Справа №534/574/25
Провадження №2/534/205/25
26 травня 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
в складі суду: головуючого судді Малюк М.В.,
за участю секретаря судового засідання Савченко Я.О.,
учасники справи не з'явилися,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 29019,10 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.06.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1/3270327, на підставі якого відповідачеві надано кредит у розмірі 25 000,00 грн строком з 07.06.2021 до 06.06.2027 включно.
18.01.2024 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК«Сонаті» укладено договір відступлення права вимоги №2-2024, у відповідності до умов якого АТ «Креді Агріколь Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК«Сонаті» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«Сонаті» прийняло належні АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за цим кредитним договором.
22.02.2024 між ТОВ «ФК«Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №1-2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК«Сонаті» передало (відступило) ТОВ «Санфорд Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«Сонаті» прийняло належні АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за цим кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість у сумі 29 019,10 грн, з яких: строкова заборгованість за тілом кредиту в сумі 16 872,04 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту в сумі 2 688,74 грн, заборгованість по нарахованих відсотках у сумі 130, 41 грн, заборгованість по прострочених відсотках у сумі 2 202,91 грн, заборгованості по комісії в сумі 712,50 грн, заборгованості по простроченій комісії в сумі 6 412,50 грн.
Відповідач у відповідності до статті 278 ЦПК України відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
31.03.2025 Комсомольським міським судом Полтавської області постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, ураховуючи, що у відповідності до вимог частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа належить до категорії малозначних, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025
№ 4273-IX, який набрав чинності 25.04.2025, найменування Комсомольського міського суду Полтавської області змінено на Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області.
У позовній заяві представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав. Проти прийняття рішення по справі у заочному порядку не заперечував.
У зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання розгляд справи відкладався судом на 26.05.2025.
У судове засідання 26.05.2025 відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність відповідача, згідно з вимогами частини 4 статті 223 ЦПК на підставі наявних у ній письмових доказів.
Зважаючи на це, 26.05.2025 у відповідності до вимог частини 1 статті 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду цієї справи.
У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені Судом.
Суд дослідив та оцінив докази у справі та встановив, що 07.06.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» (далі - кредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1/3270327.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, банк надає Позичальнику
кредит в сумі 25000,00 грн
строком на 72 місяці(в) - з 07.06.2021 до 06.06.2027 (включно).
Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за цим Договором щомісячно в число місяця, визначене в Графіку платежів по кредиту (Додаток № 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як день повернення кредиту.
Відповідно до пункту 1.3 Договору, для зарахування кредитних коштів позичальник повинен мати відкритий у банку поточний або поточний (картковий) рахунок.
За користування кредитом Позичальник сплачує:
Процентну винагороду (надалі проценти): щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором (п.1.4.1 Договору).
Комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (надалі комісія): щомісячно, в розмірі 2.85% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо (п.1.4.2 Договору).
Відповідно до пункту 1.4.3 Договору, протягом строку дії Договору розмір процентів та комісії залишається незмінним, крім випадків внесення змін до Договору за згодою Сторін в порядку, визначеному п. 4.8 Договору.
Згідно із пунктом 1.5. Всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умовах страхування життя Позичальника (надалі Правила), які є публічною та невід'ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua. Правила застосовуються в тій частині, яка не суперечить положенням цього Договору (зокрема, не застосовуються положення щодо страхування життя позичальника). У разі суперечностей між положеннями цього Договору та положеннями Правил мають вищий пріоритет та застосовуються положення Договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості №UA473006140000029096000609283 в Банку (рахунок погашення заборгованості).
Пунктом 4.10 Договору, визначено, що договір укладається шляхом приєднання, складається з публічної частини (правил) та індивідуальної частини, підписанням якої позичальник приєднується до договору в цілому.
Відповідно до пункту 4.11 Договору, договір укладено в 2-х оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної сторони.
На підтвердження виконання первісним кредитором зобов'язання за кредитним договором, позивачем надано виписку по особовому рахунку.
18.01.2024 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК«Сонаті» укладено договір відступлення права вимоги №2-2024, у відповідності до умов якого АТ «Креді Агріколь Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК«Сонаті» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«Сонаті» прийняло належні АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №1-3270327 від 07.06.2021 на загальну суму 29 019,10 грн, на підтвердження чого свідчить витяг з реєстру боржників до договору факторингу, підписаний клієнтом та фактором, акт приймання передавання Реєстру боржників за договором факторингу, платіжна інструкція про проведення оплати.
