Справа № 756/7318/25
Провадження № 1-кс/756/1403/25
26 травня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 квітня 2025 року за № 12025100050000868, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
І. Суть клопотання
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив продовжити застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 квітня 2025 року за № 12025100050000868, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують продовження строку дії застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку слідчого, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та зазначив, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатний забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Адвокат просив врахувати абстрактний характер повідомлених прокурором ризиків, стан здоров'я підозрюваного, який обумовлює необхідність його лікування, а також необґрунтованість повідомленої підозри, зокрема ту обставину, що у потерпілого в момент вчинення кримінального правопорушення також був ніж.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
Дослідивши клопотання, надані слідчим матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, положення ч. 3 ст. 199 КПК України під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою орієнтують слідчого суддю додатково оцінити:
- обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
- обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
Щодо обґрунтованості підозри
Слідчий зазначив, що 31.03.2025 близько 22:00 ОСОБА_7 разом із сином ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебували за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 16, біля під'їзду № 1.
Між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_7 застосував газовий балончик зі сльозогінним газом дратівливої дії у напрямку ОСОБА_4 .
У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дістав із кишені ніж і, тримаючи у правій руці, завдав один удар лезом у ділянку грудної клітки ОСОБА_7 . Внаслідок цього потерпілому було завдано тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а саме - проникаюче ножове поранення правої половини грудної клітки.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про що йому було повідомлено 01 квітня 2025 року.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- протоколом огляду місця події;
- протоколами допитів потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за їх участю;
- медичним документами щодо заподіяння тілесних ушкоджень;
- іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження, у їх сукупності.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , зокрема, вчинення його з використанням насильства. Також підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за кримінальне правопорушення аналогічного характеру.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Під час оцінки цього ризику впливу на свідків, потерпілого, слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя враховує, що особи потерпілого та свідків відомі підозрюваному. Наведені обставини обґрунтовано свідчать про наявність ризику того, що підозрюваний як самостійно, так й через інших осіб може впливати на них з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань (висновків) чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу
На думку сторони обвинувачення, завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу неможливо враховуючи необхідність проведення низки слідчих (розшукових) дій, зокрема:
- отримати висновки судово-медичного експерта щодо тілесних ушкоджень потерпілого та ступеня їх тяжкості, речей, що мають сліди вчинення кримінального правопорушення та були вилучені під час особистого обшуку підозрюваного і огляду місця події (речі потерпілого);
- виконати вимоги, передбачені ст. 290 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та обсяг слідчих і процесуальних дій, проведення яких необхідне для їх з'ясування, слідчий суддя вважає обґрунтованими зазначені доводи слідчого, оскільки наведені факти дійсно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Щодо наявності підстав для продовження застосування запобіжного заходу
Ухвалою слідчого судді від 02 квітня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 травня 2025 року.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя враховує обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризику переховування та впливу на свідків, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема його насильницький характер, а також неодноразові факти притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності у минулому.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Таким чином, враховуючи наведені обставини, відсутні підстави для визначення застави.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання - задовольнити.
2. Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 01 липня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1