16 травня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1683/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», м. Чернівці
до Обласного комунального некомерційного підприємства «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ», м. Чернівці
про стягнення заборгованості - 210351,25 грн
Суддя Гончарук О.В.
секретар судового засідання - Медвідчук І.В.
Без виклику представників сторін.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Обласного комунального некомерційного підприємства «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 210351,25 грн.
Свій позов позивач обгрунтовує обставинами, пов'язаними з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №27 від 11.01.2023 в частині оплати за спожиту електричну енергію.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати за спожиту електричну енергію, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 27.06.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.07.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1999) в якому останній зазначає, що доводи позивача викладені у позовній є необгрунтованими, тому просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, господарський суд встановив наступне.
11.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та Обласним комунальним некомерційним підприємством «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ» укладено Договір №27 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.
Згідно з пунктом 2.1. та 2.2 Договору, постачальник зобов'язується постачати споживачу у 2023 році електричну енергію за кодом ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього Договору.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що загальна сума цього Договору становить 452741,25 грн, крім того, ПДВ - 90548,25 грн, разом з ПДВ - 548289,50 грн.
Ціна за 1 кВт год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 2 до цього Договору.
Відповідно до пункту 10.2 Договору, спори та розбіжності, що можуть виникнути під час виконання умов цього Договору, вирішуються у встановленому Договором та законодавством порядку.
Згідно пункту 13.1 Договору, зміни до Договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому Договорі та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2023 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (пункт 14.1 Договору).
Відповідно до пункту 15.1 невід'ємною частиною цього Договору є:
Додаток №1 очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії на 2023 рік
Додаток №2 порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії.
Згідно пункту 1 Додатка 2 до Договору ціна за одиницю товару визначається за підсумками розрахункового періоду (місяця) за такою формулою: Ц=(К*Ца+Тосп+Впост)*1,2, де 1,2 - урахування ПДВ, Ца - ціна закупівлі одиниці товару, Тосп - ціна послуг оператора системи передачі, яка встановлена регулятором на відповідний розрахунковий період, Впост - вартість послуг постачальника.
Додаток №3 заява - приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу.
Додаток №4 перелік об'єктів споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії : вул. Мусорського 8, м. Чернівці.
28.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Оператора системи розподілу електричної енергії (на території Чернівецької області - АТ «Чернівціобленерго») із запитом №12.5/716 щодо підтвердження інформації про те, що відповідач за період жовтень 2023 року по грудень 2023 року включено до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» як постачальника електричної енергії універсальної послуги та надання відомостей про обсяги споживання електричної енергії даним Споживачем за вказаний період.
Як встановлено судом, листом № 17/3 - 02/570 від 06.03.2024 Оператор системи розподілу підтвердив, що за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року відповідача включено до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» та підтвердив обсяг спожитої електричної енергії помісячно.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачем виставлено до сплати рахунки на оплату за фактично спожиту електричну енергію та Акти прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії: за жовтень 2023 рахунок № 32517 від 31.10.22023 на суму 65285,77 грн; за листопад 2023 року рахунок № 39296 від 30.11.2023 на суму 96576,36 грн; за грудень 2023 року № 42309 від 31.12.2023 на суму 98643,17 грн.
Заперечень щодо загального обсягу фактично спожитої електричної енергії за жовтень-грудень 2023 року в кількості, який визначений на підставі даних комерційного обліку оператора системи розподілу на об'єктах споживача (відповідача), а також її вартості за вказаним актом, обґрунтованої відмови від підписання акту приймання-передачі електричної енергії, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаному акті, з боку споживача не надано.
Також, судом встановлено, що відповідачем частково сплачувалась вартість електричної енергії за вказаний період у сумі 51815,03 грн.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем як постачальником виконано прийняті на себе зобов'язання з продажу електричної енергії у відповідності до умов Договору в обсягах та на суму, зазначену в акті приймання-передачі електричної енергії, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, незважаючи на отримання акту приймання - передачі та рахунку, в порушення зазначених умов Договору відповідачем оплата проданої позивачем електричної енергії за квітень-серпень 2023 року здійснена не була.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Не може вважатись неукладеним договір, який виконувався.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини пов'язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та нормативно-правовим актами у сфері електроенергетики.
За приписами частин першої та другої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII.
Частинами 1 - 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Покладення зобов'язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.
Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч. 7 ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії»).
Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником останньої надії (ч.11 ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії»).
У п.п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Умовами ч. 2 ст. 2 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії за жовтень-грудень 2023 року.
Проте відповідачем в порушення умов пункту 2.1. глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 208690,27 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З приводу стягнення інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу 534,87 грн - інфляційних та 1126,11 грн - 3% річних за період з 21.11.2023 по 08.03.2024.
Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України», Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» до Обласного комунального некомерційного підприємства «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ» про стягнення заборгованості у сумі 210351,25 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Обласного комунального некомерційного підприємства «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ» (58018, м. Чернівці, вул. Кольбенгаєра Еріха,8, код 43343797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (58002, місто Чернівці, вул. П. Целана, 6, код 42102122) заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 210351,25 грн та судовий збір у сумі 3155,27 грн.
3. З набранням рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.05.2025.
Суддя Гончарук О.В.