16 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3017/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської міської ради
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.)
у справі № 910/3017/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан"
до Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про визнання протиправним та скасування наказу,
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог та хронологія спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" (далі - позивач, ТОВ "Фонтан") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст) про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту від 07.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом відповідача за скаргою ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ) скасовано рішення від 01.10.2021 № 60720417 щодо реєстрації за позивачем іншого речового права (права тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133).
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та постановою Верховного Суду від 25.06.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 1 та 2 наказу Мін'юсту від 07.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги".
4. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада (далі - скаржник, Рада) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/3017/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
5. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується Ради, як власника земельної ділянки, оскільки даний орган місцевого самоврядування, як правонаступник Брюховецької селищної ради, не приймав жодного рішення про надання спірної земельної ділянки, а також не реєстрував жодних договорів оренди у 1998 році.
6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023, справу призначено до розгляду.
Узагальнений зміст і обґрунтування оскаржуваної ухвали
7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
8. Апеляційний господарський суд вказав, що оскаржуваним рішенням не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник - Рада; оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить жодних суджень про права, інтереси та (або) обов'язки Ради.
9. Окрім того, апеляційний суд визнав обґрунтованими заперечення позивача на апеляційну скаргу стосовно відсутності підстав для залучення скаржника, оскільки предметом судового розгляду у цій справі є не витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, а оскарження наказу Мін'юсту.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, Рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду апеляційної скарги Ради.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Скаржник стверджує про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду першої інстанції не стосується прав, інтересів та (або) обов'язків Ради.
12. Вказує на те, що для державної реєстрації права тимчасового користування земельною ділянкою, яка були предметом скарги ОСОБА_1 до Мін'юсту, ТОВ "Фонтан" надавалися: договір оренди від 25.12.1998, укладений між ТОВ "Фонтан" та Брюховецькою селищною радою; рішення Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради № 359 від 25.12.1998 "Про надання ТзОВ "Фонтан" в тимчасове користування терміном на 49 років земельної ділянки площею 2,073 га по вул. Запашна, 9"; рішення Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради № 356 від 25.11.1999 "Про зміну адреси земельної ділянки, яка перебуває на праві тимчасового користування у ТзОВ "Фонтан" з вул. Запашна, 9 на вул. Смолиста, 10; рішення Брюховецької селищної ради № 1027 від 28.10.2010 "Про припинення договору оренди земельної ділянки від 04.08.2010 шляхом його розірвання в односторонньому порядку".
13. Окрім того, з висновків колегії Мін'юсту вбачається, що реєстратор перед проведенням реєстрації за ТОВ "Фонтан" права тимчасового права користування земельною ділянкою нібито перевірено відомості з Державного земельного кадастру від 01.10.2021 № 50133191, згідно з якими земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133 комунальної форми власності зареєстрована на праві тимчасового користування на умовах оренди за ТОВ "Фонтан" (витяг Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.06.2022).
14. Скаржник стверджує, що викладені в рішенні суду першої інстанції обставини безпосередньо стосуються прав, інтересів та (або) обов'язків Ради як правонаступника Брюховецької селищної ради.
15. Окрім того, наголошує на тому, що наказом Мін'юсту від 7.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги" реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за Львівською міською радою скасовано і рішеннями суду її фактично відновлено. Відтак, стверджує, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання прав та інтересів Ради як власника земельної ділянки.
Відзив
16. ТОВ "Фонтан" у відзиві наголошує на тому, що предметом розгляду цього спору є оскарження наказу Мінюсту, а склад учасників цього спору визначений у відповідності до предмета і підстав заявлених позовних вимог, що цілком відповідає суті заявлених позовних вимог. Вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що в рішенні суду першої інстанції відсутні твердження про права, інтереси та (або) обов'язки Ради. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
17. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2).
18. Переглянувши оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
19. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023. Тому завданням Верховного Суду є перевірка дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ради на рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
20. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
21. Частиною 1 статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
22. Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
23. За приписами частин 1, 4 статті 272 ГПК України у разі якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
24. Отже, в разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з'ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 914/2161/23, від 06.02.2025 у справі № 908/3468/13, від 22.08.2024 у справі № 910/12559/20.
25. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 910/5925/15-г, від 07.11.2024 у справі № 910/5925/15-г, від 06.02.2025 у справі № 908/3468/13.
26. Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, особа, яка звертається з апеляційною скаргою відповідно до статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
27. Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
28. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної (касаційної) скарги.
29. Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21.
30. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
31. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 914/2161/23, від 06.02.2025 у справі № 908/3468/13, від 22.08.2024 у справі № 910/12559/20.
32. З'ясовуючи питання про те, чи стосується рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків Ради, апеляційний господарський суд виходив із того, що предметом апеляційного оскарження за скаргою Ради є рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 2 наказу Мін'юсту від 07.11.2022 № 4971/5 "Про задоволення скарги", якими: скаргу ОСОБА_1 від 17.01.2022 задоволено в повному обсязі; скасовано рішення від 01.01.2021 № 60720417, прийняте державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Назаром-Павлом Андрійовичем, про реєстрацію права тимчасового довгострокового користування строком на 49 років за ТОВ "Фонтан" на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:10:002:0133.
33. Апеляційний господарський суд виходив з того, що предметом розгляду в цій справі № 910/3017/23 є вимоги про скасування наказу Мін'юсту від 07.11.2022 № 4971/5, прийнятого на підставі положень статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Звідси, зміст спірних правовідносин у цій справі полягає в дослідженні правомірності / неправомірності наказу відповідача, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 як особи, яка вважала, що саме її права порушено реєстрацією за ТОВ "Фонтан" права користування земельною ділянкою.
34. Викладення в рішенні суду першої інстанції обставин, за яких за ТОВ "Фонтан" реєструвалося право користування спірною земельною ділянкою не свідчить про ухвалення рішення про права, інтереси та (або) обов'язки Ради, оскільки такі обставини встановлювалися з метою з'ясування наявності / відсутності підстав, які перешкоджали проведенню спірної реєстраційної дії в межах дослідження доводів скарги ОСОБА_1 .
35. При цьому, як вірно зауважив апеляційний суд питання повернення / витребування спірної земельної ділянки на користь власника у межах розгляду справи № 910/3017/23 не розглядалося, оскільки вирішувалося питання виключно правомірності / неправомірності наказу Мін'юсту, прийнятого в межах повноважень відповідача у сфері розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін'юста.
36. Суд апеляційної інстанції також дослідив, що питання повернення земельної ділянки вирішується у справі № 914/3799/23 за позовом Ради до ТОВ "Фонтан" про скасування державної реєстрації земельної ділянки, повернення земельної ділянки.
37. Отже, зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду свідчить про те, що апеляційний господарський суд на виконання положень процесуального законодавства, якими врегульовано порядок та алгоритм дій суду в разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов'язки, з урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів установив, що оскаржуване Радою рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/3017/23 безпосередньо не впливає на права, інтереси та (або) обов'язки скаржника.
38. Оскільки апеляційний господарський суд установив, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 не стосується прав та обов'язків Ради, то дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
39. Наведеним спростовуються необґрунтовані доводи Ради, викладені в касаційній скарзі. Отже, процесуальні дії апеляційного господарського суду відповідають вимогам процесуального законодавства, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
40. Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
41. Рада, звертаючись із касаційною скаргою, не довела неправильного застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
42. За результатами перегляду ухвали апеляційного господарського суду в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали, що оскаржується, Верховний Суд не встановив.
43. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного господарського суду постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Висновки Верховного Суду
44. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
45. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
46. Пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
47. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
48. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Судові витрати
49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі № 910/3017/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил