Справа № 539/1964/25
Провадження № 2-а/539/47/2025
27 травня 2025 року м. Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Даценко В.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Лубни адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
У позові вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 від 14.04.2025, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме за неуточнення своїх облікових даних протягом 60 днів, у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Вважає винесену постанову незаконною, оскільки при її прийнятті не враховано положення примітки до ст.210 КУпАП, де зазначається, що положення ст.ст.210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Ні в протоколі, ні в оскаржуваній постанові чітко не вказано, які саме військово-облікові дані він не уточнив, які з цих даних не містяться в Державних реєстрах, інформаційно-комунікаційних системах чи базах даних, чи до яких з цих даних відповідач не має доступу, та якими доказами це все підтверджується.
Позивач вказує, що не уточнив свої військово-облікові дані оскільки вважав, що всі його дані в ІНФОРМАЦІЯ_2 є актуальними. Так він був прийнятий на облік відповідача 13.08.2021 у зв'язку зі зміною місця проживання. Крім того, у 2014 році після початку АТО він був мобілізований до ЗСУ і до вересня 2015 року приймав участь по захисту України під час АТО, потім був демобілізований та зарахований до оперативного резерву.
Позивач стверджує, що постійно здійснював комунікацію з ІНФОРМАЦІЯ_3 при проходженні ВЛК та МСЕК, оскільки брав направлення, довідки, надавав документи про стан свого здоров'я. Згідно довідки МСЕК від 29.11.2023 з 18.10.2023 йому була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини.
На підставі викладеного позивач прохає скасувати вищевказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Ухвалою судді від 23.04.2025 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу запропоновано подати відзив на позов.
Разом з тим, відповідач у визначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзиву щодо позову до суду не направив.
Дослідивши матеріали та докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Із матеріалів справи вбачається, що 14.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №888 про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною першої вищевказаної статті передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно вищевказаної постанови, 10.04.2025 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 де під час уточнення облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 протягом 60 днів не уточнив свої військово-облікові дані, чим порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом (тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 року включно) уточнити адресу проживання, номер засобів зв'язку, за наявності адресу електронної пошти та інші персональні дані. Правопорушення вчинено в особливий період за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.17).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами частин другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Крім того, згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізації.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п.1 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів справи, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Проте зазначена постанова є предметом оскарження, а тому не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.
Вказаний висновок міститься у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі № 539/5533/24.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не спростовано аргументи позивача щодо порушення законодавства при винесенні постанови.
Суд вважає, що недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс так як відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судах, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 14.04.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн. та закрити провадження по справі.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко