18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1352/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників позивача - Астахіної Е.В. за самопредставництвом, відповідача - Танської Я.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу № 925/1352/24 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Хорс» до Виконавчого комітету Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов сервітуту,
Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Хорс», через «Електронний суд», звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області (далі - відповідач), в якому просив суд:
встановити на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Хорс» земельний сервітут відносно частини земельної ділянки, а саме: 0,0537 га (межі та конфігурація земельного сервітуту - відповідно до плану обмеження встановленого Висновком експерта № 38/24/Буд від 19.09.2024 року), кадастровий номер 7122287000:03:002:0039, яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області та належить Мокрокалигірській сільській раді Звенигородського району Черкаської області, з моменту набрання рішенням суду законної сили;
визначити істотні умови земельного сервітуту, взаємні права та обов'язки Сторін шляхом викладення Договору встановлення земельного сервітуту у запропонованій редакції;
відшкодувати судові витрати.
Позов мотивований тим, що позивач на підставі договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.05.2008 року, є власником нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Спільніченка комсомольця, 5б в с. Ступичне Катеринопільського (зараз Звенигородського) району Черкаської області, а саме: літ. «А» - будівля зерносховища загальною площею 1492,6 кв. м. розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 7122287000:03:002:0041, а також нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Спільніченка комсомольця, 5д в с. Ступичне Катеринопільського (зараз Звенигородського) району Черкаської області, а саме: літ. «А» - будівля вагової загальною площею 26,7 кв.м розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 7122287000:03:002:0042, що перебувають у власності Мокрокалигірській сільській раді Звенигородського району Черкаської області право користування якими зареєстровано за позивачем шляхом укладення 01.08.2023 року договорів оренди землі. Однак, при передачі в оренду позивачу земельної ділянки, кадастровий номер 7122287000:03:002:0041, Мокрокалигірською сільською радою не був виділений під'їзний шлях до даної земельної ділянки, що унеможливило позивачу безперешкодно користуватися земельною ділянкою та об'єктами нерухомого майна, адже перед початком зберігання зернових, обов'язково необхідно визначити їх вагу, тобто проїзд до будівлі зерносховища повинен бути через будівлю вагової. Проїзд від будівлі вагової до будівлі зерносховища, тобто від земельної ділянки кадастровий номер 7122287000:03:002:0042 до земельної ділянки кадастровий номер 7122287000:03:002:0041 - відсутній, а проїзд можливий тільки по земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 7122287000:03:002:0039 площею 3,83 га, яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області. Пропозиція позивача про укладення оплатного строкового договору про встановлення сервітуту відповідачем не погоджена.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 13.11.2024, 10.12.2024, 03.02.2025 року, після усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 08.11.2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №925/1352/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.02.2025 року.
Відповідач в особі свого представника подав суду 28.11.2024 року,через систему «Елеуктронний суд», відзив на позовну заяву (вх. 18278/24, а.с. 56-57), у якому позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з мотивів безпідставності заявлення позову до нього, зауважив, що земельний сервітут повинен бути встановлений з Фермерським господарством «Обрії», як орендаря земельної ділянки комунальної власності Мокрокалигірської сільської ради, кадастровий номер 7122287000:03:002:0039, площею 3,83 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області в адміністративних межах Мокрокалигірської сільської ради.
Ухвалою суду від 20.02.2025 року (в протоколі судового засідання) за згодою представників сторін, підготовче провадження у справі № 925/1341/21 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті в цьому судовому засіданні, в розгляді якого оголошено перерву до 20.03.2025 року.
Мокрокалигірська сільська рада Звенигородського району Черкаської області в особі сільського голови подала суду 20.03.2025 року заяву (вх. № 4440/25, 4442/25, а.с. 86, 90), в якій просила долучити до матеріалів справи копії листа №432 від 16.05.2024 року та викопіювання з Державного земельного кадастру земельної ділянки кадастровий номер 7122287000:03:002:0041, картографічні дані з Google мап, інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7122287000:03:002:0035, 7122287000:03:002:0039, 7122287000:03:002:0040.
В судовому засіданні 20.03.2025 року долучено подані Мокрокалигірською сільською радою Звенигородського району Черкаської області докази, оголошено перерву до 02.04.2025 року.
