Справа № 571/1432/25
Провадження №1-кп/571/175/2025
27 травня 2025 року с-ще Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засідання за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025186190000037 від 24.04.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, відповідно до ст.89 КК України вважається такою, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,
ОСОБА_3 15.04.2025 близько 17.30 год. перебуваючи поблизу території домоволодіння, розташованого за адресою: - АДРЕСА_1 , внеї виник злочинний умисел, спрямований на порушення недоторканності житла, а саме, незаконного проникнення до житлового будинку, який перебуває у володінні ОСОБА_4 за вказаною адресою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи, ОСОБА_3 , в той же день, тобто, 15.04.2025 близько 17.30 год, всупереч волі законного володільця ОСОБА_4 , без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла та іншого володіння особи, діючи умисно, протиправно, увійшла на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , після чого підійшла до житлового будинку і встановивши, що на вхідних дверях наявний навісний замок, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла та іншого володіння особи, долаючи перешкоду, шляхом застосування фізичної сили рук, камінцем пошкодила металеву скобу та відкрила вхідні двері, через які потрапила в середину житлового будинку, тобто, незаконно проникла до житла, належного потерпілій ОСОБА_4 , чим грубо порушила ст.30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, де перебувала до 24.04.2025.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Зазначену кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає вірною.
Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, у відповідності до ч. 2 ст.382 КПК України, судом не досліджувались з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачена ОСОБА_3 , у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , надала письмову заяву, відповідно до якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2 ст.302 КПК України та зазначила, що не заперечує проти призначення покарання у виді штрафу.
Потерпілою ОСОБА_4 надано заяву, в якій вона погодилася з розглядом обвинувального акта відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні та зазначила, що вона ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2 ст.302 КПК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
Відповідно до ч. 2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Сторони кримінального провадження, потерпілий, відповідно до вимог ч. 2 ст.381 КПК України, в судове засідання не викликалися.
Відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена повністю.
Згідно з ч. 2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, які пом'якшують і обтяжують її покарання.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку.
Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 судом не встановлено.
Застосування примусового лікування обвинувачений ОСОБА_3 не потребує, що підтверджується довідкою КНП «Рокитнівська БЛІЛ» (а.с.48,89).
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд виходить із встановленої статтею 50 КК України його мети, спрямованої на виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченої, яка раніше притягалася до кримінальної відповідальності та в силу вимог ст.89 КК України вважається такою, що не має судимості (а.с.54), по місцю проживання характеризуються посередньо (а.с.46), враховуючи обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, відсутність претензій потерпілої. Суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у межах передбачених санкцією ч.1 ст.162 КК України у виді штрафу, що буде відповідати тяжкості вчиненого і особі винної.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.371,373,374,381,382,395 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався, до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов потерпілою не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав, вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1