Справа № 468/505/25
2/468/440/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
27.05.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання - Кочубей О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/505/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (який в подальшому змінив найменування на АТ «Сенс Банк») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №501384739, за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 250 000 грн, з умовою сплати процентів в розмірі 40% річних строком на 18 місяців до 03.05.2023 року. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови договору та не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка становить 376 466,56 грн, з яких: 217 872,62 грн заборгованість за тілом кредиту, 158 593,94 грн заборгованість по процентам. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4517,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 152 грн.
В тексті позову представник позивача заявив про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулося поштове відправлення, з відміткою про відмову адресата від його отримання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим). До суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору про надання послуг від 28.01.2025 року; копію паспорта споживчого кредиту від 03.11.2021 року; копію оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501384739 від 03.11.2021 року; копію акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501384739 від 03.11.2021 року; копію графіка платежів; копію довідки про ідентифікацію №2849624; копію меморіального ордеру від 03.11.2021 року; копію виписки по рахунку; копію вимоги про усунення порушень; розрахунок заборгованості), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 03.11.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (який в подальшому змінив найменування на АТ «Сенс Банк») та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання споживчого кредиту №501384739, за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 250 000 грн, з умовою сплати процентів в розмірі 40% річних строком на 18 місяців до 03.05.2023 року.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За такого, між сторонами в електронній формі шляхом підписання електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором був укладений відповідний договір позики, за яким на вказаних в ньому умовах відповідачу в позику були надані грошові кошти в сумі 250 000 грн.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним за договором №501384739 від 03.11.2021 року в сумі 376 466,56 грн, з яких: 217 872,62 грн заборгованість за тілом кредиту, 158 593,94 грн заборгованість по процентам.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.
За такого, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту по вказаному вище договору в сумі 217 872,62 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаним вище договором, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми, або іншого розміру процентів, який визначений сторонами з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, кредитор відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами саме у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення такого строку у кредитора відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
При цьому, як вказано вище, за договором №501384739 від 03.11.2021 року строк кредитування був визначений в 18 місяців до 03.05.2023 року.
При цьому відповідно до наданого позивачем розрахунку за вказаний період до 03.05.2023 року заборгованість по процентам становила 115 217,25 грн, нарахована ж після цього заборгованість по процентам в сумі 43 376,69 грн суперечить описаним вище правовим висновкам Верховного Суду, тому не підлягають стягненню.
Отже стягненню підлягає заборгованість по процентам в сумі 115 217,25 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволеннюта з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №501384739 від 03.11.2021 року в сумі 333 089,87 грн., з яких: 217 872,62 грн. - тіло кредиту; 115 217,25 грн. - проценти.
Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 88 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3975,49 грн. (4517,60 грн. х 88 %).
Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.
Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору про надання послуг від 28.01.2025 року.
Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 10 000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами.
При цьому, згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 88 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8800 грн. (10 000 грн. х 88 %).
На підставі викладеного та керуючись ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №501384739 від 03.11.2021 року 333 089 (триста тридцять три тисячі вісімдесят дев'ять) гривень 87 копійок.
В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за договором №501384739 від 03.11.2021 року в більшому розмірі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 3975 (три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 49 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 8800 (вісім тисяч вісімсот) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (вул. Велика Васильківська, 100 м. Київ, ідентифікаційний код 23494714);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 27.05.2025 року.
суддя: