Справа № 752/7188/25
Провадження №1-кс/752/2803/25
про арешт майна
23.04.2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві внесене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021100010002351 від 29.09.2021 року, -
прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт 76 земельних ділянок.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що в провадженні Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12021100010002351 від 29.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 звернулася із заявою, в якій повідомила, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи нерухомим майном (земельними ділянками), що належали їм на праві спільної сумісної власності як подружжю.
Прокурор просить накласти арешт на 76 земельних ділянок з метою збереження речових доказів та запобігання можливості недопущення переходу власності до інших третіх осіб та їх відчуження.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Вислухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12021100010002351 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 365-2, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання сторона обвинувачення вказала, що необхідність накладення арешту на майно зумовлюється тим, що на даний час досудове розслідування триває, встановлються всі обставини кримінального провадження, в тому числі обставини при котрих здійснено перехід прав власності на зазначені земельні ділянки до ТОВ "Нефрит інвест 2017", а також той факт, що майно у вигляді земельних ділянок в даному кримінальному провадженні є предметом злочину з метою збереження зазначених земельних ділянок, недопущення переходу власності до інших третіх осіб та їх відчуження.
Відтак, прокурор зазначає, що метою арешту вказаних у клопотанні об'єктів рухомого та нерухомого майна є забезпечення збереження речових доказів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Кримінальний процесуальний закон передбачає обов'язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема, є те, що в клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не можуть бути визнані достатніми для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.
Відповідно до положень ч.3 ст.110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Аналізуючи наведені вимоги закону, суд переконаний, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст.98 КПК України може бути зроблений лише на підставі постанови, яка має відповідати вимогам ч.5 ст.110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.
Проте на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, в матеріалах клопотання була відсутня постанова слідчого про визнання переліченого в клопотанні майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст.98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст.98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами і саме тому на вищезазначене майно, не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав.
З огляду на наведене, клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170 - 173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання, внесене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021100010002351 від 29.09.2021 року - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя