Номер провадження 6/754/167/25
Справа № 754/4267/24
Іменем України
27 травня 2025 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Вакуленко
Старший державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Юлія Гомон - заявник подання
ОСОБА_1 - стягувач
ОСОБА_2 - боржник
Старший державний виконавець звернувся до суду з поданням у якому просить затвердити мирову угоду від 20.05.2025 у справі № 754/4267/24 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, 2. Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.
Згідно ст. 434 ЦПК України, 1. Мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. 2. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. 3. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 206 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного і ст. 434 ЦПК України суд вирішує подання про затвердження мирової угоди без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи№ 754/4267/24 суд встановив наступне.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25.04.2024 у справі № 754/4267/24 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 456000 грн. - позики та 4560 грн. - судового збору.
Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист від 30.05.2024 у справі № 754/4267/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 456000 грн. - позики та 4560 грн. - судового збору.
Постановою державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 18.06.2024 відкрито ВП № НОМЕР_3 за виконавчим листом від 30.05.2024 у справі № 754/4267/24.
З доданого до подання державного виконавця тексту мирової угоди вбачається, що ОСОБА_2 погоджується передати у власність ОСОБА_1 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.07.2004 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (боржник) купили в рівних частинах кв. АДРЕСА_1 .
За текстом договору купівлі-продажу від 20.07.2004 конкретна частка кожного окремо покупця чітко не визначена.
Згідно ст. 182 ЦК України, 1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. 2. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. 3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. 4. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, 4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Суду не надано задокументованих доказів, а саме правовстановлюючого документа, який чітко вказує і підтверджує одноособове право власності ОСОБА_2 (боржник) саме на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 207 ЦПК України, 1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. 2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. 3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. 4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. 5. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід'ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
З урахуванням вимог п. 1 ч. 5 ст. 207 ЦПК України суд вважає, що укладена між сторонами виконавчого провадження мирова угода суперечать закону, зокрема, ч. 4 ст. 334 ЦК України на кв. АДРЕСА_1 .
За таких обставин у задоволенні подання державного виконавця відмовляється.
Учасниками виконавчого провадження не втрачена можливість укласти мирову угоду на стадії виконання судового рішення за умови дотримання вищевказаних норм ЦК України.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII та ст. 434 ЦПК України, якими обґрунтовується подання державного виконавця не регулюються питання визначення конкретної частки співвласника у праві спільної власності.
Керуючись ст. 258-260, 434 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні подання старшого державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Юлії Гомон (місцезнаходження: 02138, м. Київ, вул. Бальзака, 64, ЄДРПОУ 34972294) про затвердження мирової угоди між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) і ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів.
Згідно ст. 261 ЦПК України, 1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 2. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).