Справа №700/332/13-ц
провадження № 4-с/694/1/25
22.05.2025 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Кравченко Т.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач ОСОБА_2 ,
До Звенигородського районного суду Черкаської області за підсудністю з Лисянського районного суду Черкаської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби.
В скарзі ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо несвоєчасного розгляду його заяви від 11 березня 2025 року у виконавчому провадженні №38245591. Зобов'язати посадових осіб Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути на рахунок ОСОБА_1 переплату аліментів у виконавчому провадженні № 38245591 в сумі 54 165 грн. 19 коп.
Дослідивши матеріли скарги, суддя приходить до наступного.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до положень ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виходячи з положень ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
В силу ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Тобто, строк встановлений ст.449 ЦПК України є процесуальними, і може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність
державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 2608/20647/12.
Виходячи із системного аналізу вказаних процесуальних норм разом із положення п.«а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанови Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 2-1441/10, від 07.07.2021 у справі № 127/2-200/2004, від 19.04.2023 у справі № 759/20392/18).
У постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 2-1042/12 зроблено висновок, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 449 ЦПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Адже під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ, слід дотримуватися відповідних положень ЦПК України, вміщених у розділі VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Відсутність в оскаржуваному судовому рішенні достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання боржником цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів про прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов'язок суду щодо розгляду скарги по суті в порядку статті 451 ЦПК України, оскільки нормами ЦПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади цивільного судочинства, а саме диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 в справі №466/948/19 зазначено, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі
скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові» (постанова ВС від 06.11.2024 в справі №725/7510/22).
Предметом скарги ОСОБА_1 є бездіяльність посадових осіб Лисянського ВДВС у Звенигородському районі щодо повернення коштів на його рахунок відповідно до заяви, яка подана ним 11.03.2025 року.
В той же час, заявник звернувся до суду зі скаргою 11.04.2025 року, тобто через місяць після подачі заяви до Лисянського ВДВС у Звенигородському районі.
Наведене свідчить про те, що дана скарга подана після спливу строків на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця, визначеного ст. 449 ЦПК України.
Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку із наведенням поважних причин пропуску строку заявником не додано.
Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності вважаю, що оскільки заявником пропущено десятиденний строк на оскарження дій (бездіяльності) та не подано клопотання про поновлення цього строку, скаргу слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.126,127,131,284-287, 354, 449 ЦПК України, суддя
Скаргу ОСОБА_1 до Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби дії (бездіяльність) органу примусового виконання - залишити без розгляду та повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Т.М. Кравченко