22.02.2024 між ТОВ «ФК«Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №1-2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК«Сонаті» передало (відступило) ТОВ «Санфорд Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«Сонаті» прийняло належні АТ «Креді Агріколь Банк» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором №1-3270327 від 07.06.2021 на загальну суму 29 019,10 грн, на підтвердження чого свідчить витяг з реєстру боржників до договору факторингу, підписаний клієнтом та фактором, акт приймання передавання Реєстру боржників за договором факторингу, платіжна інструкція.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №1/3270327, заборгованість відповідача перед позивачем складає 29 019,10 грн, зокрема,
- строкова заборгованість за тілом кредиту в сумі - 16 872,04 грн;
- прострочена заборгованість за тілом кредиту в сумі - 2 688, 74 грн;
- заборгованість за нарахованими відсотками в сумі - 130,41 грн;
- заборгованість по простроченим відсоткам в сумі - 2 202,91 грн;
- заборгованість по комісії в сумі - 712,50 грн;
- заборгованість по простроченій комісії в сумі 6 412, грн 50 коп.
Оскільки строк кредиту становить 72 місяці, а позивач звернувся до суду з цим позовом 06.03.2025, тобто до спливу встановленого договором строку повернення кредиту, у цьому випадку має місце спір про дострокове повернення кредиту.
Норми права, які застосовані Судом. Оцінка Суду.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов таких висновків.
Позивачем пред'явлено позов, предметом якого є його вимоги до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором, право вимоги за яким набуто ним як новим кредитором на підставі договору відступлення права вимоги.
До спірних правовідносин належать застосуванню норми Глави 71 ЦК України щодо виникнення кредитних правовідносин та норми Глави 73 ЦК України щодо підстав та умов заміни сторони з зобов'язанні за договором факторингу.
Стосовно укладення кредитного договору від 07.06.2021 №1/3270327.
Суд зазначає, що між первісним кредитором та відповідачем виникли зобов'язальні правовідносини на основі кредитного договору, що врегульовано статтею 1054 ЦК України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти Згідно з вимогами (стаття 1054 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина 1 статті 1046 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. При визначенні реального договору суд посилається на позицію ОП КЦС ВС у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.
У відповідності до норм статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є: сторони договору (банк або інша фінансова установа); предмет: грошові кошти; розмір та умови надання кредиту; умови повернення кредиту; сплата процентів.
Судом встановлено, що між первісним кредитором АТ «Креді Агріколь Банк» та відповідачем ОСОБА_1 досягнуто домовленості стосовно істотних умов кредитування згідно з договором від 07.06.2021 №1/3270327, а також кредитодавцем здійснено відповідачеві передання грошових коштів, що є предметом кредитного договору.
При вирішенні питання щодо реальності боргу суд враховує, що належними доказами, які можуть підтвердити наявність кредитної заборгованості та її розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені згідно з нормами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
У пункті 51 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, зазначено, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі реквізити:
1)назву документа (форми);
2)дату складання;
3)найменування клієнта/банку, прізвище, власне імя та по батькові (за наявності) фізичної особи , який/яка склав/склала документ/від імені якої складений документ;
4)зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиниці її виміру;
5)посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення;
6)особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу - ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів)).
Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть біти підставою для бухгалтерського обліку.
Виписка по особовому рахунку містить реквізити притаманні первинним документам та свідчить про виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за кредитним договором.
Із наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач згідно з умовами укладеного кредитного договору отримав від первісного кредитора, АТ «Креді Агріколь Банк», кредит у сумі 25 000,00.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд вважає встановленим факт укладання між первісним кредитором та новим кредитором договору відступлення права вимоги, за умовами якого АТ «Креді Агріколь банк»відступило ТОВ «ФК «Сонаті» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема за кредитним договором №1/3270324 від 07.06.2021 на загальну суму 29 019,10 грн.
На підтвердження набуття попереднім кредитором права вимоги за кредитним договором, що є предметом спору, свідчать: договір відступлення права вимоги №1-2024від 18.01.2024;витяг з реєстру боржників до цього договору факторингу, підписаний клієнтом та фактором, що містить дані за спірним договором; акт приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу; платіжна інструкція про оплату за договором відступлення права вимоги.
Позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» доведено факт набуття права вимоги до відповідача у зобов'язанні за кредитним договором. Зокрема, матеріали справи містять всі необхідні дані стосовно переходу прав вимоги від ТОВ «ФК «Сонаті» до ТОВ «Санфорд Капітал».
Водночас суд зазначає, що право вимагати дострокового повернення кредиту за кредитним договором у позивача відсутнє, оскільки таке право не передбачено цим договором.
З цього приводу суд зазначає, що між первісним кредитором, АТ «Креді Агріколь Банк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1/3270327.
Аналіз змісту та умов цього договору дозволяє суду кваліфікувати його як договір споживчого кредиту .
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (стаття 1054 ЦК України).
Так згідно з вимогами статті 1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 11 частини 1 статті 1).
Кредитодавець - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити;
Споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит;
Споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункти 7, 9-11 ЗУ «Про споживче кредитування»).
Отже між сторонами спору виникли правовідносини з приводу споживчого кредитування, особливості яких регулюються Законом України «Про споживче кредитування».
Частиною 4 статті 16 означеного Закону передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Тож, кредитодавець не має права вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, якщо це не передбачено умовами кредитного договору.
Судом встановлено, що згідно з умовами договору строк кредиту становить 72 місяці, з 07.06.2021 до 06.06.2027 (включно).
Повернення кредиту здійснюється частинами в строки, зазначені в Графіку платежів по кредиту, що є невід'ємною частиною кредитного договору (пункт 1.1 кредитного договору).
Грошові кошти, передбачені кредитним договором, надані первісним кредитором відповідачеві 07.06.2021.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 06.03.2025, тобто до закінчення строку повернення кредиту в повному обсязі.
У відповідності до вимог статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (статті 251, 253 ЦК України).
Отже аналіз означених норм та умов кредитного договору дозволяє дійти висновку, що позивач звернувся до суду з позовом у частині вимог виконання зобов'язань, строк виконання яких не настав, до спливу встановленого договором строку.
Зважаючи на це, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача строкової заборгованості за тілом кредиту в сумі 16 872, 04 грн та строкової заборгованості по нарахованим відсоткам в сумі 130,41 грн не підлягають задоволенню.
Суд, ураховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, встановлений статтею 13 ЦПК України, зважаючи на вимоги позивача в частині простроченої заборгованості, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача за період з 07.06.2021 по дату звернення позивача до суду підлягають стягненню, зокрема,
прострочена заборгованість за тілом кредиту в сумі 2 688, 74 грн;
заборгованість по прострочених відсотках у сумі 2 202,91 грн
на загальну суму 4 891,65 грн.
З приводу вимог позивача про стягнення комісії, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.4.2 кредитного договору, комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (надалі комісія): щомісячно, в розмірі 2.85% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється электронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо
16.10.2011 набрав чинності Закон України № 3795-VI від 22.09.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою такого змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За загальним правилом, передбаченим статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п. 22, 23 ст. 1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Частиною 4 статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Виходячи зі змісту означених норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором у відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку/фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Частиною 1, 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд доходить висновку, що умови пункту 1.2 кредитного договору (про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості) є нікчемними в силу статті 228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості по простроченій комісії в сумі 6 412,50 грн слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статі 137 ЦПК).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК).
За правилами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Щодо розподілу витрат позивача суд зазначає таке.
Позивачем подано заяву про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача, крім витрат на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн, витрат на професійну правову допомогу в сумі 7 200,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано суду такі документи:
- договір про надання правової допомоги від 01.04.2024, укладений між ТОВ «Санфорд Капітал» в особі директора Маринича Р.Ф. та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» в особі керуючого партнера Маслюженка М.П.;
- акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №4, згідно з яким АО «Альянс ДЛС» надало таку правову допомогу: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1 200,00 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника - 6 000,00 грн, загальна вартість наданих послуг склала 7 200,00 грн.
З огляду на те, що суд не може з власної ініціативи зменшувати витрати на правничу допомогу, а відповідачем відповідне клопотання не заявлене, розподіл витрат на правничу допомогу здійснюється з урахуванням загальних правил, передбачених частиною 2 статті 141 ЦПК України.
Зокрема, ураховуючи часткове задоволення позову, суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу в сумі 1 213,68 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку (4 891,65 грн (розмір задоволеного позову) х 7 200,00 грн (сума витрат на правову допомогу) : 29 019,10 грн (сума пред'явленого позову)).
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи часткове задоволення позову, суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 408,35 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку (4 891,65 грн (розмір задоволеного позову) х 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) : 29 019,10 грн (сума пред'явленого позову)).
Керуючись ст ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за договором №1/3270327 від 07.06.2021 у сумі 4 891 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн 65 (шістдесят п'ять) коп.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 408 (чотириста вісім) грн 35 (тридцять п'ять) коп., витрати на правову допомогу в сумі 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн 68 (шістдесят вісім) коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ 43575686, адреса: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69.
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя М.В.Малюк