Рішення
Іменем України
Справа № 712/2278/25
Провадження № 2/712/1879/25
27 травня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого/судді - Марцішевської О.М.
за участю секретаря судового засідання - Безрукової Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи
25 лютого 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, оф. 510А) звернулося до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог, позивач посилався на те, що 05 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (Позикодавець) було укладено договір позики (далі - Договір) № 77466317. Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого, у сторін цього Договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За умовами зазначеного Договору Позикодавець ТОВ зобов'язався передати Позичальнику у власність грошові кошти (Позику) на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, Позичальник зобов'язався повернути суму Позики, та сплатити плату від суми позики за весь час користування коштами позики, в порядку і на умовах, що визначені Договором позики.
На виконання умов Договору позики Позикодавець 05.10.2021 року перерахував на вказаний Позичальником рахунок грошову позику за умовами Договору в сумі 11 386,00грн., виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов'язання. Відповідач у встановлені умовами Договору строки суму Позики не повернув, проценти не сплатив, в зв'язку з чим за час користування коштами Позики на суму Позики були нараховані Проценти відповідно до умов Договору, а загальний борг склав 31844,62 грн.
04 січня 2022 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Фактор) та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (Клієнт) код ЄДРПОУ 39861924, укладено Договір факторингу № 025-040122, за умовами якого Клієнт відступив Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги. Згідно з Реєстром Прав вимоги № 09/02/22 від 09.02.2022 р. Клієнт відступив Факторові у тому числі Право Вимоги за Договором позики №77466317, укладеним 05.10.2021 року між Позикодавцем ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Позичальником, яким є ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги.
Спроби врегулювання боргу із боржником в добровільному порядку виявилися безрезультатними. 24.12.2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» направлялася на адресу Відповідача письмова вимога про погашення заборгованості, що у випадку несплати боргу позивач має намір вчинити необхідні дії, направлені на стягнення боргу в судовому порядку, яке було Відповідачем проігнороване. Таким чином, сума заборгованості Відповідача, яким є ОСОБА_1 , перед ТОВ “СІРОКО ФІНАНС» за Договором позики №77466317 на дату подачі позову складає 31844,62 грн., де сума не поверненої позики складає 11386,00 та сума нарахованих та несплачених процентів 20458,62 грн.
Просить стягнути з Відповідача, яким є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Сіроко Фінанс», ідентифікаційний код 42827134 заборгованість за Договором позики № 77466317 в сумі 31844,62 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ідентифікаційний код 42827134 , понесені судові витрати в сумі 3028,00 грн. судового збору.
10 квітня 2025 року відповідач скерував до суду заперечення, в якому просив витребувати у позивача детальний розрахунок нарахованих відсотків за кредитним договором та визнати нараховані відсотки такими, що перевищують встановлені законодавством обмеження та зменшити їх до рівня передбаченого законом.
Ухвалою про відкриття провадження встановлено строки для подачі відзиву, а саме 15 днів з дня вручення позовної заяви.
Відповідно до ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надсилалась позивачем на адресу реєстрації відповідача цінним листом з описом вкладення (штрихкодовий ідентифікатор №0505257324766) та згідно трекінгу сайту Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) повернута з відміткою від 06.03.2025 року через закінчення встановленого терміну зберігання, отже вважається врученою 06.03.2025 року у розумінні ст. 272 ЦПК. Таким чином, строк для подачі відзиву тривав з 07.03.2025р. та закінчився 21.03.2025р.
Оскільки відповідачем у встановлені судом строки не було подано відзив, клопотань про продовження строку на подачу відзиву відповідач не заявляв, суд враховує подану відповідачем 10 квітня 2025 року заяву у формі заперечення в якості письмових пояснень з метою забезпечення можливості учасників ефективно реалізувати гарантовані статтею 43 ЦПК України процесуальні права на надання пояснення суду, наведення свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
23 квітня 2025 року відповідач скерував до суду додаткові пояснення щодо нарахування за договором позики № 77466317 від 05.10.2021 року та здійснені відповідачем на виконання кредитного договору платежі на загальну суму 3 106,53 грн., а саме 20.10.22021 - 453,15 грн, 26.10.2021 - 906,32 грн, 04.11.2021 - 291,18 грн., 04.11.2021 - 1455,88 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задоволити, не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 6,7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду .
Судова повістка надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його реєстрації - АДРЕСА_1 , що підтверджено відповіддю № 1149425 від 26.02.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610245909171 повернуте до суду з відміткою від 21.04.2025р. про повернення у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, отже судова повістка у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученою відповідачу належним чином.
Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права доходить таких висновків.
Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії
26 лютого 2025 року ухвалою Соснівського районного суду м Черкаси відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на підставі ст. 279 ЦПК України.
Ухвалою Соснівського районного суду м Черкаси від 08 квітня 2025 року витребувано у позивача відомості щодо обставин справи: - за який період виникла заявлена до стягнення сума боргу з обґрунтуванням на положення договору позики № 77466317 від 05.10.2021року щодо застосування відсоткової ставки, періоду кредитування; - чи сплачувались відповідачем кошти на виконання договору позики № 77466317 від 05.10.2021 року, якщо так зазначити періоди та суми відповідних оплат і на погашення яких складових боргу вони враховані; - чи здійснювалось після подачі позову погашення відповідачем боргу за договором позики № 77466317 від 05.10.2021 року.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, застосовані норми права та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорювання права, за захистом якого мало місце звернення до суду
Судом встановлено, що 05 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" було укладено договір позики (далі - Договір) №77466317. Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого, у сторін цього Договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За умовами зазначеного Договору Позикодавець ТОВ зобов'язався передати Позичальнику у власність грошові кошти (Позику) на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, Позичальник зобов'язався повернути суму Позики, та сплатити плату від суми позики за весь час користування коштами позики, в порядку і на умовах, що визначені Договором позики.
На виконання умов Договору позики Позикодавець 05.10.2021 року перерахував на вказаний Позичальником рахунок грошову позику за умовами Договору в сумі 11386,00, виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов'язання.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведених обставин справи вбачається, що договір позики, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.
На підтвердження виконання Позикодавцем п. 1 Договору позики, позивач надав інформаційну довідку ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» 20.12.2024 року, відповідно до якої 05.10.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кошти в сумі 11386,00грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , що є доказом видачі коштів.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він має можливість надати суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредиторів на виконання укладеного договору. Натомість відповідачем така виписка надана не була.
Відповідно до п.2.2. Договору строк кредитування сторонами погоджено 15 днів.
Згідно з п. 2.3 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту - 12745,49 грн., знижена відсткова ставка 0,796 % грн. відповідно до Програми лояльності, базова процентна ставка 1,99%.
В матеріалах справи наявні надані позивачем докази часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань. Так, відповідачем були здійснені такі оплати: 20.10.2021 р. - 453,15 грн., 26.10.2021 р. - 906,32 гр., 04.11.2021 р. - 291,18 грн., 04.11.2021 р. - 1455,88 грн., а разом - 3 106,53 грн.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування.
Відповідач в обґрунтування заперечень проти позовних вимог доказів не подав. Факту отримання кредиту не оспорював.
За вказаних обставин, суд доходить висновку, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач уклав договір в електронній формі та отримав позику за цим договором в розмірі 11 386,00 гривень, проте не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитом.
Згідно Додатку № 1 до Договору позики № 77466317, орієнтовна сукупна вартість кредиту складає 12745,49 грн., з яких 11386,00 грн. - сума кредиту, 1359,49 грн. - сума нарахованих процентів за користування кредитом за строк у 15 днів за ставкою 0,796% або 90,63 грн в день (0,796/100*11386) та відповідно 90,63 * 15 = 1359,49 грн.
Отже, виходячи з умов договору, сторонами погоджено розмір процентної ставки - 0796 % на добу протягом 15 днів строку кредитування), що також вбачається і з наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 05.10.2021р. по 20.10.2021р.
Кредит в сумі 11386 грн. був отриманий відповідачем в позику 05.10.2021р. та не повернутий 20.10.2021 р., отже за умовами Договору сума відсотків за період з 05.10.2021р. по 20.10.2021р. сума заборгованості становила 12745,49 грн., з яких 11386,00 грн. - сума кредиту, 1359,49 грн. - сума нарахованих процентів за користування кредитом, як і було погоджено при укладенні кредитного договору в якості орієнтовної сукупної вартості кредиту.
Позивачем у Відомості щодо нарахування за договором позики зазначено, що відповідачем було проведено такі оплати позивачеві: 20.10.2021 р. - 453,15 грн., 26.10.2021 р. - 906,32 гр., 04.11.2021 р. - 291,18 грн., 04.11.2021 р. - 1455,88 грн., а разом - 3 106,53 грн. - в рахунок нарахованих процентів.
Здійснений позивачем розрахунок свідчить, що відсотки на суму 20 458,62 грн. нараховувались після визначеного у Договорі періоду кредитування 15 днів, що не відповідає умовам договору, а даних про застосування процедури пролонгації, матеріали справи не містять.
Зокрема, позивачем не наведено у позовній заяві будь-яких обгрунтувань щодо конкретних положень кредитного договору щодо умов оформлення пролонгації, а відтак позивачем не доведено погодження з позичальником продовження строку кредиту, зокрема конкретної кінцевої дати строку кредитування чи орієнтовної вартості кредиту, відмінних від зазнаечених у п.п.2.2., 2.3 Договору та Додатку № 1 до Договору позики № 77466317.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача процентів за кредитом, нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування (20 жовтня 2021 року), є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 11386,00 грн., по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1359,49 грн., як то визначено в умовах договору за період з 05.10.2021р. по 20 жовтня 2021 року за відніманням 3 106,53 грн. сплачених відповідачем коштів на виконнання Договору: 11386,00 + 1359,49 - 3 106,53 = 9638,96 грн.
Стосовно доводів позивача про нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, суд виходить з такого.
У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту після прострочення виконання грошового зобов'язання нараховуються проценти за порушення грошового зобов'язання у розмірі, визначеному законом або договором (ч. 2 ст. 625 ЦК України), проте таких вимог у межах даної справи пред'явлено не було.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.
Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже, нарахування позивачем у розрахунку заборгованості процентів за «користування кредитом» не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку свідчить про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання.
04 січня 2022 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Фактор) та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (Клієнт) код ЄДРПОУ 39861924, укладено Договір факторингу № 025-040122, за умовами якого Клієнт відступив Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги. Згідно з Реєстром Прав вимоги № 09/02/22 від 09.02.2022 р. Клієнт відступив Факторові у тому числі Право Вимоги за Договором позики №77466317, укладеним 05.10.2021 року між Позикодавцем ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Позичальником, яким є ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Питання про судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору 9838,96/31844,62*3028=916,50 грн. - пропорційно до задоволеної частини вимог.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що передбачено ст.280 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12,13, 19,76,81,141,247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289, 352-354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» заборгованість за договором позики № 77466317 від 05.10.202я р. в сумі 9638,96 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 916 грн. 50коп., а всього 10555 грн. 46 коп.
В іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2025 року.
Позивач: ТОВ «Сіроко Фінанс» (м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510А, код ЄДРПОУ: 42827134).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).