Іменем України
14 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/250/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області,
вул. Є.Лоскота, буд.1, сел. Козелець, Чернігівська область, 17000, код 02910114
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Чернігівської обласної ради, пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код 25618741
до відповідача: Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Слов?янська, буд.51-а, с. Кіпті, Чернігівський район, Чернігівська область, 17050, код 04413360
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп», с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061, код 31187172
про витребування земельної ділянки лісового фонду
за участю представників сторін:
від прокуратури: не прибув
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
від третьої особи: не прибув
Керівник Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Чернігівської обласної ради, до Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, у якому просить суд витребувати з незаконного володіння Кіптівської сільської ради на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 площею 160,6797 га, яка розташована на території Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016, площею 160,6797 га, яка розташована на території Кіптівської сільської ради, зареєстровано в Державному земельному кадастрі 21.03.2023 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов?язаних з ним послуг. Разом з тим відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Остерської міської ради на підставі Земельного кодексу України, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відомостей з державного земельного кадастру №62826391 від 04.04.2023 за Кіптівською сільською радою 04.04.2023 зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку. На думку прокурора оскільки спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення перебувала у спільній власності територіальних громад області, Кіптівська сільська рада не мала правових підстав на вчинення дій щодо проведення реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/250/25, підготовче засідання призначено на 15.04.2025, 13:00; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп» (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 19.03.2025, 21:50, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
31.03.2025 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп», надійшли письмові пояснення вих.№82 від 25.03.2025, у яких третя особа зазначає про те, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення лісового господарства 21.03.2023 зареєстрована у Державному земельному кадастрі спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 для ведення лісового господарства і пов?язаних з ним послуг. Рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 є підставою для набуття третьою особою права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду; відсутність у третьої особи державного акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена; законодавство не містить граничного строку виконання такого рішення. Спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третьої особи та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада. На думку третьої особи Кіптівська сільська рада не мала правових підстав вчиняти дії щодо реєстрації за собою права власності на спірну земельну ділянку, тому вважає обґрунтованими вимоги прокуратури та просить їх задовольнити.
02.04.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» у встановлений строк надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що спірна земельна ділянка не є спільною власністю територіальних громад Чернігівської області; зміст позовної заяви, підстави її подання та обґрунтування суперечать нормам чинного законодавства та спрямовані на порушення права власності Кіптівської територіальної громади; земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 площею 160,6797 га частково накладається на межі 45-47 кварталів ДП «Козелецьрайагролісгосп». За доводами відповідача у наданих прокурором документах не ідентифіковано, які саме земельні ділянки передані у користування, яка їх площа та кадастровий номер. Відповідач зазначає, що витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 160,6797 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі, передані у постійне користування ДП «Козелецьрайагролісгосп» та просить відмовити у задоволенні позову.
03.04.2025 від прокуратури через систему «Електронний суд» у встановлений строк надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор заперечує доводи відповідача та зазначає про те, що предметом спору є земельна ділянка, яка передана в постійне користування третьої особи та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області. Відповідач не мав жодних прав на реєстрацію права власності спірної земельної ділянки. Помилковим є твердження відповідача про те, що в силу п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Вказана норма стосується земель виключно державної власності, водночас спірна земельна ділянка була і залишається земельною ділянкою лісогосподарського призначення комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області. Інформація, надана ВО «Укрдержліспроект», та доданий до неї графічний матеріал є належними та допустимими доказами. Факт накладення спірної земельної ділянки на координати земель, які згідно з матеріалами лісовпорядкування перебувають у постійному користуванні третьої особи, додатково підтверджує факт передачі саме цієї земельної ділянки до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області рішенням обласної ради від 27.03.2001, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада. На думку прокурора ним обрано належний спосіб захисту шляхом звернення з віндикаційним позовом.
Ухвалою суду від 03.04.2025 задоволено заяву Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 02.04.2025 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; призначено проведення підготовчого засідання 15.04.2025, 13:00 та усіх наступних судових засідань за участю представника відповідача у режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні 15.04.2025 прийняли участь прокурор, представники відповідача та третьої особи. Позивач не прибув, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Подані прокурором, відповідачем та третьою особою заяви по суті залучено до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 15.04.2025 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі № 927/250/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.04.2025, 14:00, про що позивач повідомлений ухвалою суду від 15.04.2025 (ухвала суду доставлена позивачу до його електронного кабінету в ЄСІТС 15.04.2025, 17:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа).
24.04.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення, у яких відповідач зазначає про те, що посилання у позові тільки на перехід права власності на земельну ділянку з державної у комунальну власність не можна вважати таким, що автоматично призводить до порушення прав та інтересів постійного землекористувача, без посилання на конкретні порушення його прав та інтересів, завданих внаслідок такого переходу; прокурор фактично намагається ідентифікувати землі державної власності через матеріали лісовпорядкування постійного користувача, тоді як докази про реєстрацію права державної власності прокурором не надано.
28.04.2025 від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких прокурор зазначає про те, що якщо порівнювати розміри, площі саме земельних ділянок, то ці критерії визначені законом мають принципове значення тому, що лісовий квартал (виділ, підвиділ) не є земельними ділянками і до проведення робіт із землеустрою та реєстрації в Державному земельному кадастрі не мають такого статусу. Оскільки контур частини лісових кварталів № 45-47 відображений у планово-картографічних матеріалах, з якого сформовано земельну ділянку 7422085900:60:069:0016, не містить даних щодо промірів ліній, значень внутрішніх кутів повороту та координат поворотних точок зовнішніх меж, то в ході виконання комплексу робіт із землеустрою, з врахуванням усіх вищевказаних чинників межі, площі цієї земельної ділянки були уточнені комбіновано аналітичним та графічним способами відповідно до чинних нормативів. Розмір спірної земельної ділянки, що знаходиться в користуванні третьої особи, уточнено внаслідок робіт із землеустрою, проведених з метою їх державної реєстрації, що повністю відповідає земельно-обліковим даним. Право користування спірною земельною ділянкою посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Козелецьрайагролісгосп».
У судовому засіданні 29.04.2025 прийняли участь прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи.
Додаткові письмові пояснення відповідача та прокуратури прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 29.04.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 29.04.2025 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 14.05.2025, 11:00.
14.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 13.05.2025 про відкладення судового засідання у зв?язку з неможливістю явки його представника в судове засідання та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Електронним листом, підписаним електронним цифровим підписом, який надійшов до суду 14.05.2025, представник відповідача просить суд забезпечити передачу цього клопотання у справі №927/250/25.
У судове засідання 14.05.2025 учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за необґрунтованістю та відсутністю належних доказів, які підтверджують неможливість направити в судове засідання іншого представника.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
У зв?язку з тим, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, і їх участь у судове засідання обов?язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Наказом Обласного комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства “Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 27.12.2000 № 9 “Про дочірнє підприємство “Козелецьрайагролісгосп» створено Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп».
Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. п. 3 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп», затвердженого наказом директора комунального спеціалізованого агролісогосподарського підприємства “Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 № 9, зареєстрованого розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 16.01.2001 № 19, метою діяльності Підприємства є реалізація державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів в системі АПК району відповідно до скоординованих Обласним підприємством обсягів і напрямків цієї роботи, а також одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у його продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.
Предметом діяльності Підприємства є: спеціалізоване ведення лісового господарства у районі, лісозаготівля тощо.
Рішенням 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 “Про надання в постійне користування земель лісового фонду» земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, надано у постійне користування підприємствам згідно з додатком № 1 для ведення лісового господарства.
У додатку до згаданого рішення обласної ради Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Козелецьрайагролісогосп» на території Козелецького району надано в постійне користування 14333,6 га земель лісового фонду, в які увійшла спірна земельна ділянка.
