СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10334/25
пр. № 2-о/759/454/25
27 травня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,
У травні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження село Городок Лухського району Іванівської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Старобільську Луганської області, причина смерті: тромбоз.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України, померла її мати ОСОБА_2 у м. Старобільську Луганської області, причина смерті: тромбоз. Свідоцтво про смерть, видане Ленінським відділом записів актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції міністерства юстиції лнр не відповідає вимогам чинного законодавства України, уповноважені органи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем смерті/поховання її матері також не знаходяться, будь-яких інших процедур встановлення факту смепті особи на непідконтрольній Україні території законодавством не встановлено. Відсутність свідоцтва про смерть матері перешкождає їй в отриманні допомоги на поховання та оформлення документів, необхідних для прийняття спадщини, у зв'язку з чим звернулась до суду з вказаною заявою.
Процесуальні дії
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.05.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 15-16).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 15.05.2025 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 17).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 22.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судове засідання заявник не з'явилась, направила до суду заяву, у якій просила розглядати заяву без її участі, заяву підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності заявника та заінтересованої особи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.12.1971 року народилась ОСОБА_1 , матір'ю якої є ОСОБА_2 (а.с. 10).
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Враховуючи вище наведене суд вважає, що ОСОБА_1 , як дочка особи, щодо якої вирішується питання про встановлення юридичного факту (факту смерті), має право на звернення до суду з цією заявою.
На підтвердення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заявником суду надано: копія свідоцтва про смерть, видана так званим Ленінським відділом записів актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції міністерства юстиції лнр серії НОМЕР_2 від 30.03.2022 року, фотографія могили.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.8 ч. 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 9 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, надані заявником документи відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі яких здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» від 08.08.2006 № 545.
Відповідно до положень наказу, підставами для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
На підтвердження факту смерті заявник у заяві посилається та додає до неї копію свідоцтва про смерть, що видано на території, де органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження
При цьому заявником не надано лікарського свідоцтва або іншого медичного документа про смерть, що видані закладом охорони здоров'я, що можуть бути підставами для державної реєстрації смерті особи.
Разом з тим, копія свідоцтва про смерть, виданого на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, за відсутності медичних документів про смерть, виданих закладом охорони здоров'я, не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами на підтвердження смерті особи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Достатність доказу або їх сукупності означає, що він або вони дозволяють дійти достовірного висновку про існування факту, у підтвердження якого вони зібрані. Якщо такого висновку дійти не можна, то це вказує на недостатність доказу або їхньої сукупності. Так, одиничний непрямий доказ завжди є недостатнім, тому що дозволяє зробити лише можливий, а не достовірний висновок про факт, що доказується. Недостатніми будуть також докази, що суперечать один одному, і ті, вірогідність яких сумнівна. Недостатні докази не можуть бути покладені в основу судового рішення доти, доки цей їх недолік не буде усунутий шляхом збирання додаткових доказів.
Разом з тим, встановлення факту смерті особи має важливе значення та породжує правові наслідки, а тому рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності та взаємозв'язку. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно ч. 1,2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки наявні у справі докази, що досліджені судом під час розгляду справи, з урахуванням їх достовірності, є недостатніми для встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Старобільськ Луганської області, причина смерті: тромбоз.
Розподіл судових витрат
Згідно п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв'язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст 12, 81, 263-265, 293, 315, 317, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано 27.05.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб