Справа № 569/3004/25
27 травня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення боргу,
В засіданні приймали участь:
представник позивача: ОСОБА_3 ;
представник відповідача: Б. Сулковський
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів 00 центів США, що в гривневому еквіваленті на день складання позовної заяви, згідно з даними офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановлений Національним банком України становить (1 долар США - 42,1661 грн) 716 823 (сімсот шістнадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 70 копійок. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування у сумі 10 035 (десять тисяч тридцять п'ять) гривень 53 копійки та три проценти річних від боргу в сумі 2 297 (дві тисячі двісті дев'яносто сім) гривень 76 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 листопада 2024 року між сторонами було укладено усний договір позики. Відповідно до укладеного усного договору позики від 28 листопада 2024 року ОСОБА_2 отримав від мене, ОСОБА_1 , позику у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів 00 центів США, що в гривневому еквіваленті на день складання позовної заяви, згідно з даними офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановлений Національним банком України становить (1 долар США - 42,1661 грн) 716 823 (сімсот шістнадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 70 копійок, які, згідно з умовами вище вказаного договору, відповідач зобов'язувався повернути до 14 грудня 2025 року включно. На підтвердження надання коштів та отримання позики між сторонами укладено договір позики грошей від 28 листопада 2024 року, посвідчений приватним нотаріусом Стрільчуком М. М. і зареєстрований в реєстрі за№ 13978. Відповідно до умов договору позики грошей відповідач зобов'язувався повернути позивачу борг у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів 00 центів США, що на день складення позовної заяви, згідно з даними офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановлений Національним банком України становить (1 долар США - 42,1661 грн) 716 823 (сімсот шістнадцять тисяч вісімсот двадцять три) гривні 70 копійок, до 14 грудня 2024 року. Станом на день подання позовної заяви ОСОБА_2 боргові зобов'язання не виконав, чим порушив умови укладеного між сторонами договору позики грошей. На звернення, з проханням повернути грошові кошти, відповідач жодним чином не реагує, чим ухиляється від вирішення спору, на усні прохання та телефонні дзвінки не відповідає та жодним чином не реагує. Відтак, у зв'язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов'язання, а також уникнення мирного вирішення спору, позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18.02.2025 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25.03.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 27.05.2025 представник позивача позов підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2025 заперечив щодо задоволенян позову з огляду на те, що згідно договору позики грошові кошти позичалися у позивача в гривні, а не в доларах США, а тому позивач безпідставно просить стягнути заборгованість в розмірі 17 000, 00 доларів США.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно зі ст. 12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з договором позики від 28.11.2024, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М. М. і зареєстрований в реєстрі за № 13978, відповідач від позивача отримав грошові кошти в рорзмірі 705 500, 00 грн., що еквівалентно 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів 00 центів США, які зобов'язувався повернути до 14.12.2024.
У визначені строки борг за договором позики від 28.11.2024 відповідач не повернув. Доказів зворотнього суду не подано.
Частиною першою статті 1046 ЦК України, передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час.
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Зазначена правова позиція міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду №14-446цс18 від 16 січня 2019 року.
Враховуючи викладене, а також зміст договору позики, яка вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України), позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по фактично отриманих відповідачем в борг коштів за договором позики від 28.11.2024 в розмірі 705 500, 00 грн, які не були повернуті та розрахунок заборгованості по якій відповідачем не спростований належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача інфляційних нарахувань в розмірі 10 035, 53 грн та 2 297, 76 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, встановив, що їх розмір складає 7 153, 77 грн (при заявлених - 10 035, 53 грн), 3% річних - 2 261, 47 грн (при заявлених - 2 297, 76 грн).
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, оскільки відповідач на час укладення договору мав в користуванні грошові кошти, належні позивачу та сторони дійшли обопільної згоди про те, що такі кошти будуть перебувати у користуванні відповідача певний час, про що склали відповідний договір, відповідач не виконав свого обов'язку про повернення боргу, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача окрім суми основного боргу, інфляційних втрат в розмірі 7 153, 77 грн та 3 % річних в розмірі 2 261, 47 грн.
За наведеного, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 7 028, 23 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 28.11.2024 в розмірі 705 500, 00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 153, 77 грн та 3 % річних в розмірі 2 261, 47 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 028, 23 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 27.05.2025.
Суддя О. Левчук