Справа № 156/848/24
Провадження № 1-кс/156/3/25
Іменем України
27 травня 2025 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід судді Іваничівського районного суду Волинської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за № 12023030520000368 від 12.05.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.120 КК України,
В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями судді ОСОБА_1 надійшла на розгляд заява захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за № 12023030520000368 від 12.05.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.120 КК України.
Заява мотивована тим, що підставою для відводу є виниклі обставини, які у сторони захисту викликають сумнів в неупередженості судді ОСОБА_6 при розгляді у суді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.120 КК України. В судовому засіданні 01.05.2025 року суддя ОСОБА_6 відмовила у клопотанні сторони захисту про призначення повторних комплексних психолого - психіатричних експертиз. Клопотання захисту обґрунтовувалось тим, що наявні у справі експертизи суперечать матеріалам справи, містять протиречиві висновки та в ряді випадків побудовані на припущеннях. Головуюча суддя ОСОБА_6 , відмовляючи у задоволенні клопотання, в ухвалі суду вказала, що «відсутні будь-які сумніви у правильності висновків експертів».
На думку сторони захисту, головуюча суддя ОСОБА_6 у справі на стадії судового слідства дійшла переконання про те, що є правильним висновок експертів, даний в п.3 резолютивної частини експертного висновку № 59, що саме домашнє та релігійне насильство зі сторони ОСОБА_4 стало причиною вчинення малолітнім ОСОБА_7 самогубства.
За таких обставин результат судового розгляду даного кримінального провадження стає очевидним. Викладені обставини є свідченням передчасно сформованого у судді ОСОБА_6 переконання про винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині, що породжує безнадійність в подальшому об'єктивному, неупередженому розгляді даної справи.
21.05.2025 року від прокурора ОСОБА_3 надійшло заперечення щодо заяви про відвід судді ОСОБА_6 . В запереченні прокурор зазначила, що 20.05.2025 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 було заявлено відвід судді ОСОБА_6 у зв'язку із сумнівами в її неупередженості, оскільки судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення повторної посмертної психолого - психіатричної експертизи щодо ОСОБА_8 та повторної психолого - психіатричної експертизи щодо ОСОБА_4 . Вважає, що заявлений відвід захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 є необгрунтованим, оскільки у заяві про відвід відсутні будь-які докази, якi свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо обвинуваченого. Підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях адвоката і непогодженням сторони захисту з процесуальними рішеннями судді. Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Крім цього, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з процесуальним розглядом, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України. В заяві про відвід судді адвокат не наводить обставин, які б могли свідчити про існування обґрунтованих сумнівів у об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_6 при розгляді кримінального провадження в розумінні ст. 75 КПК України.
За таких обставин, прокурор вважає, що заява про відвід судді від розгляду вищевказаного кримінального провадження є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
У судове засідання суддя Іваничівського районного суду Волинської області ОСОБА_6 не з'явилася. Належним чином була повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , які були повідомлені про розгляд заяви про відвід належним чином, в судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки, суд не повідомили.
Потерпіла ОСОБА_9 , яка була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду письмової заяви про відвід, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду невідомі.
Так, з урахуванням положень ст. 81 КПК України судом визнано можливим проводити розгляд письмової заяви про відвід головуючої судді за відсутності судді ОСОБА_6 , якій заявлено відвід, обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_9 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 проти задоволення заяви про відвід головуючого судді заперечила, посилаючись на свої доводи, які зазначені у запереченні поданому до суду 21.05.2025 року.
Дослідивши матеріали письмової заяви про відвід головуючого судді, заслухавши думку прокурора та оглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023030520000368 від 12.05.2023 року, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника у відповідності з нормами права, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України найголовнішою засадою кримінального провадження є верховенство права.
Частиною 1 та 2 ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч. 2 ст. 344 КПК України питання про відвід вирішується судом згідно зі статтями 75-81 цього Кодексу.
Стаття 75 КПК України містить вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, зокрема: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні передбачена у ст. 76 КПК України.
Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Слід окремо зазначити, що розгляд суддею заяви про відвід має на меті встановлення обставин, які б свідчили про неможливість учасника процесу, якому заявлено відвід, приймати участь та реалізувати права та обов'язки, встановленні процесуальним законодавством, проте не пов'язується із розглядом справи по суті.
При розгляді заяви про відвід суддя не вивчає матеріали кримінального провадження, а лише встановлює наявність чи відсутність обставин, що унеможливлюють подальшу участь особи, якій заявлено відвід, в певному процесі.
Так, суд враховує, що у даному випадку, обґрунтовуючи заяву про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за № 12023030520000368 від 12.05.2023 року, заявник посилається, зокрема на те, що у нього є сумніви в об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_6 при розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, у сенсі п. 1 ст. 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також і у п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 року (заява № 16695/04).
Також у п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності».
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.
Водночас, слід враховувати, що особа, яка подала заяву про відвід, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, адже відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Згідно із роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом (п. 10). Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до практики ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу у ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
У заяві про відвід сторона захисту стверджує, що суддя ОСОБА_6 відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення повторної судової комплексної посмертної психолого - психіатричної експертизи ОСОБА_8 та повторної судової комплексної амбулаторної психолого - психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12023030520000368 від 12.05.2023 року, зазначила, що «відсутні будь-які сумніви у правильності висновків експертів». Однак сторона захисту вириваючи уривок із контексту речення, хоче докорінно донести змінену суть висновку ухвали головуючої судді ОСОБА_6 від 01.05.2025 року, яка зазначила, що «…..стороною захисту не доведено необхідність призначення повторних експертиз, відсутні будь-які сумніви у правильності висновків експертів, які пов'язані з їх недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що вони суперечать іншим матеріалам справи, а також відсутні істотні порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, а наявні в матеріалах кримінального провадження результати раніше проведених відповідних експертиз можуть бути використані під час прийняття рішення у кримінальному провадженні поряд з іншими доказами, правова оцінка яким буде дана судом в нарадчій кімнаті під час винесення вироку…..».
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 10 ст. 101 КПК України передбачено, що висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України).
Суд зазначає, що заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних (зокрема доказів упередженості судді у розгляді судового провадження), які б свідчили про наявність таких підстав для відводу, які передбачені зазначеними вище нормами КПК України.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що доводи заявника щодо необхідності відводу судді, у тому числі з підстав незгоди з його правовою позицією (незгоди з рішенням судді чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання) прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства «nemo iudex in causa sua» (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких даного учасника справи не влаштовує.
Таким чином, заявник не довів наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_6 . Заявником не доведено вчинення головуючим суддею порушень чи зловживань при розгляді справи, які б могли свідчити про порушення нею принципів змагальності та свободи в поданні сторонами своїх доказів, клопотань і у доведенні перед судом їх переконливості, чи рівності сторін, які б могли свідчити про очевидність майбутнього судового рішення, або про її упередженість.
Аналіз доводів письмової заяви про відвід судді ОСОБА_6 свідчить про те, що така заява ґрунтується на суб'єктивних переконаннях заявника та не містить підстав для відводу, отже на даний час відсутні об'єктивні обставини, які могли б свідчити про необ'єктивність та упередженість судді ОСОБА_6 , а відтак заява задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 75-76, 80, 81 КПК України, суд -
У задоволенні письмової заяви обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про відвід головуючої судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за № 12023030520000368 від 12.05.2023 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1