийнято спільне рішення з чоловіком про його розміщення в квартирі доньки, оскільки в неї, як у доньки, такі ж обов'язки щодо догляду за батьком, як і у неї як дружини. В останнє судове засідання відповідач не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Семеніхіна В.І. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, при винесені рішення покладалася на розсуд суду.
Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого 29.10.1993 року Фондом комунального майна м.Херсона, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної, спільної, сумісної власності належить ОСОБА_5 та членам його сім'ї ОСОБА_6 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.02.1999 року ОСОБА_5 є власником частини зазначеної квартири в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .
Згідно актового запису про одруження №186, зробленого 26.06.1999 року Дніпровським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Херсона, 26.06.1999 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружився з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_4 .
Згідно заповіту від 04.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Семенихіною В.І., ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому квартиру АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 .
Згідно актового запису про смерть №236, зробленого 28.02.2019 року Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63874726 від 11.03.2019 року приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Семенихіна В.І. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 зареєструвала спадкову справу №7/2019.
Як вбачається зі спадкової справи №7/2019, заведеної приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Семенихіною В.І. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , 11.03.2019 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Семенихіної В.І. з заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 .
09.04.2019 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Семенихіної В.І. з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_5 .
Згідно листа від 10.04.2019 року №16-21/794, виданого Відділом реєстрація місця проживання фізичних осіб повідомлено, що померлий ОСОБА_5 станом на 10.04.2019 року не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , але на момент його смерті за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_7 .
Згідно довідки ОСББ «Чорномор Плюс» від 09.05.2019 року, виданої ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом з нею з 16.12.2017 року по 28.02.2019 року проживав ОСОБА_5 - батько, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З листа приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Семенихіної В.І. від 16.09.2019 року №185/02-14 вбачається, що заведена спадкова справа за №7/2019 року після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Семенихіною В.І. від 04.10.2018 року за реєстром №1324, в якому заповів квартиру за АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 . 11 березня 2019 року за №21 спадщину прийняла дочка ОСОБА_1 за заповітом. 09 квітня 2019 року за №30 спадщину прийняла вдова ОСОБА_4 згідно ст. 1241 ЦК України, яка має право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Спадкове майно, яке належало спадкодавцю, складається з квартири, розташованої в АДРЕСА_5 .
Відповідно до довідки ОСББ «Лідер» від 01.07.2019 року на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , разом з ним була зареєстрована ОСОБА_4 - дружина.
Згідно листа Єврейського благодійно-общинного центру «Хесед Шмуель» №238-01 від 08.11.2019 року, ОСОБА_5 перебував на обліку в Єврейському благодійно-общином Центрі «Хесед Шмуель» з 06 травня 1998 року по 28 лютого 2019 року. Йому надавалось безкоштовне патронатне обслуговування, яке здійснювалось у вигляді візитів працівника Центру, за місцем його проживання. 3 18 грудня 2017 року по 28 лютого 2019 року, після перенесеної травми, робота працівників Центру (патронат, масажист, лікар-реабілітолог) здійснювалась за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №190071100 від 25.11.2019 року, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить частина квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 979, виданого 04.11.2019 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Семенихіною В.І.
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №1330 від 26.11.2019 року, ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_6 , знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Головне управління ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за віком у розмірі 2000 грн.
Згідно договорів позички, укладених між благодійної організацією Єврейським благодійно-общинним центром «Хесед Шмуель» та ОСОБА_5 : №1115 від 26.11.2010 року, №1315 від 05.05.2012 року, №1992 від 24.05.2017 року, №2036 від 21.11.2017 року, ОСОБА_5 передано у безоплатне користування наступне майно: тростина, милиці канадські, ходунок для дорослого на колесах, сидіння для ванни.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Усунення від права на спадкування врегульовує ст. 1224 ЦК України, згідно ч. 5 якої: рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Згідно з ч. 3 цієї статті не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Системний аналіз приписів ч. 5 ст. 1224 ЦК України приводить суд до висновку, що рішенням суду можуть бути усунені від спадкування лише спадкоємці за законом.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону та відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що сторона позивача у порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог.
Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 , 1927 р.н., з грудня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті) перебував у безпорадному стані, через похилий вік та травму ноги не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Зазначена обставина підтверджена сторонами та не оспорюється.
Відповідно до наданих відповідачем ОСОБА_4 , 1938 р.н., виписок з медичної картки вбачається, що вона з 2012 року страждає на хронічний пієлонефрит, патологічну рухомість нирки, церебральний атеросклероз, соматичну артеріальну гіпертензію, потребує медикаментозного лікування та рекомендовано уникати фізичних навантажень.
Після виписки з лікарні спадкодавець ОСОБА_5 проживав разом з донькою - позивачем за справою у її помешканні, яка здійснювала за ним догляд за допомогою наданого єврейським центром безкоштовного патронажного працівника, який з грудня 2017 року по 28.02.2019 року щоденно (крім вихідних) відвідував ОСОБА_5 . Позивач користувалася пенсійною карточкою спадкодавця для задоволення потреб щодо придбання ліків та продуктів харчування, що підтверджується поясненнями позивача в судовому засіданні.
У зазначений період відповідач регулярно відвідувала чоловіка ОСОБА_5 , за місцем його перебування, спілкувалася з ним, допомагала патронажному працівнику здійснювати догляд за ним, зазначені обставини підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_4 , фотознімками, наданими нею, фактично підтверджується і самою позивачкою.
Та обставина, що у період безпорадного стану спадкодавець проживав разом з донькою, а не з дружиною, яка на той час перебувала у похилому віці та мала стійкі хронічні захворювання, не доводить сукупність обставин, передбачених відповідно до вимог ч.5 ст.1224 ЦК України, та не може бути достатньою підставою для усунення відповідача від права на спадкування після смерті чоловіка.
Пояснення свідка ОСОБА_10 про те, що з чоловіком відвідували по вихідним дням ОСОБА_5 за місцем проживання позивача та догляд за батьком в ці дні здійснювала позивач, як донька, та допомагав здійснювати догляд патронажний працівник з Єврейського центру; наданий позивачем аудіозапис (а.с. 220 т.1) розмови між сторонами, який свідчить про неприв'язні стосунки між сторонами; надані позивачем квитанції про понесені витрати на будівельні матеріали, оплату комунальних послуг та придбання продуктів харчування, понесені нею витрати на поховання батька не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не вчинила умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.
Таким чином, суд, вирішуючи спір між сторонами, встановив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є похідною від вимоги про усунення від спадкування, оскільки її задоволення можливе лише у разі задоволення вимог про усунення відповідача від права на спадкування.
Оскільки у ході судового розгляду не становлено правових підстав для усунення відповідача від права на спадкування згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст.1301 ЦК України, у задоволені вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 264-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Семеніхіна В.І. про усунення від права на спадкування та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлено 19.05.2025 року.
Суддя: С.І. Майдан