За актом погодження лісових земель колишніх КСП Козелецького району в розрізі сільськогосподарських рад від 01.08.2005 (додаток № 4 до Проєкту організації та розвитку лісового господарства Дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп» на 2006 рік) вищевказана площа земель (14333,6 га) була скоригована в ході проведення базового лісовпорядкування з врахуванням даних статистичної звітності по формі 6-зем і склала 13359,5 га, в тому числі в межах Надинівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області - 306,3 га.
Відповідно до Проєкту організації та розвитку лісового господарства Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп» в його користуванні на території Надинівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки в межах лісових кварталів №45-48, 134 площею 306,3 га.
Підтвердження факту права постійного користування землями 45, 46, 47 кварталів ДП «Козелецьрайагролісгосп» міститься у проекті організації та розвитку лісового господарства, лісотаксаційному описі 45, 46, 47 кварталах, планах лісонасаджень, планах обходу № 8 та № 11.
За доводами прокурора факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 площею 160,6797 га до земель лісового фонду та факт постійного користування ДП «Козелецьрайагролісгосп» вказаною земельною ділянкою посвідчується матеріалами лісовпорядкування відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі, зокрема, територій Кіптівської сільської територіальної громади, затверджених Кабінетом Міністрів України. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Надинівська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Кіптівської сільської ради Чернігівського району.
Листом від 03.07.2024 №02-768 Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання ВО “Укрдержліспроект» (на запит прокурора №50-77-2829вих-24 від 27.06.2024) надало фрагмент накладки на ортофотоплан кв.45-47 ДАСП “Козелецьрайагролісгосп» Чернігівської області з межами їхніх таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року та межами земельних ділянок, згідно з наданими координатами поворотних точок, станом на 01.01.2016, яка виконана провідним інженером-таксатором Бондарчуком В. І., відповідно до якого земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 накладається на межі кварталів 45-47 ДП “Козелецьрайагролісгосп» (а.с.118-119).
У 2022 році землевпорядною організацією БПП “Позитив» на замовлення Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства “Козелецьрайагролісгосп» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 306,3444 га для ведення лісового господарства на території Кіптівської СТГ Чернігівського району Чернігівської області.
У пояснювальній записці, що міститься у вищевказаній технічній документації, зазначено, що у користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на території Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки загальною площею 306,3444 га. У ході робіт використані матеріали Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель. Для виконання робіт використані дані Державного земельного кадастру та Державного реєстру земель. Ділянка площею 160,6797 га ( квартал 45, 46, 47) розташована на території Кіптівської СТГ на схід від с. Надинівка Чернігівського району Чернігівської області і межує згідно з планом: з землями ДП «Чернігівське лісове господарство» (7425587900:06:000:2002), землями Кіптівської СТГ (землі запасу, проїзд) (а.с.98-100).
21.03.2023 на підставі розробленої технічної документації із землеустрою в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка за кадастровим номером 7422085900:60:069:0016, площею 160,6797 га з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг (за кодом 09.01.), категорія земель - землі лісогосподарського призначення; земельна ділянка розташована на території Кіптівської сільської ради (витяг з Державного земельного кадастру НВ-0002384672024, сформований 27.09.2024).
Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.04.2023, державним реєстратором Остерської міської ради Кезлею В.М., на підставі Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, за Кіптівською сільською радою 04.04.2023 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016, площею 160,6797 га (а.с.22).
У листі №02-03/677 від 12.08.2024 Чернігівська обласна рада повідомила Козелецьку окружну прокуратуру про те, що Чернігівська обласна рада рішення про передачу (погодження передачі) земельних ділянок лісогосподарського призначення, переданих вищевказаним рішенням (яке є чинним, зміни до нього не вносилися) в постійне користування ДП “Козелецьрайагролісгосп», іншим суб'єктам господарювання та органам місцевого самоврядування не приймала. Також обласною радою не приймалися рішення про припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували в постійному користуванні Козелецького РДАСП “Козелецьрайагролісгосп». Жодних рішень з приводу погоджень щодо зміни меж, площ, конфігурацій та про припинення права постійного користування ДП “Козелецьрайагролісгосп» обласна рада не приймала (а.с. 132).
Листом №10-25-0.5-5694/2-24 від 09.10.2024 (на запит прокуратури №15/3/1-893вих-24 від 23.09.2024) Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 площею 160,6797 га, розташована за межами населених пунктів Кіптівської ради, відноситься до земель лісового фонду та обліковується в Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням «для ведення лісового господарства і пов?язаних з ним послуг».
За твердженням прокурора звернення з позовом до суду у спірних правовідносинах спрямоване на припинення незаконної діяльності органів місцевого самоврядування щодо безпідставного набуття земель лісогосподарського призначення та необхідністю дотримання прав власників, оскільки фактичне повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення у володіння та розпорядження обласної ради від Кіптівської сільської ради відповідає критерію законності. Як наслідок, прокурор стверджує про наявність підстав для повернення спірної земельної ділянки власнику.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі, виходячи з такого.
Щодо підстав представництва інтересів держави Козелецькою окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Аналогічного змісту положення щодо лісів визначені статтями 7, 8 Лісового кодексу України.
Статтею 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України).
Прокурор у позовній заяві зазначає про те, що реєстрація органом місцевого самоврядування права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває у користуванні комунального спеціалізованого підприємства та у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, незаконної зміни цільового призначення та порушує інтереси держави в особі Чернігівської обласної ради.
У даному випадку порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області земельної ділянки лісогосподарського призначення, а саме незаконній реєстрації права власності Кіптівської сільської ради, чим порушуються норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України.
Частиною 2 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
За ст.8 Земельного Кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 30 Лісового кодексу України визначено, що, зокрема, обласні ради, у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.
Позовну заяву подано прокуратурою в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної ради, яка, на думку прокурора, при наявності порушень інтересів держави тривалий час не діє у вказаних спірних правовідносинах, які потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.
Козелецька окружна прокуратура листом №50-77-3107вих-24 від 22.07.2024 поінформувала Чернігівську обласну раду про виявлені порушення з проханням повідомити, чи вживала облрада заходи з метою витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та чи планує захищати інтереси держави з даного питання у судовому порядку (а.с. 128-131).
Чернігівська обласна рада у листі №02-03/677 від 12.08.2024 повідомила Козелецьку окружну прокуратуру про те, що заходи претензійно-позовного характеру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016, площею 160,6797 га не вживалися; через обмежене фінансування обласної ради на судові витрати обласна рада не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування прокуратурою (а.с. 132).
Козелецька окружна прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомила Чернігівську обласну раду про підготовку до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви в інтересах держави в особі останньої про витребування земельної ділянки (а.с. 137-138).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
За наведених обставин суд доходить висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради у суді при зверненні із цим позовом.
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
Відповідно до статті 6 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.
За частиною 1 статті 4 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 Лісового кодексу України (в редакціях чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.
До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
За статтею 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 21 частини 1 статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Як встановлено судом, рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) “Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Козелецьрайагролісгосп» (далі - третя особа) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду загальною площею 14333,6 га (в 2005 році площа скоригована до 13359,5 га), до складу яких увійшла спірна земельна ділянка площею 160,6797 (квартали 45, 46, 47), розташована на території Надинівської сільської ради (увійшла до складу територіальної громади Кіптівської сільської ради Чернігівського району).
Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Козелецьрайагролісгосп» є лісокористувачем за рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, основним видом діяльності якого є спеціалізоване ведення лісового господарства. Засновником Підприємства є Комунальне підприємство “Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради (пункти 1.2., 2.1., 3.8., 3.9. Статуту ДП “Козелецьрайагролісгосп»).
Відповідно до п. 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VІ з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки: а) на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.
Пунктом 7 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Виходячи з положень Закону № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013 спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у власності територіальної громади, сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДП “Козелецьрайагролісгосп».
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою в відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.
Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV, визнаються державою.
Акта на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, виданого Козелецькому РДАСП “Козелецьрайагролісгосп», суду не надано.
