Справа № 752/26523/24
Провадження №: 2/752/3291/25
Іменем України
27.05.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
за участю секретаря - Замай А. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 14451-02/2024 від 10 лютого 2024 року в розмірі 26 000,00 грн та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» ( далі - ТОВ «Аванс Кредит) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 14451-02/2024, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Аванс Кредит» взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти, однак належного зустрічного виконання зобов'язання за договором не отримало.
20 червня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 20062024, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором № 14451-02/2024 від 10 лютого 2024 року, укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , перейшло до позивача.
Зазначає , що всі нарахування за кредитним договором № 14451-02/2024 від 10 лютого 2024 року відбувалися до 20 червня 2024 року, до отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги і здійснювалися безпосередньо первісним кредитором станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало додаткових нарахувань штрафних санкцій.
Просить, позовні вимоги задовольнити.
У позовній заяві позивач просить провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження, за відсутності його представника та не заперечує щодо проведення заочного розгляду.
Ухвалою від 23 грудня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін). Роз'яснив сторонам їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
17 січня 2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому останній просить відмовити в задоволені позову ТОВ «ФК «ЄАПБ». В обґрунтування своїх заперечнь проти позову зазначає, що позивачем в порушення вимог частин першої-другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не надано первинних документів, що відображають виконання господарських операцій. Також не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості. Вважає, що оскільки позивач у встановлений законом строк доказів, що мають виключне значення для розгляду цієї справи не подав, тому позов задоволенню не підлягає.
У січні 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив від ТОВ «ФК «ЄАПБ», в якому представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , не заперечуючи факт отримання коштів у кредит, стверджує про недоведеність позовних вимог. Зазначає, що відповідачем не надано на спростування вимог позивача, доказів того що кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок вказаний у договорі, або того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Просив витребувати від АТ «Таскомбанк» інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків відкритих у банку з 10.02.2024 по 20.06.2024, інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_1 , а також інформацію про надходження 10 лютого 2024 на цей картковий рахунок, грошових коштів в сумі 6500,00 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року клопотання представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Дергунової А. В. про витребування доказів - задоволено. Витребувано від АТ «ТАСКОМБАНК» (код банку (МФО) 339500, код за ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; електронна адреса: info@tascombank.com.ua; адреса офіційного вебсайту - https://tascombank.ua): - інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткових рахунків відкритих у банку з 10.02.2024 по 20.06.2024; - інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; - інформацію про надходження 10.02.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) грошових коштів в сумі 6500,00 грн.
25 лютого 2025 року від АТ «ТАСКОМБАНК» надійшли витребувані матеріали.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 10 лютого 2024 року ТОВ «Аванс Кредит) та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 14451-02/2024, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений ним у п. 8 кредитного договору.
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_3 .
ТОВ «Аванс Кредит» зобов'язалось надати ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 6500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а він зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).
Договором визначені такі умови кредитування: тип кредиту: кредит, мета отримання кредиту: на власні потреби; кредит надається строком на 120 днів дата надання кредиту 10 лютого 2024 року - дата погашення кредиту 08 червня 2024 року ( п. 1.2. договору).
Умовами договору визначено тип процентної ставки - фіксована і становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього договору ( п.п. 1.4 та 1.4.1. договору).
У разі оплати клієнтом до 05 березня 2024 року коштів у сумі не менше суми першого платежу визначеного в графіку платежів або здійснення часткового дострокового повернення кредиту клієнт отримає індивідуальну знижку в розмірі 96 % на перший платіж (розрахунковий період ) відповідно до Графіку платежів. Якщо клієнт вчасно здійснить оплату наступних платежів, визначних Графіком платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 28 % на кожний наступний платіж відповідно до графіку платежів ( п.п. 1.4.2 договору).
Пунктом 1. 6 договору визначено, що кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Відповідно до умов п. 7. 1 договору договір вважається укладеним з моменту підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2 цього договору ( 08 червня 2024 року).
Підписанням цього договору, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений, повністю, розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства , розміщених на веб-сайті товариства.
У договорі про надання фінансового кредиту від 10 лютого 2024 року та додатку № 1 до нього ОСОБА_1 зазначив особисті дані прізвище, імя, по- батькові, паспортні дані, ідентифікаційний код, адресу проживання, номер телефону, електронну адресу та номер карткового рахунку для зарахування коштів № НОМЕР_1 .
Також до договору про надання фінансового кредиту від 10 лютого 2024 року № 14451-02/2024 додано паспорт споживчого кредиту, підписаний 10 лютого 2024 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором W1561, з інформацією, яку було надано споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
20 червня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс Кредит» уклали договір факторингу № 20062024 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 14451-02/2024 в розмірі 26000,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 6500,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 19 500,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом установлено, що договір про надання фінансового кредиту від 10 лютого 2024 року № 14451-02/2024 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті
12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
ОСОБА_1 вказав реквізити електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) № НОМЕР_1 для перерахування грошових коштів отриманих в кредит (п. 1.6 оговору).
З листа АТ «ТАСКОМБАНК» № 866/47.7- БТ від 19 лютого 2025 року, наданого на виконання вимог ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року про витребування доказів встановлено, що ОСОБА_1 видано миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_4 , яка є персоніфікованою міжнародною платіжною карткою. На вказану платіжну картку 10 лютого 2024 року о 10:10:07 год зараховано кошти в сумі 6500 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
20 червня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс Кредит» уклали договір факторингу № 20062024 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами. За цим договором фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу ) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до акту прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу № 20062024 від 20 червня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 14451-02/2024 в розмірі 26000,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 6500,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 19 500,00 грн.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов'язань з повернення грошових коштів за договором фінансового кредиту від 10 лютого 2024 року № 14451-02/2024 утворилась заборгованість у розмірі 26 000,00 грн, із яких: 6 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 19 500,00 грн - заборгованість за відсотками.
Вказаний розрахунок заборгованості здійснений первісним кредитором на підставі умов договору та у строки визначені договором, а саме: 10 лютого 2024 року до 08 червня 2024 року.
Станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не надав доказів сплати ним зазначеної суми заборгованості за кредитом, не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не надав контррозрахунку заборгованості, не навів жодних доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Твердження відповідача, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів спростовуються матеріалами справи, зокрема листом АТ «ТАСКОМБАНК» № 866/47.7- БТ від 19 лютого 2025 року, який підтверджує зарахування 10 лютого 2024 року о 10:10:07 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 кошти в сумі 6500 грн.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням згідно договору від 10 лютого 2024 року № 14451-02/2024 в розмірі 26 000 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати позивача по сплаті судового збору складають 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 87802 від 15.11.2024.
Суд задовольнив позовні вимог про стягнення із відповідача заборгованості, тому із відповідача на користь позивача, керуючись частиною першою статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 10 лютого 2024 року № 14451-02/2024 в розмірі 26 000 грн (двадцять шість тисяч гривень), що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 6500 грн (шість тисяч п'ятсот гривень), за відсотками - 19 500,00 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду виготовлено 27 травня 2025 року.
Суддя І.А. Кирильчук