Номер провадження 3/754/1085/25
Справа №754/2962/25
Іменем України
27 травня 2025 року
суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
26.02.2025 року до Деснянського районного суду м. Києва від Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 лютого 2025 року серії ЕПР1 №247713, 15 лютого 2025 року о 12 годині 50 хвилин в м. Києві по вул. Братиславській, 9А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме порушення координації рухів, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 у відповідній редакції, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні захисник Ковальов С.С. просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначив про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що відразу після зупинки транспортного засобу під його керуванням повідомив працівникам поліції, а також поінформував їх, що перебуває при виконанні службового завдання. В той же час, поліцейський без жодних підстав почав запитувати його про ситуацію, яка трапилась з ним у 2022 році щодо направлення його на огляд поліцією до лікаря-нарколога. Крім того, поліцейський Будушевський В.В. попросив військовослужбовця підняти руки і розставити пальці долонь. Потім наказав закрити очі і вказівними пальцями доторкнутися по черзі до носа. Військовослужбовець на вимогу поліцейського без вагань виконав ці рухи. Поліцейський попросив це зробити повторно, і він зробив. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 зібрав слину і плюнув, і показав язика. Поліцейський завершивши огляд останнього на місці повідомив своєму напарнику, що він не виявив ніяких ознак, але інший поліцейський почав наполягати на тому, щоб військовослужбовець поїхав до лікаря-нарколога. Оскільки ОСОБА_1 був при виконанні службового завдання він повідомив поліцейському, що не має часу їхати до лікаря нарколога з огляду на відсутність будь-яких ознак сп'яніння та з урахуванням того, що такий огляд має проводитися посадовою особою Військової служби правопорядку у ЗСУ. Тобто, працівник поліції повноцінно встановив особу військовослужбовця, оскільки отримав всі підтверджуючі це документи, але продовжив в незаконний спосіб вимагати від нього проходження процедури огляду на виявлення стану сп'яніння, як цивільної особи в порядку ст. 266 КУпАП, що не відповідає спеціально встановленій процедурі огляду військовослужбовця, яка передбачена ст. 266-1 КУпАП. Після того, як ОСОБА_1 вчергове відмовився на вимогу поліцейського проходити огляд, йому повернули посвідчення військовослужбовця і повідомили, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, що підтверджує незаконність дій і порушення ст. 266-1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав думку захисника та просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є водій транспортного засобу.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідним є підтвердження, зокрема, факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння, при цьому такий огляд особі має бути запропоновано пройти відповідно до встановленого законом порядку.
З матеріалів справи вбачається та учасниками судового засідання не оспорюється той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначений в протоколі час та у зазначеному місці. Однак стороною захисту ставиться під сумнів юридична можливість проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння військовослужбовця працівниками поліції.
Беручи до уваги наведене суд зазначає таке.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, згідно із службовим посвідченням військовослужбовця Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації серії НОМЕР_2, і 15 лютого 2025 року перебував при виконанні службових обов'язків, що підтверджується наданою стороною захисту довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/745 від 23.05.2025 року, яка підписана начальником ДЦКЗ майором ОСОБА_3 , та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/57 від 07.04.2025 року, яка підписана начальником ДЦКЗ підполковником ОСОБА_4 .
Крім того, з відеозапису, який міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово наголошував працівникам поліції та надавав відповідні документи про те, що він є військовослужбовцем та перебуває при виконання своїх обов'язків.
Відповідно пункту 1 розділу 1 Інструкції про порядок комплектування особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_2, яка затверджена Наказом Адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.12.2015 №744 інструкція визначає вимоги до кандидатів і загальний порядок підбору, вивчення, прийняття на військову службу (роботу) до Адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_2, її територіальних органів, Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку ІНФОРМАЦІЯ_2, підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальних підрозділів, закладів, установ і організацій ІНФОРМАЦІЯ_2 (даті - підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_2) осіб, які виявили бажання проходити військову службу (навчання) за контрактом відповідного виду на посадах військовослужбовців (далі - військова служба), працювати на посадах державних службовців та інших працівників.
Відповідно пункту 1 розділу 3 Інструкції про порядок комплектування особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_2, яка затверджена Наказом Адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_2 04.12.2015 №744 комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення, державними службовцями та іншими працівниками - відповідно до законодавства про працю і державну службу.
Водночас, згідно з ч.4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з врятування людського житія, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 15 лютого 2025 року серії ЕПР1 №247713, 15 лютого 2025 року о 12 годині 50 хвилин в м. Києві по вул. Братиславській, 9А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sportage, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме порушення координації рухів, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
З урахуванням обставин справи протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Перевіркою матеріалів провадження судом встановлене порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 266-1 КУпАП у разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакціії, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Відповідно до частини 7 ст. 266-1 КУпАП порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог постановою КМУ від 12 січня 2024 р. № 32 затверджено Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду (далі - Порядок № 32), відповідно до п. 4 розділу 1 якого огляд військовослужбовців/військовозобов'язаних, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, в усіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах.
Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку № 32 огляд проводиться уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчиненні правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині з використанням спеціальних технічних засобів і тестів, які мають документи про відповідність.
Згідно з п. 8 розділу 1 Порядку №32 військовослужбовець/військовозобов'язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про національну поліцію» поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
В матеріалах справи міститься Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «КМКЛ» Соціотерапія»», складене інспектором взводу № 1 роти № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) УПП у м. Києві ДПП Гайдабуком А.С. щодо ОСОБА_1 .
Однак, з моменту встановлення, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, поліцейський повинен був на виконання ч. 1 ст. 5 Закону України «Про національну поліцію» повідомити до відповідного територіального органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (за місцем служби ОСОБА_1 ), про виявлення військовослужбовця Збройних Сил України, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, з метою виконання вимог ст. 266-1 КУпАП.
При цьому встановлений ст. 266-1 КУпАП порядок працівниками поліції дотриманий не був, а направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на огляд на стан сп'яніння здійснено з порушенням Порядку № 32, який підлягає застосуванню з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем.
Отже, оскільки працівникам поліції було достеменно відомо, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, то його огляд на стан алкогольного сп'яніння мав проводитись за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 266-1 КУпАП, посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за загальною процедурою, передбаченою ст. 266 КУпАП та відповідними інструкціями.
Відповідно до ч. 9 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Так об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
При цьому, законність зупинки транспортного засобу, виявлення працівниками поліції адміністративного правопорушення, проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі та складання щодо особи протоколу про адміністративне правопорушення мають відповідати вимогам законів та інструкцій, якими регламентовані відповідні процедури.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 поліцейськими було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння не у встановленому порядку та з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, його відмова від проходження такого огляду не свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Оглянуті в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення, долучені стороною захисту докази, відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виноситься постанова про закриття провадження.
З урахуванням зазначеного вище, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
За викладеним, керуючись ст.ст. 247 п.1, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.Л. Банах