Справа № 143/230/25
23.05.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Тітової Т. Л.,
за участю секретаря Затоковенко Т. О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У березні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3296686 від 13.05.2021 в сумі 7 602 грн 85 коп, з яких: 1 900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 702 грн 85 коп. - заборгованість за відсотками; судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 13.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 3296686, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (електронним підписом).
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 1 900 грн, однак відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк за ним утворилась заборгованість в розмірі 7 602 грн 85 коп., з яких: 1 900 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 702 грн 85 коп. -заборгованість за відсотками.
10.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до відповідача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.
17.03.2025 суддею ухвалено відкрити провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 54).
Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 13.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3296686, який підписано електронним підписом позичальника, та за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1 900 грн, зі сплатою процентів в розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, строком кредитування 15 днів, до 28.05.2021.
Згідно з п. 1.1 договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2 договору загальний розмір кредиту становить 1 900 грн.
Згідно з п. 1.3 договору кредит надається строком на 15 днів з 13.05.2021 (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28.05.2021.
У п. 1.5.1 договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 00 грн 00 коп, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 2,85 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1 договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з п. 6.2 договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер НОМЕР_4 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству.
Відповідно до п. 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 6.4 договору укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а. с. 26-31).
Згідно із анкетою-заявою на кредит № 3296686 від 13.05.2021 ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 1 900 грн, з датою повернення 28.05.2021, сума до повернення 1 902 грн 85 коп., комісія за надання кредиту 00 грн 00 коп нараховується одноразово за ставкою 0,00% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 2,85 грн нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 9).
Із платіжного доручення № 46133706 від 13.05.2021 встановлено, що платником ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу ОСОБА_1 1 900 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 3296686 (а. с. 32).
Згідно із роздруківкою хронології процесу оформлення та розгляду заяви від 13.05.2021 № 3296686: 13.05.2021 о 08:33:52 відбулося заповнення заяви; 13.05.2021 о 08:34:05 автоматична перевірка; 13.05.2021 о 08:34:08 перевірка у БКІ; 13.05.2021 о 08:34:20 заповнення заяви; 13.05.2021 о 08:34:29 автоматична перевірка; 13.05.2021 о 08:34:31 перевірка у БКІ; 13.05.2021 о 08:35:31 заповнення заяви; 13.05.2021 о 08:35:42 автоматична перевірка; 13.05.2021 о 08:37:01 перевірка у БКІ; 13.05.2021 о 08:37:02 скоринг; 13.05.2021 о 08:38:07 дата чекінг; 13.05.2021 о 08:38:47 підписання договору; 13.05.2021 о 08:38:47 оброблено (а. с. 9).
До позовної заяви позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» додано розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, яка станом на 27.07.2021 складає 7 602 грн 85коп., яка включає в себе: 1 900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 702 грн 85 коп. - заборгованість за відсотками, 00 грн 00 коп. - заборгованість за комісією (а. с. 13).
10.08.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату позивачу права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (п. 1.1) (а. с. 15-22).
До позову позивачем додано платіжні інструкції про перерахування ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ТОВ «Мілоан» грошових коштів за вказаним вище договором відступлення прав вимоги (а. с. 43-49).
Відповідно до витягу з додатку до вказаного договору факторингу № 06Т від 10.08.2021 ОСОБА_1 зазначений у вказаному додатку як боржник за вказаним вище кредитним договором № 3296686 від 13.05.2021, заборгованість якого на момент відступлення за зазначеним договором факторингу становить 7 602 грн 85 коп., яка включає в себе: 1 900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 702 грн 85 коп. - заборгованість за відсотками, 00 грн 00 коп. - заборгованість за комісією (а. с. 12).
27.09.2023 позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором № 3296686 від 13.058.2021, в якій зазначено, що між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити (а. с. 34).
Проте відомості щодо погашення в добровільному порядку заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять.
Отже, між сторонами по справі існує спір щодо укладення кредитного договору, виконання договірних зобов'язань сторонами за договором кредиту, у якому відбулась заміна кредитора шляхом відступлення первісним кредитором новому кредитору право вимоги до боржника у розмірі невиконаного позичальником зобов'язання з повернення кредиту, позики та сплати процентів за користування коштами.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» зазначає, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів на вищевказану суму.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що вказаний вище кредитний договір від 13.05.2021 підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.
Так, у вказаній вище анкеті-заяві на кредит від 13.05.2021 (яка містить детальну інформацію щодо процесу оформлення та розгляду заяви почасово) (а. с. 9) та у п. 10 зазначеного вище договору про споживчий кредит від 13.05.2021 вказано, зокрема: Позичальник ПІБ: ОСОБА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспортні дані НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , номер телефону: НОМЕР_3 , електронна пошта; в анкеті-заяві, крім того, вказано дату народження останнього: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, у вказаному вище платіжному дорученні № 46133706 від 13.05.2021, яким ТОВ «Мілоан» перераховано отримувачу ОСОБА_1 1 900 грн, також вказано ідентифікаційний код останнього: НОМЕР_1 (а. с. 32).
Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначених анкеті-заяві та договорі матеріали справи не містять.
Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (який надається відповідно до п. 6.2 договору ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон номера позичальника, та без відправлення електронного повідомлення (акцепту) Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер НОМЕР_4 .
Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані ТОВ «Мілоан» для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем ОСОБА_1 до суду не надано. Доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
При вирішенні питання щодо доведеності обставин, про які заявляє позивач у позові щодо наявності заборгованості за вищевказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.
Обґрунтування наявності обставин, на які посилається позивач, як на підстави позову, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що повинно відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ст. 76 цього кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Позивач в позовній заяві просить розглядати справу за відсутності представника позивача (а. с. 6 на звороті), тим самим підтвердивши, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
У розрахунку заборгованості зазначено, що загальний розмір заборгованості за вказаним вище кредитним договором складає 7 602,85 грн (а. с. 13) і вказана сума заявлена товариством до стягнення.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Отже, виписки з рахунку позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за вказаним вище кредитним договором, укладеним ним з ТОВ «Мілоан».
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.
Розрахунок заборгованості (а. с. 13), на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, сплату тіла кредиту, відсотків, комісії, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Недоведеність обставин, на існуванні яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові і, відповідно, якщо не доведені обставини, на яких наполягає відповідач - це є підставою для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справа № 383/821/22, провадження № 61-5935св23.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит від 13.05.2021 № 3296686 в сумі 7 602 грн 85коп.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою в позові відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 352, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3296686 від 13.05.2021 у розмірі 7 602 грн 85 коп. відмовити.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області, 07406.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.05.2025.
Суддя