479/469/25
2/479/349/25
(з а о ч н е )
22 травня 2025 року смт.Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
В складі : головуючої - судді Репушевської О.В.;
за участі : секретаря судових засідань Добровольської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу №479/469/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача адвокат Циганок О.В.,
відповідач ОСОБА_2
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у сумі 3 196 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня звернення з позовом до суду. На обґрунтування вимог позивач в позовній заяві зазначила, що під час фактичних шлюбних відносин з відповідачем вона народила сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі син проживає з нею та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач проживає окремо, добровільно не надає допомогу на утримання сина. Посилаючись на викладене, позивач просить про задоволення позовних вимог.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява з проханням справу слухати в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі не заперечує проти винесення заочного рішення суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.
Таким чином, суд вважає за можливе згідно положень ст.280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст. 7, 141 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Згідно положень ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Вирішуючи питання стягнення аліментів, суд виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо своїх дітей, передбаченого ст. 141 СК України.
Положеннями ст.ст.3, 18, 27 Конвенції ООН Про права дитини визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.
Судом встановлено, що відповідно до даних свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ..
При вирішенні спору суд має виходити з положень ст.8 Закону України "Про охорону дитинства", за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до положень ст.141 Сімейного кодексу України мати,батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини ,незалежно від того,чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За положеннями ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до положень ст.18 Конвенції "Про захист прав дитини", суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно положень ч.1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до положень ст.180, ч.ч.1-2 ст.181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або)натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти)присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно положень ст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання не рухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десяти кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та до статнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу)платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу)матері, батька,яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Як роз'яснено у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року за №3 "Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно положень з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
У відповідності з ч. ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набрав чинності 08.07.2017, внесено зміни до Сімейного кодексу України, де ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і він може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожиткові мінімуми для piзних категорій населення на 2025 рік в Україні встановлюються Законом "Пpo Державний бюджет на 2025 рік", для дітей до 6 років 2563,00 грн., для дітей віком від 6 до 18 років 3196,00 грн.
У суду відсутні відомості щодо доходів відповідача.
Оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов його життя, повного та всебічного розвитку, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн., що відповідає нормам Сімейного кодексу та не порушує права та інтереси дитини.
Суд вважає, що такий розмір аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на дитину є достатнім та не буде порушувати майнові права дитини.
Крім того, при прийнятті рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в зазначеному розмірі судом прийнято до уваги, що даний розмір не є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст.191 цього Кодексу, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
При цьому, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно положень з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
До матеріалів справи представником позивача надано: копію ордеру про надання правничої допомоги від 25 березня 2025 року, копію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю №005456, акт про прийняття - передачу наданої правової допомоги.
Враховуючи викладене, суд проходить до висновку про відмову в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу правову допомогу в розмірі 10 000 грн., оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат у зазначеному розмірі.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст.141, 263-265, 268,274-279, 280-289 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000(три тисячі) гривень, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення