Справа № 569/4505/25
1-кс/569/1933/25
21 травня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю скаржника ОСОБА_3 , прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівне) Територіального управління ДБР розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 від 29.10.2024 про закриття кримінального провадження №120231810100003215 від 21.11.2023, -
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Рівненського міського суду зі скаргою на постанову від 29.10.2024 слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівне) Територіального управління ДБР ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №120231810100003215 від 21.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України, в якій просить вищевказану постанову про закриття кримінального провадження скасувати.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав посилаючись на викладені і ній обставини, просилаїї задоволити, посилаючись на те, що вказану постанову було прийнято без всебічного, повного та об'єктивного досліджень обставин. Висновок слідчого не відповідає фактичним обставинам скоєного кримінального правопорушення.
Прокурори у судовому засіданні заперечили проти задоволення скарги, так як вважають, що постанова слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівне) Територіального управління ДБР ОСОБА_6 від 29.10.2024 про закриття кримінального провадження №120231810100003215 від 21.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України, винесена законно на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень та є цілком обґрунтованою.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, постанову про закриття кримінального провадження, матеріали кримінального провадження, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити із наступних підстав.
Згідно ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим його представником чи законним представником.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2024 року слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Рівне) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_6 прийнято рішення про закриття кримінального провадження №120231810100003215 від 21.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України у зв'язку із встановленням відсутності складу злочину в діяннях поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_7 .
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України», розтлумачено, що за ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів. Які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Частиною 1, 2 статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню слідчий встановлює на підставі доказів, тобто фактичних даних, отриманих у передбаченому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 1 ст. 94 КПК України оцінка доказів слідчим повинна ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
У відповідності до вимог ст. ст. 9, 40 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Як встановлено під час розгляду скарги, з рішенням про закриття кримінального провадження скаржник не погоджується, оскільки під час здійснення досудового розслідування слідчим не було забезпечено повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, не з'ясовано усіх обставин справи. Не розглянуто всіх елементів складу кримінального правопорушення, не проведено всіх необхідних слідчих дій, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої постанови про закриття кримінального провадження.
Слід врахувати, що згідно зі ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Однак, як вбачається із постанови слідчого від 29.10.2024 слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівне) Територіального управління ДБР ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №120231810100003215 від 21.11.2023 та матеріалів кримінальньогьо провадження, під час здійснення досудового розслідування слідчим було вжито усух заходів щодо повного та об'єктивного розслідування справи. Зокрема проведено допит в якості свідка скаржника ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , працівників Городоцької ОТІ ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Долучено висновок службового розслідування за даним фактом, долучено ряд характеризуючи матеріалів та документів про проходження служби у поліції поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_7 .
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 367 КК України службова недбалість полягає у невиконанні або неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Для кваліфікації діяння за ст. 367 слід встановити, що воно вчинене службовою особою під час виконання владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Діяння, яке полягало у невиконанні чи неналежному виконанні професійних функцій, навіть якщо воно призвело до істотної шкоди, не може розцінюватися як службова недбалість.
Шкода, завдана через недосвідченість, недостатню кваліфікацію службової особи або з інших обставин, що не залежали від неї і не давали можливості справитись належним чином з роботою, не дають підстав говорити про наявність злочинної службової недбалості. Так само не утворюють склад цього злочину шкідливі наслідки, що настали з причин, які службова особа не могла усунути.
Склад службової недбалості передбачає завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадських інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
Відповідно до примітки п. 3 ст. 364 КК України істотною шкодою вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Службова недбалість вважається закінченим злочином з моменту настання наслідків зазначених у ч.1 або ч. 2 ст. 367 КК України.
Таким чином, відповідно до вимог Кримінального процесуального законодавства України, аналізуючи наведене та в цілому усі матеріали досудового розслідування, з точки зору внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, при цьому керуючись законом, оцінюючи кожний доказ щодо належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібранні докази - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слід зауважити, що встановити факт, який б вказував на службову недбалість не знайшов свого підтвердження, та враховуючи те що, службова недбалість передбачає завдання істотної шкоди, орган досудового розслідування приходить до висновку, що в діяннях поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме за відсутності об'єктивної сторони злочину.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України, слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 10 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 2 КК України, підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Склад злочину - це сукупність юридичних ознак ( об"єктивних і суб"єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Таким чином, встановлено, що в ході досудового розслідування, слідчим були проведені всі можливі та необхідні слідчі дії, які були спрямовані на отримання доказів у кримінальному провадженні №120231810100003215 від 21.11.2023, у зв'язку з чим останнім прийнято обґрунтоване, на законних підставах рішення про закриття кримінального провадження.
Твердження скаржника про необхідність проведення у кримінальному провадженні названих ним дій не заслуговують на увагу, оскільки, ці дії не спростовують прийнятого слідчим рішення. В даному випадку в ході здійснення досудового розслідування не знайшов свого підтвердження факт про можливе вчинення службової недбалості поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_7 .
За таких підстав, суд вважає, що органом досудового розслідування досліджені усі обставини кримінального провадження та безпосередньо досліджені і оцінені слідчим, показання свідківу, документи, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, і вищевказана постанова слідчого відповідає вимогам ст. ст. 2, 9, 284 КПК України, а тому у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Згідно із ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівне) Територіального управління ДБР розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 від 29.10.2024 про закриття кримінального провадження №120231810100003215 від 21.11.2023 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1