Відповідач в особі представника подав 25.03.2025 року, через систему «Електронний суд», клопотання (вх. № 4732/25, а.с. 106), в якому просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство «Обрії».
Представник позивача подав 27.03.2025 року, через систему «Електронний суд», клопотання (вх. № 4846/25, а.с. 111-112), в якому просив замінити неналежного відповідача у даній справі - Виконавчий комітет Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на належного відповідача - Мокрокалигірську сільську раду Звенигородського району Черкаської області, продовжити розгляд справи з урахуванням заміни відповідача.
В судовому засіданні 02.04.2025 року представник позивача підтримав подане ним клопотання про заміну неналежного відповідача (за вх. 4846/25), просив його задовольнити, заперечив проти задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи. Представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи (за вх. 4725/25).
Суд (ухвалою суду в протоколі судового засідання) залишив без розгляду клопотання сторін про заміну неналежного відповідача (за вх. 4846/25), про залучення до участі у справі третьої особи (за вх. 4725/25) на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, як такі, що подані після закінчення процесуальних строків та не заявлено сторонами клопотань про поновлення пропущених строків на їх подачу.
В судовому засіданні 02.04.2025 року представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у його заявах по суті справи.
Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 02.04.2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані заяви по суті справи та з процесуальних питань, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову з таких підстав.
29.05.2008 року позивач СТОВ «Зернова компанія «Хорс», як покупець уклав з ТОВ «Іскра», як продавцем, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (а.с. 23 на звороті -24), п.1.1. якого продавець передав, а покупець прийняв за плату нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Спільніченка комсомольця, 5б в с. Ступичне Катеринопільського району Черкаської області, а саме: літ. «А» - будівля зерносховища загальною площею 1492,6 кв. м. та розташована на земельній ділянці площею 0,4536 га, що перебуває у державній власності. Договір посвідчено 29.04.2008 року державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори , зареєстровано в реєстрі за №1967 дані про який внесено до Державного реєстру правочинів (а.с. 24 на звороті).
Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 19416785 від 04.07.2008 року вбачається, наявність реєстраційного номера 21524235 про власника нежитлової будівлі по вул. Спільніченка комсомольця, 5б в с. Ступичне Катеринопільського району Черкаської області - СТОВ «Зернова компанія «Хорс», форма власності - приватна, частка власності - 1/1 (а.с. 25).
29.05.2008 року позивач СТОВ «Зернова компанія «Хорс», як покупець уклав з ТОВ «Іскра», як продавцем, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (а.с. 27), п.1.1. якого продавець передав, а покупець прийняв за плату нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Спільніченка комсомольця, 5д в с. Ступичне Катеринопільського (зараз Звенигородського) району Черкаської області, а саме: літ. «А» - будівля вагової загальною площею 26,7 кв.м. та розташована на земельній ділянці площею 0,035 га, що перебуває у державній власності. Договір посвідчено 29.04.2008 року державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1973 дані про який внесено до Державного реєстру правочинів (а.с. 28).
Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 19416916 від 04.07.2008 року вбачається, наявність реєстраційного номера 21524167 про власника нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 - СТОВ «Зернова компанія «Хорс», форма власності - приватна, частка власності - 1/1 (а.с. 28 на звороті).
Рішенням Мокрокалигірської сільської ради від 02.12.2020 року №1-20/VIII «Про реорганізацію Ступичненської, Киселівської сільських рад, що увійшли до складу Мокрокалигірської сільської ради об'єднаної територіальної громади» (а.с. 69) припинено повноваження Ступичненської сільської ради з 02.12.2020 року та надано повноваження Мокрокалигірській сільській раді в особі сільського голови Пипі Вікторії Вікторівні, бути правонаступником прав та обов'язків Ступичненської сільської ради внаслідок приєднання до Мокрокалигірської сільської об'єднаної територіальної громади (п.1.1.).
01.08.2023 року між СТОВ «Зернова компанія «Хорс», як орендарем, та Мокрокалигірською сільською радою, як орендодавцем, в укладено договір оренди землі (а.с. 40-41) п.п.1,2,2.1., 3 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться (розташована) в межах населеного пункту вул. Спільніченка, 5 б, с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області (під господарськими будівлями та дворами); загальною площею 0,2717 га, кадастровий номер 7122287000:03:002:0041; на земельній ділянці, що передається в оренду за цим договором розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать СТОВ «Зернова компанія «Хорс» (нежитлові господарські будови); договір укладено строком на 25 років.