Суд враховує, що хоча рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 не є документом, що посвідчує право постійного користування, разом з тим воно є підставою для набуття третьою особою права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. Відсутність у третьої особи державного акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена. Законодавство України як на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001, так і на час розгляду цієї справи не містить граничного строку виконання такого рішення, тому в силу положень статті 144 Конституції України воно (рішення) підлягає обов'язковому виконанню.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №910/9909/23.
З урахуванням наведеного відсутність у ДП “Козелецьрайагролісгосп» акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою, за наявності чинного рішення Чернігівської обласної ради (15 сесії 23 скликання) від 27.03.2001 б/н “Про надання в постійне користування земель лісового фонду», прийнятого в межах повноважень Ради, не спростовує наявність у лісокористувача речового права (права постійного користування) на цю ділянку.
Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Норма п. 1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, яка вказує, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу, підтверджує, що земельні правовідносини третьої особи щодо отримання земельних ділянок лісогосподарського призначення у постійне користування є триваючими.
Відтак суд не вбачає підстав, які б унеможливлювали застосування до цих правовідносин п. 5 Розділу VІІІ “Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу; перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами; зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.
Таким чином, право постійного користування третьої особи земельними лісовими ділянками загальною площею 14333,6 га, у тому числі яка перебуває в межах лісових кварталів №45-48, посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Козелецького РДАСП “Козелецьрайагролісгосп», що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом, зокрема, у справі №917/623/22 від 06.02.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, провідним інженером-таксатором Бондарчуком В. І. було проведено накладення спірної земельної ділянки на ортофотоплан межі кв. 45-47 ДАСП “Козелецьрайагролісгосп» та встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 накладається на межі кварталів 45-47 ДП “Козелецьрайагролісгосп». Фрагмент накладки на ортофотоплан наданий ВО “Укрдержліспроект» на запит прокурора.
Суд враховує, що Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання “Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Виробниче об'єднання “Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Виробниче об'єднання “Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.
Отже, інформація, надана Виробничим об'єднанням “Укрдержліспроект», а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка передана у постійне користування третій особі для ведення лісового господарства.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та / або вилученню.
Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.04.2023, державним реєстратором Остерської міської ради Кезлею В.М., на підставі Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, за Кіптівською сільською радою 04.04.2023 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016, площею 160,6797 га (а.с.22).
Як встановив суд під час оцінки наявності підстав у прокурора для представництва інтересів держави у цій, спірна земельна ділянка відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону № 5245-VI є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області та перебуває в управлінні Чернігівської обласної ради.
Виходячи з установлених обставин, суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка, право власності на яку протиправно зареєстровано відповідачем, протиправно вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.
Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п.85,86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності (п.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позивачем у спорі про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України є власник майна, а відповідачем - добросовісний набувач (титульний власник спірного майна), що володіє ним на момент звернення позивача до суду з таким позовом, тоді як особи, які набували та втрачали відповідне право у ланцюгу перепродажів, не є відповідачами у такому спорі, так як на час пред'явлення вимоги про витребування майна з володіння не є ані власниками, ані володільцями, ані користувачами спірного майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову.
Отже, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України). Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
На час звернення прокурора до суду з позовом про витребування земельної ділянки право комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016, площею 160,6797 га зареєстровано за Кіптівською сільською радою (номер відомостей про речове право 49856233).
Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора про витребування з незаконного володіння Кіптівської сільської ради на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016 площею 160,6797 га.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин суд доходить висновку про те, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір у розмірі 19150,60 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 13, 14, 53, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати з незаконного володіння Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Слов?янська, буд.51-а, с. Кіпті, Чернігівський район, Чернігівська область, 17050, код 04413360) на користь держави в особі Чернігівської обласної ради (пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код 25618741) земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:069:0016, площею 160,6797 га, яка розташована на території Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
3. Стягнути з Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Слов?янська, буд.51-а, с. Кіпті, Чернігівський район, Чернігівська область, 17050, код 04413360) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 19150,60 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 14.05.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025.
Суддя М.О. Демидова