Справа № 145/137/25
Провадження №2/145/374/2025
27.05.2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І. ,
за участю: секретаря судового засідання Кушко А.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371
до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 23817981 від 22.10.2021 та просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості в розмірі 16329,94 грн, з яких 4233 грн - тіло кредиту, 11696,54 грн - проценти за користування кредитом, 400,40 грн - заборгованість за комісіями, а також судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 є новим кредитором за електронним Договором про надання фінансового кредиту № 3817981 від 22.10.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , за яким у ОСОБА_1 виникла заборгованість.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.
Вказану ухвалу 17.02.2025 було надіслано відповідачу ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 52), яку 25.02.2025 повернуто до суду з довідкою про причини повернення, у якій зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 53).
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи суд встановив такі фактичні обставини справи.
22.10.2021 ОСОБА_1 на сайті: miloan.ua заповнив анкету - заяву на кредит № 381781, відповідно до якої останньому погоджено надання кредиту в сумі 5200 грн строком на 26 днів із комісією за надання кредиту в розмірі 7,70% одноразово, під процентну ставку в розмірі 0,88% за кожен день користування (а.с. 21).
22.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчогокредиту № 3817981, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5200 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 15-19).
Відповідно до п. 1.3., 1.4. кредитного договору кредит надається строком на 26 днів з 22.10.2021, дата повернення кредиту, комісії та процентів - 17.11.2021;
Згідно з п. 1.5.1., 1.5.2., 1.6., 1.7. кредитного договору комісія за надання кредиту: 400,40 грн, яка нараховується за ставкою 7,70% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 1183 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. договору.
Відповідно до п.2.2.1 кредитного договору у випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3. договору, він має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною ставкою, визначеною п. 1.6. договору , в сумі та на умовах, визначених п. 2.3. договору.
Згідно п. 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою, що визначена п. 1.6. договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових умовах) згідно п. 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору.
Відповідно до 2.3.1.1. кредитного договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування на пільгових умовах із нарахування процентів за ставкою, визначеною п. 1.5.2. договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. За продовження строку користування кредитом встановлено такі ставки у відсотковому відношення від залишку кредиту: строк продовження 3 дні - 3%, 7 днів - 5%, 15 днів - 10%.
Згідно з п. 2.3.1.2. кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження строку користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п. 1.6. договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Договір про надання споживчого кредиту № 3817981, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом W56855.
Згідно з копією довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №3817981, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (а.с. 27).
В додатку 1 до договору викладено графік платежів за договором про споживчий кредит 3817981 від 22.10.2021 (а.с. 19 зворот).
Основні умови кредитування викладені також в паспорті споживчого кредиту (додаток 2 до договору) (а.с.20)
Відповідно до довідки ТОВ "ФК "Елаєнс" від 10.01.2025 ТОВ "ФК"Елаєнс" на підставі договору № 40484607_26/10/1/-1 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ "ФК" Елаєнс" та ТОВ "Мілоан", товариством було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Мілоан», а саме: 22.01.2021 на суму 5200 грн, картка НОМЕР_2 , номер в системі FONDI:455458052, призначення платежу: кошти згідно договору 3817981 (а.с.27 зворот).
Згідно з копією договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор), в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов'язаннями у загальному розмірі 287052895,25 грн, що виникли у клієнта за основними договорами (договорами фінансового кредиту), укладеними між боржниками та клієнтом (а.с. 30-32).
Відповідно до копії акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 26 липня 2024 року до договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) уклали цей акт про те, що згідно з вимогами договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді від 26 липня 2024 року, складений (оформлений) відповідно до умов договору; кількість відступлених прав грошової вимоги - 21979, загальна сума заборгованості - 287052895,25 грн; після цього, з урахуванням умов договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників (а.с. 35).
Згідно з копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) домовилися про те, що клієнт відступає фактору право вимоги за грошовими зобов'язаннями боржників на умовах, передбачених договором факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, в тому числі за грошовим зобов'язанням ОСОБА_1 за кредитним договором №3817981 від 22.10.2021 в сумі 16329,94 грн, з яких: 4233,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11696,54 грн - сума заборгованості за відсотками, 400,40 грн- заборгованість по комісії (а.с.5 зворот, 36 зворот -37).
На підтвердження факту наявності невиконаного грошового зобов'язання надано копію розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3817981 від 22.10.2021, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.01.2025 складає 16329,94 грн, з яких: 4233,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11696,54 грн - заборгованість за відсотками, заборгованості за комісією 400,40 грн (а.с. 9 зворот).