Витяг з Державного реєстру речових прав № 349947098 від 11.10.2023 року (а.с. 35) містить в актуальній інформації про об'єкт речових прав реєстраційний № 2811058571222 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122287000:03:002:0041 загальною площею 0,2717 га запис про інше речове право №52072272 вчиненого 09.10.2023 року про право оренди земельної ділянки за позивачем на підставі договору оренди землі від 01.08.2023 року.
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 18.09.2024 року, земельна ділянка кадастровий номер 7122287000:03:002:0041 площею 0,2717 га віднесена до земель сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; місце розташування - Черкаська обл., Звенигородський район, вул. Спільніченка комсомольця, 5 б; власник - Мокрокалигірська сільська рада Звенигородського району Черкаської області; державна реєстрація права - 09.10.2023 року; номер запису -52072137; реєстрація здійснена Ротмистрівською сільською радою; 01.08.2023 року зареєстровано право оренди земельної ділянки за СТОВ «Зернова компанія «Хорс» (а.с. 32).
Також 01.08.2023 року між СТОВ «Зернова компанія «Хорс», як орендарем, та Мокрокалигірською сільською радою, як орендодавцем, в укладено договір оренди землі (а.с. 42-43) п.п.1,2,2.1., 3 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться (розташована) в межах населеного пункту вул. Спільніченка, 5 а, д, с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області ; загальною площею 0,5268 га, кадастровий номер 7122287000:03:002:0042; на земельній ділянці, що передається в оренду за цим договором розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать СТОВ «Зернова компанія «Хорс» (нежитлові господарські будови); договір укладено строком на 25 років.
Витяг з Державного реєстру речових прав № 349954539від 11.10.2023 року (а.с. 36) містить в актуальній інформації про об'єкт речових прав реєстраційний № 2811093671222 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122287000:03:002:0042 загальною площею 0,5268 га запис про інше речове право №52073094 вчиненого 09.10.2023 року про право оренди земельної ділянки за позивачем на підставі договору оренди землі від 01.08.2023 року.
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 12.09.2024 року, земельна ділянка кадастровий номер 7122287000:03:002:0042 площею 0,5268 га віднесена до земель сільськогосподарського призначення; вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; місце розташування - Черкаська обл., Звенигородський район, вул. Спільніченка комсомольця, 5 а, д; власник - Мокрокалигірська сільська рада Звенигородського району Черкаської області; державна реєстрація права - 09.10.2023 року; номер запису -52072964; реєстрація здійснена Ротмистрівською сільською радою; 01.08.2023 року зареєстровано право оренди земельної ділянки за СТОВ «Зернова компанія «Хорс» (а.с. 25 на звороті -26).
Позивач вказав, що при передачі в оренду йому земельної ділянки, кадастровий номер 7122287000:03:002:0041, Мокрокалигірською сільською радою не був виділений під'їзний шлях до даної земельної ділянки, що унеможливило СТОВ «Зернової компанії «Хорс» безперешкодно користуватися земельною ділянкою та об'єктами нерухомого майна, що належать останньому, адже перед початком зберігання зернових, обов'язково необхідно визначити їх вагу, тобто проїзд до будівлі зерносховища повинен бути через будівлю вагової.
Проїзд від будівлі вагової до будівлі зерносховища, тобто від земельної ділянки кадастровий номер 7122287000:03:002:0042 до земельної ділянки кадастровий номер 7122287000:03:002:0041 - відсутній, а проїзд можливий тільки по земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 7122287000:03:002:0039 площею 3,83 га., яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області, дані щодо орендаря вказаної земельної ділянки в державному земельному кадастрі відсутні згідно запиту представника позивача від 07.10.2024 року за № 398029810 (а.с. 13).
