Іменем України
27 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/272/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу
за позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави,
вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300,
в особі позивача: Сосницької селищної ради,
вул. Грушевського, 15, селище Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Банадр Логістікс»,
вул. Соборна, 106, кв. 1, м. Рівне, 33028;
предмет спору: про стягнення 264675,63 грн
без виклику (повідомлення) сторін
24.03.2025, керівником Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Сосницької селищної ради, поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Банадр Логістікс» про стягнення 264675,63 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості розташовані на спірній земельній ділянці, уклав з позивачем договір оренди землі від 24.04.2017 б/н, зі строком дії по 01.06.2020, після закінчення строку якого жодних дій щодо його пролонгації не вчиняв. Натомість, у період з 01.06.2023 по 31.10.2024, фактично користувався спірною земельною ділянкою за відсутності достатньої правової підстави. Відтак останнім безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування спірною ділянкою, що підлягають стягненню, в порядку статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позов поданий за правилами виключної підсудності за місцем знаходження нерухомого майна (частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184, 251 ГПК України, про що постановив ухвалу від 28.03.2025.
Ухвала про відкриття провадження в справі від 28.03.2025 направлена за адресою державної реєстрації відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Соборна, 106, кв. 1, м. Рівне, 33028, повернута відділенням поштового зв'язку до суду, без її вручення адресату, з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
За п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлене судом за належною адресою і повернуте поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.
З урахуванням наведеного, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження в справі № 927/272/25, натомість, в установлений судом строк правом на подачу відзиву на позов не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг сформований 17.02.2025 за № 413556128) у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Банадр Логістікс» (код ЄДРПОУ 40075616), за договором купівлі-продажу від 11.03.2017, серія 343, за адресою: вул. Чернігівська, 52, селище Сосниця Корюківського району Чернігівської області, перебуває об'єкт нерухомого майна (майновий комплекс), загальною площею 2057,8 кв. м., розташований на земельній ділянці площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435; реєстраційний номер: 1193567874249.
24.04.2017, між Сосницькою селищною радою (орендодавець) та ТОВ «Банадр Логістікс» (орендар) укладений договір оренди землі (далі - договір), за пунктами 1 - 3 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не с/г угіддя, під господарськими будівлями та спорудами, площею 5,1743 га, за адресою: смт Сосниця, вул. Чернігівська, 52. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, виробничі та господарські приміщення ТОВ «Банадр Логістікс», інші об'єкти інфраструктури відсутні.
Договір оренди землі від 24.04.2017 б/н укладений сторонами до 01.06.2020, з правом його пролонгації (п. 8 цього Договору).
12.05.2017, державним реєстратором, на підставі договору оренди землі від 24.04.2017 б/н зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435 за ТОВ «Банадр Логістікс»: строк дії договору - 01.06.2020, з правом пролонгації; власником спірної земельної ділянки є Сосницька територіальна громада в особі Сосницької селищної ради (код ЄДРПОУ 04412656).
За доводами прокурора, після закінчення строку дії договору оренди землі від 24.04.2017 б/н, ТОВ «Банадр Логістікс» не вчинив жодних дій щодо продовження строку дії цього договору та не уклав з Сосницькою селищною радою нового договору оренди спірної земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2023 у справі № 927/1041/23, що залишене без змін за результатами його апеляційного перегляду згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (набуло законної сили 21.02.2024), частково задоволений позов керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради до ТОВ «Банадр Логістікс»; присуджено до стягнення з відповідача на користь Сосницької селищної ради Корюківського району Чернігівської області 263688,55 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, за період з 02.06.2020 по 28.02.2022, та за період з 01.01.2023 по 31.05.2023.
Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
15.11.2024, Сосницька селищна рада звернулась до ТОВ «Банадр Логістікс» з повідомленням № 04-20/2189 про відшкодування 264675,63 грн за використання Товариством, у період з 01.06.2023 по 31.10.2024, земельної ділянки площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435, під належними Товариству об'єктами нерухомості, без оформлення документів, що посвідчують речове право на цю земельну ділянку. До листа - повідомлення Радою доданий акт комісії від 04.11.2024 визначення розміру збитків, за період з 01.06.2023 по 31.10.2024 років, заподіяних Сосницькій селищній раді ТОВ «Банадр Логістікс», внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що знаходиться по вул. Чернігівська, 52, селище Сосниця Корюківського району та належить Сосницькій селищній раді на праві комунальної власності (затверджений рішенням виконавчого комітету Сосницької селищної ради від 15.11.2024 № 969).
Дане звернення Сосницької селищної ради залишене Товариством без виконання.
Щодо наявності в прокурора підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів, у формі орендної плати, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, що належить територіальній громаді в особі Сосницької селищної ради.
Відповідно до п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді в виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За частиною 1 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, в випадках та порядку, встановлених законом.
Частинами 3, 4 цієї статті унормовано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
В силу положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити (…) скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27). При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Для представництва в суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком; повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.
Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, зокрема порядку надання земель комунальної форми власності в оренду, є підставою для вжиття заходів прокурорського реагування, в тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до суду.
Інтереси держави в сфері захисту земельних правовідносин полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку їх відчуження, а також у визнанні та захисті законних форм землекористування.
Керівником Корюківської окружної прокуратури пред'являється позовна вимога в інтересах органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах - Сосницької селищної ради, оскільки земельна ділянка належить на праві комунальної власності відповідній територіальній громаді, а відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, а тому відповідач своїми діями - несплатою коштів за використання земельної ділянки, за відсутності правовстановлюючих документів, порушує інтереси Ради.
Користування відповідачем упродовж тривалого часу земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів, не лише спричинило втрати бюджету, а й є дискримінацією інших землекористувачів, що опинились у гіршому економічному становищі порівняно із суб'єктами, що ухиляються від належного оформлення відносин у земельній сфері та відповідно сплати орендної плати.
Ненадходження вчасно та / або в повному обсязі платежів за використання землі, що перебуває в комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини бюджету, чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади.
Сосницька селищна рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб'єктом права власності на земельну ділянку (статті 80, 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)) та зобов'язана здійснювати захист майнових прав громади.
За змістом підпунктів 34, 341 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань регулювання земельних відносин, прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель, - є виключною компетенцією селищної ради. Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Звертаючись до господарського суду з цим позовом, прокурор зазначає, що Сосницька селищна рада, за наявності порушень інтересів територіальної громади, а саме: за фактом несплати до місцевого бюджету ТОВ «Банадр Логістікс» плати за користування спірною земельною ділянкою впродовж тривалого часу, зокрема в період з 01.06.2023 по 31.10.2024, не вживає ефективних заходів до усунення порушень та не здійснює захист економічних (матеріальних) інтересів територіальної громади та інтересів держави в цілому, в зв'язку з чим місцевим бюджетом недоотримані кошти в сумі 264675,63 грн, що повинні бути сплачені Товариством за фактичне користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщені належні останньому об'єкти нерухомості.
Натомість, Рада обмежилась лише листуванням з відповідачем (листи від 15.10.2024 № 04-20/2062, від 15.11.2024 № 04-20/2189), що свідчить про неефективний захист інтересів держави впродовж тривалого часу та про наявність достатніх підстав для представництва її інтересів прокурором у суді.
На звернення прокурора, Рада, в листах від 24.12.2024 № 04-20/2303 та від 06.03.2025 № 04-20/305 повідомляла, що не вживала та не планує вживати заходи щодо стягнення з ТОВ «Банадр Логістікс» коштів за використання Товариством земельної ділянки, за відсутності правовстановлюючих документів, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем Ради та відсутності працівників, які можуть представляти її інтереси в суді.
На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор, листом від 06.03.2025 №51-77-886вих-25, повідомив Сосницьку селищну раду про звернення з даним позовом та представлення її інтересів в суді.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
З огляду на невчинення Сосницькою селищною радою впродовж тривалого часу належних заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, суд дійшов висновку, що керівник Корюківської окружної прокуратури, виконуючи надані законом функції, правомірно звернувся до суду з даним позовом про стягнення з суб'єкта господарювання безпідставно збережених коштів у сумі 264675,63 грн, внаслідок використання ним земельної ділянки, належної селищній територіальній громаді, без правовстановлюючих документів, реалізуючи покладені державою повноваження по захисту інтересів держави в особі повноважного суб'єкта - Сосницької селищної ради.
Щодо обов'язку відповідача сплатити кошти за користування земельною ділянкою позивача без належної правової підстави.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У частині 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
У силу приписів статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Частиною 1 статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до статті 3 Закону України “Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає в визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (витяг сформований 17.02.2025 за № 413556128) у власності ТОВ “Банадр Логістікс» (код ЄДРПОУ 40075616), за договором купівлі-продажу від 11.03.2017, серія 343, за адресою: вул. Чернігівська, 52, селище Сосниця Корюківського району Чернігівської області, перебуває об'єкт нерухомого майна (майновий комплекс), загальною площею 2057,8 кв. м., розташований на земельній ділянці площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435; реєстраційний номер: 1193567874249.
За частинами 1 та 2 статті 120 ЗК України (в редакції чинній на час державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості) в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були в попереднього землекористувача.
Зважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону врегульований правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких це майно розташоване, а тому користувач земельної ділянки зобов'язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.
За частиною 1 статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на дату набуття права власності на об'єкт нерухомості ТОВ «Банадр Логістікс»), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна ТОВ «Банадр Логістікс», як власник такого майна, стало фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано належне йому майно.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2017, відповідач уклав з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки з терміном дії до 01.06.2020 та правом його пролонгації.
Частинами 5 та 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлені загальні та спеціальні правила продовження орендних правовідносин:
За загальним правилом (ч. 5), орендодавець у місячний строк із дня отримання листа -повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди розглядає їх, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
За спеціальним правилом (ч. 6), обумовлені випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист - повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Тобто, в такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця щодо заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені в ньому раніше. Проте таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку, за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами в місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржене в суді (частини 8 та 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки в тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п. 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення в поновленні цього договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).
У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження звернення відповідача до Ради з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі, разом з проектом додаткової угоди, в межах установленого договором і законом строку.
Також, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження укладення сторонами нового договору оренди щодо спірної земельної ділянки.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що договір оренди землі від 24.04.2017 б/н припинив свою дію, в зв'язку із закінченням строку, на який його укладено сторонами. Відтак, відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435, за відсутності на неї правовстановлюючих документів, у тому числі в спірному періоді з 01.06.2023 по 31.10.2024.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Судом установлено, що ТОВ «Банадр Логістікс» використовує земельну ділянку площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435, під об'єктом майнового комплексу загальною площею 2057,8 кв. м., за адресою: вул. Чернігівська, 52, селище Сосниця, Чернігівська область, що складається з: профілакторію «А-2», загальною площею 198,9 кв. м.; складу мехзагону «Б-1», загальною площею 133,7 кв. м.; автогаража «В-1», загальною площею 483,4 кв. м.; складу запчапстин «Г-1», загальною площею 264,0 кв. м.; ПТО «Д-1», загальною площею 191,1 кв. м.; будинку мийки «Е-1», загальною площею 17,3 кв. м.; будинку заправки «Ж-1», загальною площею 39,8 кв. м.; ангару «З-1», загальною площею 729,6 кв. м., належних йому на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 11.03.2017, номер 343 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1249789574249).
Користування земельною ділянкою в період з 01.06.2023 по 31.10.2024 здійснювалося за відсутності правовстановлюючих документів, відтак, орендна плата за фактичне володіння і користування Товариством цією земельною ділянкою до місцевого бюджету не сплачувалася, отже, кошти, що в разі укладення договору оренди, були б сплачені позивачу в якості орендної плати, відповідач утримав (зберіг) у себе без належної правової підстави.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Виходячи з приписів наведених норм, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі за період з 01.06.2023 по 31.10.2024 як безпідставно збережених коштів, відповідно до приписів статті 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Щодо правових підстав здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. статті 288 ПК України). Наведене узгоджується з приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Підпунктом 288.5.1. п. 288.5. статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
За п. 289.1. статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин, здійснює управління в сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. п. 288.5. статті 288 ПК України.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 дійшла висновку, що оскільки земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Слід зазначити, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом щодо проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова ВП ВС від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Суд установив, що розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів, здійснений прокурором виходячи з нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки на 2023 та 2024 роки, в розмірі 3%, що відповідає приписам підпункту 288.5.1. п. 288.5. статті 288 ПК України, про що до матеріалів справи надані витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель №№ НВ-7400199352023 та НВ-7400758142024 (сформовані станом на 06.03.2023 та 14.11.2024 відповідно), що є належними доказами в розумінні статті 76 ГПК України.
Відповідно до наданого розрахунку (що є арифметично вірним) розмір безпідставно збережених коштів ТОВ «Банадр Логістікс» за користування земельною ділянкою площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435, за період з 01.06.2023 по 31.10.2024, складає 264675,63 грн.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідач на підставі належних та допустимих доказів не спростував правомірність заявлених прокурором вимог.
За висновком суду, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435, у період з 01.06.2023 по 31.10.2024, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки, на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Таким чином, вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати підлягають повному задоволенню в розмірі 264675,63 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Таким чином, оскільки заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача має бути відшкодовано судовий збір, сплачений прокурором при подачі позову, в сумі 3970,13 грн.
Керуючись статтями 42, 46, 53, 55, 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, 233, 236, 238, 241, 247 - 252 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити повністю позов керівника Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради (вул. Грушевського, 15, селище Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100; код ЄДРПОУ 04412656) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Банадр Логістікс» (вул. Соборна, 106, кв. 1, м. Рівне, Рівнинської області, 33028; код ЄДРПОУ 40075616) про стягнення 264675,63 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Банадр Логістікс» (вул. Соборна, 106, кв. 1, м. Рівне, Рівнинської області, 33028; код ЄДРПОУ 40075616) на користь Сосницької селищної ради (вул. Грушевського, 15, селище Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100; код ЄДРПОУ 04412656) безпідставно збережені кошти, внаслідок використання земельної ділянки площею 5,1743 га, за кадастровим номером 7424955100:01:003:0435, за адресою: вул. Чернігівська, 52, селище Сосниця, Чернігівська область, без правовстановлюючих документів, у сумі 264675,63 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Банадр Логістікс» (вул. Соборна, 106, кв. 1, м. Рівне, Рівнинської області, 33028; код ЄДРПОУ 40075616) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 3970,13 грн.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частина рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А. В. Романенко