Справа №709/465/25
26 травня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Дем'яненко Н.М.,
за участю:
представника позивача - Змієвської Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
ТОВ «Коллект Центр» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором.
Мотивують позов тим, що 27 листопада 2020 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики №3847553. Згідно п. 1 договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2 договору про надання позики:
- сума позики становить 5900,00 грн.;
- процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування позикою.
Відповідно до договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Відповідно до положень договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.
30 грудня 2021 року було укладено договір № 30-12/2021 відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3847553.
10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3847553.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №3847553.
Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, однак не виконував умови договору, тому у нього виникла прострочена заборгованість.
Загальний розмір заборгованості відповідача за договором №3847553 від 27 листопада 2020 року становить 17875,7 грн., з яких: 5900,00 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 11776,23 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; інфляційні збирки - 172,32 грн., нараховані 3% річних - 27,15 грн.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на приписи цивільного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором в розмірі 17875,7 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності. Зазначила, що відповідно до договору позики - строк позики - 29 днів, він закінчувався 26 грудня 2020 року. Тобто при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності сплинув 26 грудня 2023 року. Проте позивач звернувся до суду лише в 2025 році. У зв'язку з цим, просила застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові. Просила проводити розгялд справи за її відсутності.
Представник позивача надіслала до суду заперечення на заяву про застосування строку позовної давності. Перебіг позовної давності за договором позики почався 27.12.2020 і повинен був тривати до 27.12.2023. Відповідно до п. 6.5, 6.8, 6.9 Правил надання грошових коштів у позику, які є частиною договору позики, жодних письмових повідомлень про припинення договору від сторін не надходило і такі відсутні, позичальник продовжував користуватися кредитними коштами, то відповідно строк дії укладеного з відповідачем договору було пролонговано. Таким чином, термін позовної давності щодо заявлення вимог про стягнення заборгованості за такими договорами не минув. Крім того, на період тривання карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання коронавірусної хвороби, строки давності продовжуються на строк дії карантину. Карантин тривав з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року. Також строки давності зупинені у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, який на даний час триває. Таким чином, строки позовної давності у даній справі не були пропущені позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. Тому заява відповідача є необгрунтованою. Представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог.
В судове засідання відповідач не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності відповідача.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 27 листопада 2020 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3847553 (а.с. 12).
Згідно п. 1 договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 2 договору про надання позики:
- сума позики становить 5900,00 грн.;
- строк позики становить 29 днів до 26 грудня 2020 року;
- процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування позикою.
За довідкою від 22.11.2024 ТОВ "ФК "Фінекспрес" 27.11.2020 перерахувала на рахунок ОСОБА_1 5900,00 грн. (а.с. 18).
Згідно п. 6.5 Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (а.с. 13-17) у разі неповернення/повернення не у повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 чст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526, 530ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Порушуючи зазначені приписи законодавства та умови договорів, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Розмір заборгованості відповідача за договором №3847553, нарахований ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», становить 17676,23 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 11776,23 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 19-26).
30 грудня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №30-12/2021 (а.с. 38-44), відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, в тому числі за договором №3847553.
10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3847553.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3847553.
Розмір заборгованості відповідача за договором №3847553, нарахований ТОВ "Вердикт Капітал", становить 17676,23 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 11776,23 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (а. с. 37).
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договором про надання фінансових послуг ТОВ "Коллект Центр" згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 (а.с. 38-41).
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів, а тому до позивача, перейшло право вимоги за Договором, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
Розмір заборгованості відповідача за договором №3847553, нарахований ТОВ "Коллект Центр", становить 17875,70 грн., з яких: 5900,00 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 11776,23 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; інфляційні збитки - 172,32 грн., нараховані 3% річних - 27,15 грн.
Позивач у своєму позові зазначає, що відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, однак не виконував умови договору, тому у нього виникла прострочена заборгованість.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача перейшли всі права ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо вимог до відповідача за вказаним договором.
Надаючи оцінку договорам факторингу, суд також звертає увагу на положення ст. 1078 ЦК України, згідно якої предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Щодо умов договору, зокрема його невід'ємної частини у вигляді Правил надання грошових коштів у позику, в пункті 6.5. яких передбачено нарахування відсотків протягом 90 днів у разі неналежного виконання умов договору в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування, то суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження №12-16гс22).
Отже, суд, здійснивши тлумачення умов відповідних правил доходить висновку, що нарахування відсотків за понадстрокове користування кредитом за 90 календарних днів після настання строку повернення позики є нічим іншим як мірою відповідальності за неналежне виконання умов договору, що передбачено ст. 625 ЦК України, із застосуванням відсоткової ставки погодженої сторонами.
Тому з огляду на наведе вказані відсотки, які передбачені пунктом 6.5 Правил також підлягають стягненню на користь товариства з відповідача.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан неодноразово було продовжено, він діє і на сьогодні.
Законом України від 8 листопада 2023 р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.
Відповідно до обставин справи трирічний строк позовної давності сплив 26 грудня 2023 року.
Враховуючи, що договір позики було укладено 27.11.2020 тобто в період дії карантину, на цей час строки позовної давності були продовжені.
З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 31.03.2025, суд приходить до висновку, що позовна давність не пропущена.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо повернення коштів та сплати відсотків, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення судових витрат в розмірі 2422,40 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3-ч. 6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ "Коллект Центр" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2024 року між ТОВ "Коллект Центр" (далі - Клієнт) та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 49-51).
Згідно з договором про надання правової допомоги від 02 вересня 2024 року ФОП Калітіна О.В. приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Договором передбачено види правової допомоги.
В договорі сторони встановили, що вартість послуг виконавця визначається на підставі тарифів виконавця і зазначається сторонами в Акті про надання юридичної допомоги. Факт надання правової допомоги клієнту підтверджується Актом про надання юридичної допомоги.
Отже, правову допомогу ТОВ "Коллект Центр" надавала ФОП ОСОБА_2 . Позивач подав до суду договір про надання правової допомоги 02 вересня 2024 року (а.с. 49-50), заявку на надання юридичної допомоги (а.с. 53), витяг з акту про надання юридичної допомоги (а.с. 54).
В позовній заяві позивач просив стягнути судові витрати - 9000 грн. витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесених ТОВ "Коллект Центр" витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані такі докази: заявку на надання правової допомоги №7 від 01.02.2025, витяг з акту про надання правової допомоги від 28.02.2025 (а.с. 54), платіжну інструкцію №0505950004 від 18 березня 2025 року про оплату ТОВ "Коллект Центр" за договором про надання правової допомоги від 02 вересня 2024 року в сумі 135000 грн. (а.с. 47).
ФОП ОСОБА_2 в витязі з Акту про надання юридичної допомоги від 05.09.2024 складено перелік послуг, що входять до складу правової допомоги (а.с.52).
Так, ним виконано такі роботи, витрачено час та визначено розмір гонорару щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 : письмова консультація _ 1 година, 3000 грн., складання позовної заяви - 2 години, 6000 грн. Всього 3 години, 9000 грн.
Суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2 виконувала роботи, описані витягу з акту про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 (а.с.54).
Згідно зі ст.ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судові витрати на професійну правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.
Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаної вартості.
Суд враховує вважає, що по даній категорії справ 3 години на підготовку до подачі справи до суду є значно завищеним та неспівмірним з наданими послугами.
На думку суду, такий розмір витрат часу адвоката не є достатньо обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Суд не вважає за необхідне в даній цивільній справі стягувати повною мірою витрати за надання письмової консультації та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 2000,00 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 4422,4 грн. (на професійну правничу допомогу - 2000,00 грн., витрати на сплату судового збору - 2422,4 грн.).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №3847553 від 27 листопада 2020 року, укладеним між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , у розмірі 17875,70 грн., судові витрати в розмірі 4422,4 гривень, а всього 22298,1 гривень (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто вісім гривень десять копійок).
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша