печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27387/13-ц
23 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,
У березні 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання виданого на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 24.07.2014 у справі № 757/27387/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 94734158 грн.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/27387/13-ц від 24.07.2014 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики, укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 94734158 грн.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 судом видано виконавчий лист №757/27387/13-ц від 12.09.2014 року, який був скерований заявником до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на підставі листа відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.
Під час проведення виконавчих дій виконавцем не виявлено майна та коштів боржника на які можна було звернути стягнення. Таким чином, рішення суду не виконано. У зв'язку з вказаними обставинами, державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 12.02.2019. Відповідно до вказаної постанови, виконавчий документ міг бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 12.02.2022.
Проте, в установлений строк заявник не зміг повторно подати виконавчий лист до примусового виконання оскільки хворів на COVID-19 про що свідчить Виписка із медичної карти амбулаторного хворого (Форма № 027/0) а також, те що з 24.02.2022 почалися активні обстріли і бойові дії місця де зберігалися документи у справі № 757/27387/13-ц - АДРЕСА_1 , був частково пошкоджений, уцілілі речі були поспіхом вивезені до місця зберігання.
Вказані документи заявник вважав втраченими. 30.01.2024 року під час перевезення особистих речей, у зв'язку зі зміною місця зберігання, ним були виявлені документи у справі №757/27387/13-ц.
Таким чином, посилаючись на наведені в заяві обставини заявник просить поновити строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд заяви у його відсутність, вимоги підтримав, просив задовольнити з викладених у ній обставин.
В судове засідання інші учасники справи не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заяву, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у справі № 757/27387/13-ц Печерським районним судом м. Києва ухвалене рішення від 24.07.2014 року, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики, укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 94734158 грн. Вказане рішення набрало законної сили 30.08.2014 року.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 судом видано виконавчий лист №757/27387/13-ц від 12.09.2014, на підставі якого Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відкрите виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.
12.02.2019 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлою В. Е., винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до ч. 2 постанови, виконання документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 12.02.2022.
Як встановлено, з 06.02.2022 по 23.02.2022 заявник хворів на COVID-19 та до 27.02.2022 мав перебувати на карантинному режимі, про що свідчить Виписка із медичної карти амбулаторного хворого (Форма № 027/0), яка міститься в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України було встановлено карантин, дію якого було в подальшому продовжено до 30.06.2023.
Відповідно до Указу Президент України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року (згідно з Указом воєнний стан запроваджувався з 5:30 24 лютого 2022 року), а також вимоги Закону України № 2129-1Х від 15.03.2022 де розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбаченіст.120 ЦПК України. Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 та згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 в справі Устименко проти України, заява № 32053/13).
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
В п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреціних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти підстави для поновлення строків.
Отже, звертаючись до суду із заявою про поновлення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, заявник зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог.
З'ясувавши усі обставини справи, оцінивши надані докази, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд враховуючи обставини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, які визнані судом поважними, вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 , про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 757/27387/13-ц від 12.09.2014 виданого Печерським районним судом м. Києва.
Керуючись ст. 433 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі № 757/27987/13-ц від 12.09.2014 виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики, укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 94734158 (дев'яносто чотири мільйони сімсот тридцять чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги.
Суддя Ю. Г. Головко