КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1915/25
Провадження № 2-з/488/14/25
Іменем України
19.05.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Щеглової Я.В.,
за участі секретаря судового засідання Чемерової Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву адвоката Маркіна Сергія Ігоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
У провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики у розмірі 11 929 920 грн., що еквівалентно 289 000 доларів США станом на момент звернення з позовом, та судові витрати у справі.
Вказана позовна заява надійшла до суду разом із заявою про забезпечення позову 08.05.2025.
Ухвалою суду від 12.05.2025 заява про забезпечення позову була повернута заявнику, а позовна заява ухвалою судді від 12.05.2025 - залишена без руху.
15.05.2025 одночасно із заявою про усунення недоліків позовної заяви представник позивача повторно подав заяву про забезпечення вказаного вище позову, у якій просив накласти арешт на належне відповідачам нерухоме майно, а саме:
- нежитлове приміщення 1 поверху будинку АДРЕСА_1 площею 107,10 кв. м, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 23.12.2009, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради;
- квартиру (чотирикімнатну) № 2 у будинку АДРЕСА_2 площею 83,3 кв. м, що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва № 1609, виданого 08.10.2013 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я.В.;
- житловий будинок АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 1288 від 02.11.2017, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Якушевою О.І.;
- квартиру АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору міни № 1418 від 22.09.2011;
- стоматологічний кабінет за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 150,2 кв. м, що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу № 135 від 29.01.2013, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я.В.;
- бар, загальною площею 95,9 кв. м по АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу № 107 від 10.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я.В.
Заяву мотивовано існуванням загрози зміни права власності на майно відповідачів та, відповідно, його відчуження, зважаючи на ініціювання позивачем відповідного позову. На переконання позивача, невжиття таких заходів може істотно ускладнити або навіть унеможливити поновлення його порушених прав.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті (частина перша статті 153 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання тощо; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спор судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заході щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.
За таких обставин, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, в першу чергу, повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява №32715/06).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16 та ін.).
При цьому, заявлені позивачем вимоги є вимогами майнового характеру.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14.08.2018 у справі № 916/10/18, від 13.10.2020 у справі №917/273/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
Накладення арешту на нерухоме майно відповідачів, не може призвести до невиправданого обмеження їх майнових прав, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. Вказане дійсно може слугувати додатковою для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Враховуючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики у розмірі 11 929 920 грн., то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідачів грошові кошти у відповідному розмірі. Отже, за встановлених обставин, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в межах ціни позову є безпосередньо пов'язаним з предметом позову.
Також суд зауважує, що зважаючи на подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідачів в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у їх власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Оцінюючи наведені позивачем обставини, в обґрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення відповідно до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача, адвоката Маркіна Сергія Ігоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 488/1915/25 накласти арешт на нежитлове приміщення 1 поверху будинку АДРЕСА_1 площею 107,10 кв. м, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 23.12.2009, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради.
До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 488/1915/25 накласти арешт на квартиру (чотирикімнатну) АДРЕСА_7 площею 83,3 кв. м, що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва № 1609, виданого 08.10.2013 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я.В.
До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 488/1915/25 накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу № 1288 від 02.11.2017, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Якушевою О.І.
До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 488/1915/25 накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору міни № 1418 від 22.09.2011.
До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 488/1915/25 накласти арешт на стоматологічний кабінет за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 150,2 кв. м, що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу № 135 від 29.01.2013, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я.В.
До набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 488/1915/25 накласти арешт на бар, загальною площею 95,9 кв. м по АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу № 107 від 10.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Помазан Я.В.
Інформація про стягувача:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 .
Інформація про боржників:
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам у справі.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: Я.В. Щеглова