Іменем України
20 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/234/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Ніжинської окружної прокуратури,
вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 0291011423,
в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної ради, пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код 25618741
до відповідача: Борзнянської міської ради Чернігівської області, вул. П. Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, код 04061725
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Борзнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Борзнарайагролісгосп» Чернігівської обласної ради, 1-й провул. Київський, 29, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16400, код 05389089
про витребування земельної ділянки з незаконного володіння
Ніжинська окружна прокуратура звернулася з позовом до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до Борзнянської міської ради Чернігівської області, у якому просить суд витребувати з незаконного володіння Борзнянської міської ради Чернігівської області земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га у комунальну власність на користь Чернігівської обласної ради.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 10.12.2020 № 37-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» на підставі акту приймання-передачі від 10.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало відповідачу земельну ділянку 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га. Спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Борзнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Борзнарайагролісгосп» Чернігівської обласної ради. Отже, на думку прокурора, формування спірної земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення з порушенням вимог ст. 20, 21, 122 та 149 Земельного кодексу України є фактично незаконною зміною цільового призначення земельної ділянки і її незаконним вилученням у лісового господарства.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.03.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/234/25, підготовче засідання призначено на 15.04.2025, 12:30; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Борзнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Борзнарайагролісгосп» Чернігівської обласної ради (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 19.03.2025, 04:30, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
У підготовчому засіданні 15.04.2025 прийняв участь прокурор. Представники позивача, відповідача та третьої особи не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 15.04.2025 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі № 927/234/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.05.2025, 14:00, про що позивач, відповідач та третя особа повідомлені ухвалою суду від 15.04.2025 (ухвала суду доставлена позивачу, відповідачу та третій особі до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 15.04.2025, 17:44, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
У зв?язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання 06.05.2025 у справі № 927/234/25 не відбулося, про що складено Акт №51-25 щодо оголошення повітряної тривоги від 06.05.2025.
Ухвалою суду від 06.05.2025 повідомлено учасників справи про відкладення судового розгляду по суті на 20.05.2025, 12:00 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 07.05.2025, 17:09, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Сторони у справі своєчасно та належно повідомлені про дату та час проведення судового засідання 20.05.2025.
Судове засідання у справі, призначене на 20.05.2025, 12:00, своєчасно не відбулося внаслідок оголошеної на території Чернігівської області і міста Чернігова масштабної повітряної тривоги.
Судове засідання у справі розпочато судом після закінчення повітряної тривоги на території міста Чернігова та Чернігівської області.
Представники сторін у судове засідання не прибули.
Враховуючи неприбуття учасників справи у судове засідання після закінчення оголошеної повітряної тривоги у м. Чернігові, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що явка представників учасників судового процесу не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі представників учасників судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Наказом Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 №5 створено Борзнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Борзнарайагролісгосп», якому доручено підготувати матеріали до обласної ради щодо передачі підприємству в постійне користування земель лісового фонду.
Згідно з п. 1.2., 2.2., 4.2. статуту Борзнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Борзнарайагролісгосп», затвердженого наказом Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 30.08.2022 №34 засновником Підприємства є Комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс»; майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у Підприємства в господарському віданні.
Предметом діяльності Підприємства є: спеціалізоване ведення лісового господарства у районі, лісозаготівля тощо.
Рішенням 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 “Про надання в постійне користування земель лісового фонду» надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам згідно з додатком № 1, для ведення лісового господарства.
У додатку до згаданого рішення обласної ради Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Борзнарайагролісгосп» на території Ніжинського (колишнього Борзнянського району) надано в постійне користування 8259,9 га земель лісового фонду, в які увійшла спірна земельна ділянка.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 10.12.2020 №37-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Борзнянській міській раді Борзнянського району Чернігівської області у комунальну власність Борзнянської територіальної громади передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3629,2576 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Борзнянської територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі (а.с. 96).
10.12.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Борзнянською міською радою підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, у якому зазначено, що цей акт разом із наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Борзнянської міської ради Борзнянського району Чернігівської області на земельні ділянки, зазначені у додатку.
Згідно з додатком до акту Борзнянській міській раді передано 234 земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку під порядковим номером 173 з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га, з цільовим призначенням «землі запасу», розташовану на території Ядутинської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (а.с. 97-110).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Борзнянської міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57998946 від 06.05.2021, відповідно до якого 30.04.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га, власник - територіальна громада, Борзнянська міська рада Чернігівської області, номер відомостей про речове право 41820400 (а.с. 80-81).
Факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га до земель лісового фонду та факт постійного користування ДП «Борзнарайагролісгосп» вказаною земельною ділянкою посвідчується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЧН №001105 від 26.02.2003, згідно якого ДП «Борзнарайагролісгосп» є постійним лісокористувачем земельної ділянки площею 582,2 га на території Ядутинської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, а також матеріалами лісовпорядкування.
Підтвердження факту права постійного користування землями 17 кварталу ДП «Борзнарайагролісгосп» міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 17 кварталу, плані лісонасаджень, плані зовнішніх меж землекористування.
Листом від 20.01.2025 №41 Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання ВО “Укрдержліспроект» (на запит прокурора №52-77-154вих-25 від 07.01.2025) надало схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Борзнарайагролісгосп» з нанесеними межами 17 кварталу ДП «Борзнарайагролісгосп», відповідно до якої за матеріалами лісовпорядкування 2023 року та межами земельних ділянок, згідно наданих координат поворотних точок, земельна ділянка з кадастровими номером 7420889600:08:002:1058 повністю накладається на 17 квартал земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Борзнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Борзнарайагролісгосп» Чернігівської обласної ради.
У 2019 році на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Київською обласною філією Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Омбинської сільської ради, Степаніської сільської ради, Хорошеозерської сільської ради, Шаповалівської сільської ради, Ядутинської сільської ради Борзнянського району, Чернігівської області.
Додатками до вказаної технічної документації, затвердженої наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 25.07.2019 №25-4996/14-19-сг, зокрема, є:
- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка під №95, розташована на території Ядутинської сільської ради (ділянка №34), площею 2,6801 га;
- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельна ділянка площею 2,6801 га розташована на території Ядутинської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель - землі запасу.
Матеріали справи містять поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058, відкриту 18.07.2019.
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка з кадастровими номером 7420889600:08:002:1058, площею 2,6801 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - землі запасу, форма власності - комунальна.
Листом №10-25-0.3-6572/2-24 від 18.11.2024 (на запит прокуратури №15/3/1-1023вих-24 від 07.11.2024) Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Борзнянського району Чернігівської області за рахунок угідь - сіножаті; перебуває у комунальній власності Борзнянської міської ради.
Земельна ділянка з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 сформована за рахунок земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Борзнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Борзнарайагролісгосп» Чернігівської обласної ради. Чернігівська обласна рада не приймала рішень про надання згоди на вилучення із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та про зміну цільового призначення земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 (лист обласної ради від 06.02.2025 № 02-03/116, а.с. 91).
За твердженням прокурора спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення у 2021 році, що підтверджує факт зміни Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області цільового призначення земель лісового фонду та безпідставне їх віднесення до земель сільськогосподарського призначення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі, виходячи з такого.
Щодо підстав представництва інтересів держави Ніжинською окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Аналогічного змісту положення щодо лісів визначені статтями 7, 8 Лісового кодексу України.
Статтею 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України).
Прокурор у позовній заяві зазначає про те, порушення інтересів держави в даному випадку обґрунтовується тим, що землі лісового фонду, внаслідок незаконно проведеної інвентаризації (в частині включення вказаного лісового масиву до земель сільськогосподарського призначення) лісогосподарських земель під виглядом сільськогосподарських, земельна ділянка лісового фонду, з порушенням порядку встановленого законом, вибула з управління Чернігівської обласної ради та постійного користування ДП «Борзнарайагролісгосп», який, в свою чергу, не може забезпечувати її охорону та належне обслуговування. Вказані порушення свідчать про необхідність захисту інтересів держави та інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Частиною 2 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Виходячи з приписів ст.8 Земельного Кодексу Україн,и до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 30 Лісового кодексу України визначено, що, зокрема, обласні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.
Позовну заяву подано прокуратурою в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної ради, яка, на думку прокурора, за наявності порушень інтересів держави тривалий час не діє у вказаних спірних правовідносинах, які потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.
Ніжинська окружна прокуратура листом №52-77-563вих-25 від 29.01.2025 поінформувала Чернігівську обласну раду про виявлені порушення з проханням повідомити, чи вживала облрада заходи з метою витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та чи планує захищати інтереси держави з даного питання у судовому порядку (а.с. 127-130).
Чернігівська обласна рада у листі від 06.02.2025 № 02-03/116 повідомила Ніжинську окружну прокуратуру про те, що заходи претензійно позовного характеру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га не вживалися; через обмежене фінансування обласної ради на судові витрати обласна рада не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування прокуратурою (а.с. 91).
Ніжинська окружна прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомила Чернігівську обласну раду про підготовку до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви в інтересах держави в особі останньої про витребування земельної ділянки (а.с. 126).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва Ніжинською окружною прокуратурою інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради у суді при зверненні із цим позовом.
Щодо суті позовних вимог суд зазначає таке.
Оскільки спірна земельна ділянка та права на неї є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).
За статтею 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст. 11 Лісового кодексу України).
Згідно з ч.4 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст. 57 Лісового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
За ст. 57 Земельного кодексу України, ч.1 ст.17 Лісового кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Як встановлено судом, рішенням 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 “Про надання в постійне користування земель лісового фонду» Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Борзнарайагролісгосп» надано в постійне користування на території Ніжинського (колишнього Борзнянського району) 8259,9 га земель лісового фонду, в які увійшла спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га, розташована на території Ядутинської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.
Борзнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Борзнарайагролісгосп» є лісокористувачем, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства.
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га перейшла до комунальної власності Борзнянської міської ради та перебуває у постійному користуванні ДП «Борзнарайагролісгосп» згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЧН №001105 від 26.02.2003.
За огляду на норми ст.45, 54 Лісового кодексу України основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу; перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами; зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.
Підтвердження факту права постійного користування землями 17 кварталу ДП «Борзнарайагролісгосп» міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 17 кварталу, плані лісонасаджень, плані зовнішніх меж землекористування.
Листом від 20.01.2025 №41 Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання ВО “Укрдержліспроект» надало схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Борзнарайагролісгосп» з нанесеними межами 17 кварталу ДП «Борзнарайагролісгосп», відповідно до якої за матеріалами лісовпорядкування 2023 року та межами земельних ділянок, згідно наданих координат поворотних точок, земельна ділянка з кадастровими номером 7420889600:08:002:1058 повністю накладається на 17 квартал земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Борзнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Борзнарайагролісгосп» Чернігівської обласної ради.
Суд враховує, що Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання “Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Виробниче об'єднання “Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Виробниче об'єднання “Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.
Отже, інформація, надана Виробничим об'єднанням “Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка передана у постійне користування третій особі для ведення лісового господарства.
Так, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства, що передані на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.
Згідно з ч.2 ст. 122 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до п. 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VІ з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки: а) на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.
Пунктом 7 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Виходячи з положень Закону № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013 спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у власності територіальної громади, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДП “Борзнарайагролісгосп».
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
Відповідно до ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 37-ОТГ від 10.12.2020) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Матеріали справи не містять доказів прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну цільового призначення чи передачу спірної земельної ділянки до земель запасу сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісового фонду.
Згідно з ст. 151, ч. 1 ст. 20, ч. 4 ст. 122 та ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 37-ОТГ від 10.12.2020) територіальні органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб.
Дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 призвели до вилучення земель державного лісового фонду та зміни їх цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також подальшої передачі її у комунальну власність Борзнянської територіальної громади на підставі наказу № 37-ОТГ від 10.12.2020 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», що є порушенням вимог чинного законодавства.
Зважаючи на те, що розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Борзнарайагролісгосп» не віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, формування спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісогосподарського призначення з порушенням вимог ст. 20, 21, 122 та 149 Земельного кодексу України є фактично незаконною зміною цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення і її незаконним вилученням у комунального лісового господарства.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області незаконно здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель державного лісового фонду за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому спірну земельну ділянку передано до земель комунальної власності.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 34-ОТГ від 09.12.2020 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», на підставі якого земельна ділянка лісогосподарського призначення віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконним, тобто прийнятим всупереч вимогам чинного законодавства.
Як встановив суд, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058, відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону № 5245-VI є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області та перебуває в управлінні Чернігівської обласної ради.
Виходячи з установлених обставин, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка, право власності на яку протиправно зареєстровано відповідачем, протиправно вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.
Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п.85,86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності (п.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позивачем у спорі про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України є власник майна, а відповідачем - добросовісний набувач (титульний власник спірного майна), що володіє ним на момент звернення позивача до суду з таким позовом, тоді як особи, які набували та втрачали відповідне право у ланцюгу перепродажів, не є відповідачами у такому спорі, так як на час пред'явлення вимоги про витребування майна з володіння не є ані власниками, ані володільцями, ані користувачами спірного майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову.
Отже, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України). Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
На час звернення прокурора до суду з позовом про витребування земельної ділянки право комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058 площею 2,6801 га зареєстровано за територіальною громадою Борзнянської міської ради Чернігівської області (номер відомостей про речове право 41820400).
Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора про витребування з незаконного володіння Борзнянської міської ради Чернігівської області на користь Чернігівської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058, площею 2,6801 га.
За наведених обставин суд доходить висновку про те, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Прокуратурою при зверненні до суду сплачено 3028,00 грн судового збору, згідно з платіжною інструкцією №590 від 10.03.2025 (а.с. 12).
Позов позивачем подано через систему "Електронний суд".
Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на обставини подання прокуратурою позову через систему "Електронний суд" розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду, становить 2422,40 грн, і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.
Сума надлишково сплаченого судового збору становить 605,60 грн.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача прокуратурі відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Суд зауважує, що у зв'язку зі сплатою прокуратурою при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, вона не позбавлена права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 13, 14, 53, 73-80, 86, 129, частиною 2 статті 178, ст. 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати з незаконного володіння Борзнянської міської ради Чернігівської області (вул. П. Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, код 04061725) земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7420889600:08:002:1058, площею 2,6801 га у комунальну власність на користь держави в особі Чернігівської обласної ради (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код 25618741).
3. Стягнути з Борзнянської міської ради Чернігівської області (вул. П. Куліша, 104, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, код 04061725) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 2422,40 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 20.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2025.
Суддя М.О. Демидова