печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19783/24-п
28 червня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Печерського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №921305, 15.04.2024 близько 14 год. 05 хв., за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: хватала за руку, чим завдала фізичного болю, від вищевказаних дій дитина плакала, кричала «Страшно», однак матір на це не реагувала та продовжувала свої дії, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
22.05.2024 в судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , вину у вчиненні правопорушенні не визнала. Пояснила, що із ОСОБА_3 вони проживали однією сім'єю протягом 7 років, мають спільну дитину ОСОБА_2 8 березня 2024 року вирішили розійтися, домовившись, що вони будуть проводити час із сином порівну. Проте наразі син проживає із батьком, який найняв няню і охорону, і вона може спілкуватись із дитиною лише з дозволу ОСОБА_3 , що відбувається дуже зрідка, в присутності няні і охорони. 15.04.2024 вони гуляли в присутності няні і охорони, але почався дощ. Вона запропонувала поїхати в дитячу кімнату, охорона погодила це зі ОСОБА_3 та повідомила, що він надав відповідний дозвіл. Проте, охорона заборонила їй сісти в машину разом із дитиною, зазначивши, що дитина поїде із ними та нянею, а ОСОБА_1 має їхати окремо. Тоді вона злякалась, що охорона обмане її, забере дитину та не привезе в дитячу кімнату, тому вона сказала, що в такому випадку вони підуть до неї додому, на що охорона заперечувала. Вона намагалась піти, потім взяла ОСОБА_4 на руки. Охорона виривала дитину з рук, проте дитина не плакала, а лише кричала «не чіпайте маму». Будь-якого насильства чи жорстокого поводження до дитини вона не застосовувала.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Молчанова Н. В. в судовому засіданні заявила клопотання про виклик та допит свідків, а саме: адміністратора закладу «Best buty», біля якого відбувалися події, викладені у протоколі - ОСОБА_5 , няні малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , інспектора СЮП ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві - ОСОБА_7
20.06.2024 в судовому засіданні допитано адміністратора закладу «Best buty» ОСОБА_5 . Свідок у судовому засіданні повідомила, що 15.04.2024 ОСОБА_1 заплаканою разом із дитиною зайшла у кав'ярню «Best buty» та за ними зайшли три охоронці. Надалі ОСОБА_1 почала телефонувати у поліцію, в подальшому приїхали поліцейські, відібрали у всіх показання, та потім вже приїхав колишній чоловік ОСОБА_1 . Через години 3 всі вийшли з кав?яні та вже на вулиці ОСОБА_1 почала у сльозах кричати, що не віддасть свою дитину. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 жодного психологічного насилля по відношенню до своєї дитини не вчиняла, не штовхала його та не била. Син сидів у ОСОБА_1 на руках та заспокоював її, казав «ОСОБА_14, не плач». Няня сиділа поруч за столом. Впродовж усього перебування у кафе дитина почувалася себе добре, та нормально взаємодіяв як із матір?ю, так і з батьком. Також ОСОБА_5 зазначила, що особисто не бачила, як на початку у ОСОБА_1 хтось забирав дитину.
Також 20.06.2024 було допитано свідка ОСОБА_6 - няню малолітнього ОСОБА_2 . Свідок повідомила, що 15.04.2024 вона разом із дитиною зустрілися за попередньою домовленістю із ОСОБА_1 на дитячому майданчику, потім вони пішли в магазин іграшок та після цього в кафе, щоб пообідати, бо на вулиці почався дощ. Говорили про те, щоб піти додому до ОСОБА_1 , але ОСОБА_3 не дозволив, погодили із ним піти до дитячої кімнати. Після того вона пішла до вбиральні, а ОСОБА_1 забрала дитину та пішла із кафе. Вона наздогнала їх вже на вулиці, біля сходів, ОСОБА_8 плакав та говорив, що йому страшно. Не знає, чому дитина говорила, що страшно, можливо тому, що ОСОБА_1 голосно говорила із охороною. ОСОБА_1 викликала поліцію, охорона просила ОСОБА_1 повернутись до кафе, бо на вулиці іде дощ. Згодом в кафе вони дочекались поліцію та надавали пояснення.
На питання, чи тягнула ОСОБА_1 дитину за руку (про що свідок стверджувала в первісних поясненнях, долучених до протоколу), зазначила, що не знає, чи ОСОБА_1 її тягнула, на її думку дитина йшла швидше, ніж мала би іти.
Раніше ОСОБА_1 агресивно себе по відношенню до дитини не поводила.
Також в судовому засіданні 20.06.2024 допитано свідка ОСОБА_9 , який зазначив, що в той, 15.04.2024, виконував функції водія. Вони разом із охороною, нянею, малолітнім ОСОБА_10 та його мамою ОСОБА_1 перебували на території ЖК «Новопечерські липки», була погоджена зустріч дитини з матір'ю. Розпочався дощ та ОСОБА_1 попросила поїхати до дитячої кімнати, ОСОБА_3 це погодив та вони почали збиратись. Охорона сказала ОСОБА_1 , що вона має їхати в окремо, не в машині з дитиною, на що ОСОБА_1 сказала, що тоді вони із дитиною підуть до неї додому. Вона взяла дитину за руку і вони пішли, охорона і він пішли за ними, вмовляли повернутися. ОСОБА_1 взяла дитину на руки і пішла швидше. Охорона їх наздогнала, вони почали сперечатися, чи можна їй з дитиною іти до неї додому. Мабуть від цього ОСОБА_8 злякався і заплакав, сказав, що йому страшно. Будь-яких агресивних дій по відношенню до дитини ОСОБА_1 не вчиняла.
Судом, з урахуванням думки учасників провадження, було відкладено розгляд справи для виклику в судове засідання свідка - інспектора СЮП ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві - ОСОБА_7
28.06.2024 особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , повідомлена про місце, дату та час розгляду справи належним чином, в судове засідання не з?явилась.
З урахуванням того, що участь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, при розгляді справ, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнано КУпАП обов'язковим, належного повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду, надання нею пояснень по суті справи у попередніх судових засіданнях, участі в проваджені захисників, суддею визнано можливим завершити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 ..
Також в судове засідання не з'явилась свідок інспектора СЮП ВП Печерського УП ГУНП у м. Києві - ОСОБА_7 , яка повідомлялася про місце, дату та час розгляду справи належним чином, причини неприбуття суду не повідомила.
Суддя, з урахуванням позиції учасників провадження, визнав за можливе проводити розгляд справи без участі свідка, що не з?явилась, оскільки суд позбавлений можливості застосовувати примусовий привід свідка у судове засідання та самостійно збирати докази.
В судовому засіданні досліджено відеозапис, який надісланий адвокатом Молчановою Н. В. на електронну адресу суду за допомогою системи «Електронний суд». На вказаному відеозаписі зафіксовано спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 15.04.2024. Остання зазначає, що вона хотіла забрати дитину додому, бо на вулиці погана погода, але їй заборонили, потім вона хотіла поїхати у дитячу кімнату. Зазначає, що її колишній чоловік обмежує її у проведенні часу із сином.
Захисники ОСОБА_1 - адвокати Молчанова Н. В. та Ярош Т. О. зазначили, що на вказаному відеозаписі вбачається, що малолітній ОСОБА_2 спокійно сидить та грається, не має жодного страху. Підсумовуючи, сторона захисту зазначила, що у даній справі результат дослідження доказів надає обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи поза розумним сумнівом об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , тому справа має бути закрита на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Окрім того, в матеріалах справи наявні письмові заперечення адвоката Молчанової Н. В., в яких вона, окрім іншого, зазначає, що у порушення вимог статей 7, 9 КУпАП працівником поліції допущено спрощений підхід при встановлені події, що відбулися 15.04.2024 за участю ОСОБА_1 та працівників приватної охорони ОСОБА_11 , всебічно не з'ясовано всіх обставин. Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення висновки про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що долучені до протоколу, та не відповідають фактичним обставинам. Окрім того, адвокати наголосили на тому, що як і ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 викликали поліцію, але з матеріалів не зрозуміло, на чий саме виклик приїхали правоохоронці.
Представник законного представника (батька) малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - адвокат Коткова О. А. зазначила, що на дослідженому відеозаписі вбачається, як дитина не відчуває жодного стресу від охорони, спокійно з ними грається, ділиться іграшками, тому немає жодних підстав вважати, що дитина кричала та плакала саме від охорони. Також адвокат просила врахувати особу ОСОБА_1 , а саме те, що вказана особа вже притягалася до кримінальної відповідальності. Окрім того, адвокат у судовому засіданні долучила висновок спеціаліста від 25.03.2024 щодо проведення психологічної роботи з малолітнім ОСОБА_2 .. Так, у вказаному висновку спеціаліст дійшов висновку, що образ матері ОСОБА_12 є неоднозначним. Дитина розділяє його на образи «ОСОБА_12 і мами». В кольоровій домінації дитина зображує ОСОБА_13 у чорному кольорі, що символізує небезпеку, страх. Також у висновку спеціаліст вказує, що хлопчик ( ОСОБА_2 ) зазначає, що ОСОБА_14 його била. З огляду на вказане, адвокат зазначає, що можна дійти висновку, що дитина плакала, була налякана саме через те, що перебувала на руках у матері та боялася її. В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що обіймала дитину, чим могла нанести фізичний біль.
Суддя, вислухавши позиції сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, надходить наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, зокрема, передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного та/або психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному і психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Виходячи з аналізу зазначених норм законодавства у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).
Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Водночас матеріали провадження не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 вчинила будь-які умисні дії, направлені на спричинення шкоди малолітньому ОСОБА_2 . Натомість, як підтверджено всіма свідками та узгоджується із поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, мав місце конфлікт між охороною ОСОБА_3 та ОСОБА_1 через те, що охорона не дозволяла ОСОБА_1 проїхати до дитячої кімнати в одній машині з дитиною, як і піти із дитиною до неї додому. В ході конфлікту між охороною та матір'ю дитина злякалась, через що почала плакати.
Із дослідженого відеозапису в кафе (після ) вбачається, що малолітній ОСОБА_2 спокійний, взаємодіє із людьми, грається. Дитина не плаче, не виглядає засмученою чи наляканою.
Отже, будь-які дані, що дитина плакала та кричала «мамо, мені страшно» через вчинення матер'ю до неї фізичного чи психологічного насильства - відсутні, натомість така реакція може бути природньою реакцією дитини на події, що відбувалися ( ОСОБА_1 тікала разом із сином від охоронців, що їх переслідували, на вулиці йшов дощ).
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Для прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності, в тому числі адміністративної, вина особи має бути доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і особа є винною у вчиненні цього правопорушення. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.
Матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а поясненнями допитаних в судовому засіданні в ході розгляду свідків викладене в протоколі спростовується.
Пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, оцінивши матеріали справи за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, суддя надходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7,173-2, 247, 252, 266, 280 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя С.В. Шапутько