Як вбачається із зазначеного розрахунку заборгованості відповідачем ОСОБА_1 в період дії кредитного договору частково сплачувались кошти на погашення кредитної заборгованості, а також кошти, спрямовані на пролонгацію кредиту на пільгових умовах.
Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до положень ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначає Закон України «Про електронну комерцію», яким встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності) тощо.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Судом встановлено, що між первісним кредитором ТОВ "Мілоан", правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір, який відповідає вимогам цивільного законодавства, що висуваються до договорів такого типу, на виконання умов укладеного договору кредитодавцем здійснено перерахування коштів на рахунок позичальника. Таким чином, кредитний договір є укладеним. Первісним кредитодавцем виконано свої зобов'язання за умовами кредитного договору, натомість відповідач свої зобов'язання за умовами договору в повному обсязі не виконав та частину отриманих грошових коштів з частиною нарахованих процентів у встановлені договором строки не повернув. У зв'язку із невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ТОВ "Мілоан" відповідно до положень цивільного законодавства відступило свої права вимоги до відповідача позивачу згідно укладеного між ними договору факторингу. Суд погоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором, оскільки він проведений відповідно до умов кредитного договору в межах погодженого сторонами строку кредитування.
За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Розподіл процесуальних витрат.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 2422,40 грн, які він сплатив згідно платіжної інструкції №0492070062 від 30.01.2025 (а.с.47).
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн, розмір яких позивач обґрунтовує договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеним з АО "Лігал Ассістанс" (а.с. 10 -12), заявкою на надання юридичної допомоги № 60 від 02.12.2024 (а.с. 13) та витягом з акту №1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 (а.с. 14).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Верховний Суд у своїх постановах від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 06.10.2022 у справі № 824/294/21 сформував правову позицію, за якою попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності.
Верховний Суд за результатами розгляду справи №200/14113/18-а 26.06.2019 ухвалив постанову, в якій сформував правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 (справа № 922/1964/21) зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Судом установлено, що 02 липня 2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено договір №02-07/2024 про надання правової допомоги.
Із заявки на надання юридичної допомоги № 60 від 02.12.2024 та з витягу з акту №1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 убачається, що вартість послуг за договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 щодо відповідача ОСОБА_1 становить 9000,00 грн.
Відповідно до зазначених документів АО "Лігал Ассістанс" надано ТОВ "Факторинг Партнерс" наступні послуги:
- надання усної консультації з вивченням документів вартістю 1500 грн/год тривалістю 2 години загальною вартістю 3000,00 грн
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартістю 3000 грн/год тривалістю 2 години загальною вартістю 6000,00 грн.
Порівнюючи вартість наданих юридичних послуг, зазначених у заявці на надання юридичної допомоги № 60 від 02.12.2024 та у витягу з акту №1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024, із долученим до матеріалів справи прайс-листом АО "Лігал Ассістанс", затвердженим рішенням загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023 (а.с. 11-зворот-12), суд звертає увагу на таке.
Вартість складання позовної заяви, яка зазначена в прайс-листі, складає 3000 грн/документ або від 1500 грн/год.
Водночас, у заявці на надання юридичної допомоги № 60 від 02.12.2024 та у витягу з акту №1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024, вартість години роботи із складання позовної заяви складає 3000 грн.
Порівняльним аналізом зазначених документів встановлено, що вартість наданих послуг, зазначена у заявці на надання юридичної допомоги № 60 від 02.12.2024 та у витягу з акту №1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024, значно перевищує вартість цих послуг, зазначених в прайс-листі АО "Лігал Ассістанс".
Позивачем не обґрунтовано, чому саме така вартість послуг, яка відмінна від вартості послуг, зазначених у прайс-листі адвокатського об'єднання, застосована до даної справи.
При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, суд виходить з реальності цих витрат (їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, а судова практика в аналогічних правовідносинах є сталою. Окрім цього, суд зауважує, що предмет спору в цій справі не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Враховуючи обсяг документів, якими обґрунтовується позов (кредитний договір разом з паспортом споживчого кредиту і правилами надання фінансових кредитів, довідками про ідентифікацію і переказ коштів та розрахунком заборгованості, договір факторингу з реєстром боржників), заявлений час на надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години на переконання суду є завищеним. Підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн, яка складає 55 % від ціни позову, не відповідає критерію обґрунтованості, пропорційності та розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
За таких обставин суд, дослідивши матеріали даної справи, вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн підлягають зменшенню до 4500 грн. Саме така сума, на переконання суду, є співмірною до обставин цієї справи, відповідає критеріям розумності та пропорційності.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 76-81, 133, 137, 141, 211, 247, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3817981 від 22.10.2021 в загальному розмірі 16329 (шістнадцять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 94 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 27 травня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Суддя Патраманський І. І.