Номер провадження 2/754/1642/25
Справа №754/16668/24
Іменем України
27 травня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючої-судді - Панченко О.М.,
секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2017 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття рахунку № 94238796000, відповідно до умов якого Відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 15 098,00 грн., а Відповідач зобов'язався повернути кошти згідно умов Договору. В подальшому, 29.01.2024 АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №257. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УкрСиббанк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 94238796000 від 23.12.2017. Всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносила платежів на повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання. У зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звертається до суду із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та штрафів у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором у розмірі 195 794,26 грн., що складається з заборгованість за тілом кредиту - 106679,76 грн; · заборгованість за відсотками - 89114,5 грн; · заборгованість за комісією - 0,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.11.2024 року цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
25.02.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначив, що сплачені проценти Відповідачки підлягають врахуванню в тіло кредиту.
Ухвалою суду від 25.02.2025 року, що занесена до протоколу судових засідань, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті. Також залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та зобов'язано представника відповідача надати докази на підтвердження пропуску строку на його подання.
27.02.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зокрема, зазначає, що представником Відповідача не зазначено причин пропущення строку на подання відзиву у справі. Позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву Відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання за кредитним договором. Звертаємо увагу суду, що Відповідач не заперечує факту укладення електронного кредитного договору та у відзиві на позовну заяву визнає заборгованість частково. Зазначає, що виписка за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц. Щодо позиції представника Відповідача про нарахування процентів після закінчення строку повернення кредитного договору, то у відповідь на дане твердження зауважує, що у відповідності до п. п.,3.10., 3.11. Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94238796000 від 23.12.2017 року, за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7,00% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного бору Позичальника за Договором, та починає нараховуватися на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Кредитному договорі, і нараховується до момоенту погашення такої заборгованості. Нарахування процентів за кредитом здійснюється в порядку передбаченому Правилами. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення та діяти на свій власний розсуд. З урахуванням наведених аргументів, нарахування процентів згідно Договору є цілком правомірним, ОСОБА_1 мала можливість користуватися кредитними коштами, а тому нарахування є допустимою та погодженою істотною умовою кредитного договору № 94238796000 від 23.12.2017 року. ОСОБА_1 свідомо звернулася до АТ «УКРСИББАНК» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними та прийняла на себе зобов'язання сплатити отримані кошти згідно умов кредитного договору. Таким чином, ОСОБА_1 мала можливість проаналізувати умови кредитування та всі платежі, у тому числі в частині нарахування відсотків згідно кредитного договору. Відтак, аргументи Відповідача у відзиві не відповідають дійсності, оскільки твердження на яких базується відзив не спростовують факти щодо укладення кредитного договору Відповідачем та визнання ним заборгованості. Підсумовуючи вищенаведене, вважаємо, що вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та суперечать факту укладення договору та погодження Відповідача з умовами кредитного договору шляхом підписання кредитного договору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у позовній заяві просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися, у відзиві на позов визнають позовні вимоги частково, просили сплачені Відповідачкою проценти зарахувати у тіло кредиту.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.12.2017 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94238796000 відповідно до умов якого Відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 15098,00 грн., а Відповідач зобов'язався повернути кошти згідно умов Договору.
На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором, серед додатків до позовної заяви про стягнення заборгованості також до суду надано засвідчена копію Виписки за кредитним договором № 94238796000 від 23.12.2017 року.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті Банку.
29.01.2024 АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №257.
Відповідно до умов договору факторингу, за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами у паперовому вигляді.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №257 від 29.01.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 94238796000 від 23.12.2017 в сумі 195 794,26 грн. з яких: 106 679,76 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 89 114,50 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.107).
Відповідно пунктів 4.1, 4.2 договору факторингу, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання акту приймання-передачі права вимоги (Додаток № 1.2 до цього Договору), за умовами сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором. Після підписання акту приймання-передачі права вимоги клієнт втрачає права на будь-які платежі боржників в оплату їх заборгованостей за первинними договорами, за якими право вимоги перейшло до фактора.
Акт приймання-передачі права вимоги між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було підписано 29.01.2024, згідно пункту 3 якого, Клієнт та Фактор підтверджують, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього Акту приймання-передачі, як передбачено договором.
Отже, з укладенням кредитного договору у позичальника виник обов'язок повернути банку кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості, у разі прострочення якого кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.
Згідно наданої копії листа-претензії від 13.11.2024 вих. №Г3063 позивачем на адресу відповідача скеровувалась досудова вимога, щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Однак, станом на день розгляду справи, вказана вимога відповідачем була проігнорована, зобов'язання за кредитним договором належним чином нею не виконано.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.509-510, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (ст.525, 625 ЦК України).
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з кредитних договорів, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Стаття ст.1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Оскільки, відповідачем порушене зобов'язання з повернення кредитних коштів, що встановлені умовами Договору, то за ним обліковується прострочена заборгованість за кредитом на загальну суму 195 794,26 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 106 679,76 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 89 114,50 грн.
Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданим до суду розрахунком заборгованості, випискою з особового рахунка за Кредитним договором та графіком платежів за договором про споживчий кредит.
Щодо тверджень Відповідача, що проценти нараховані та сплачені після строку повернення кредиту підлягають врахуванню в тіло кредиту, суд приходить до наступного.
Увідповідності до п. п.,3.10., 3.11. Договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94238796000 від 23.12.2017 року, за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7,00% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного бору Позичальника за Договором, та починає нараховуватися на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Кредитному договорі, і нараховується до моменту погашення такої заборгованості. Нарахування процентів за кредитом здійснюється в порядку передбаченому Правилами.
Відповідно до ч.3, ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:
Проценти за користуванням кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2024 року у справі № 911/94/23 року Верховний Суд зазначає, що договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони. Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом.
Отже, правова природа процентів за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України),як процентів, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у кредитному договорі та під якими розуміються проценти за правомірне користування кредитними коштами, та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати яких врегульований частиною 2статті 625 ЦК України, є різною, дані поняття не є тотожними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення та діяти на свій власний розсуд.
З урахуванням наведених аргументів, нарахування процентів згідно Договору є цілком правомірним, ОСОБА_1 мала можливість користуватися кредитними коштами, а тому нарахування є допустимою та погодженою істотною умовою кредитного договору № 94238796000 від 23.12.2017 року.
Окрім того, відповідачем розрахунок заборгованості, який надано до суду Позивачем жодними доказами не спростований, суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості які б свою чергу мали противагу розрахункам позивача. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання вимог договору.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав в зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09. 2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Представником позивача, як докази надання правничої допомоги надано : - рахунок на оплату №24 від 04 листопада 2024 р.; - детальний опис наданих послуг від 04.11.2024 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 04 березня 2024 р.; - витяг із замовлення №16 від 29.10.2024 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01 березня 2024 р.; - Договір про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01 березня 2024 року.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, оскільки, стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем, однак, на переконання суду, розумним та справедливим розміром зазначених витрат з огляду на перелік наданих послуг та їх вартість буде сума в розмірі 5000,00 грн.
Окрім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76- 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 3-й поверх) заборгованість за Кредитним договором № 94238796000 від 23.12.2017 в сумі 195 794,26 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2025 р. у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суддя: О.М. Панченко