З метою врегулювання потреби СТОВ «Зернова компанія «Хорс» в безперешкодному доступі до майна, яке належить йомуна праві приватної власності, Товариство звернулось до ТОВ «Контакт-Сенрвіс» із заявою про проведення експертного земельно-технічного дослідження щодо можливості виконати під'їзд від будівлі вагової, розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 7122287000:03:002:0042 площею 0,5268 га, до будівлі зерносховища, розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 7122287000:03:002:0041 площею 0,2717 га, яка знаходиться на території Мокрокалигірської сільської ради та орендується СТОВ «Зернова компанія «Хорс».
Відповідно до висновку судового експерта Гнаток В. Г. № 38/24/Буд. від 19.09.2024 року за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження - експертом виснувано можливість виконати під'їзд від будівлі вагової, розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 7122287000:03:002:0042 площею 0,5268 га, що знаходиться на території Мокрокалигірської сільської ради і яка орендується СТОВ «Зернова компанія «Хорс» на підставі договору оренди б/н від 01.08.2023 року, до будівлі зерносховища, розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 7122287000:03:002:0041 площею 0,2717 га, що знаходиться на території Мокрокалигірської сільської ради та орендується СТОВ «Зернова компанія «Хорс» на підставі договору оренди б/н від 01.08.2023 року, шляхом встановлення сервітуту (код 07.02 «Право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху») площею 0,0537 га по земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 7122287000:03:002:0039, яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області (дані щодо орендаря вказаної земельної ділянки в державному земельному кадастрі відсутні). До висновку долучено розроблений експертом додаток №2 - Варіант встановлення сервітуту на користь СТОВ «Зернова компанія «Хорс» (а.с. 15-17, 18-19).
07.10.2024 року позивач звернувся до сільського голови Мокрокалигірської сільської ради із запитом-пропозицією № 21 (а.с. 44), в якому, з урахуванням висновку судового експерта Гнаток В. Г. № 38/24/Буд. від 19.09. 2024 року, запропонував встановити земельний сервітут без визначення строку шляхом встановлення сервітуту (код 07.02 «Право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху») площею 0,0537 га по земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 7122287000:03:002:0039, яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області.
Відповідач - Виконавчий комітет Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області листом № 905/02-24 від 17.10.2024 року рекомендував позивачу за його зверненням від 07.10.2024 року звернутись до спільного користувача земельної ділянки кадастровий номер 7122287000:03:002:0039 - Фермерського господарства «Дрибас Анатолія Степановича» стосовно знаходження компромісу щодо проїзду по даному шляху (а.с. 39).
Позивач зауважив, що відповідно до Інформаційної довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, кадастровий номер 7122287000:03:002:0039, підтверджує відсутність даних щодо орендаря вказаної земельної ділянки (дата формування довідки: 07.10.2024 рік) про що вказано і у висновку експерта № 38/24/Буд. від 19.09.2024 року, тому не вбачав підстав для звернення до Фермерського господарства «Дрибас Анатолія Степановича» із заявою про врегулювання проїзду.
Спір щодо встановлення строкового, оплатного земельного сервітуту, що виник між сторонами, позивачем передано на вирішення господарського суду із визначеним ним складом осіб.
Відповідач заперечуючи проти позову вказав на неналежності особи відповідача у даному спорі, зауважив, що земельний сервітут повинен бути встановлений з Фермерським господарством «Обрії», оскільки земельна ділянка комунальної власності Мокрокалигірської сільської ради, кадастровий номер 7122287000:03:002:0039, площею 3,83 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області в адміністративних межах Мокрокалигірської сільської ради, знаходиться в оренді Фермерського господарства «Обрії», на підставі укладеного 11.07.2019 року з Ступичненською сільською радою договором оренди землі, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122287000:03:002:0035, загальною площею 5,8300 га (землі сільськогосподарського призначення - господарські двори), що знаходиться за межами с. Ступичне в адміністративних межах Ступичненської сільсьої ради (а.с. 61).
З урахуванням набуття 10.03.2021 року права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 7122287000:03:002:0040 шляхом виділу її із земельної ділянки з кадастровим номером 7122287000:03:002:0035, у Фермерського господарства «Обрії» залишилася в оренді новоутворена земельна ділянка з кадастровим номером 7122287000:03:002:0039, загальною площею 3,8300 га., за користування якою орендарем у період 2021-2024 року загалом сплачено 40739 грн. орендної плати (а.с. 71).
Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про встановлення строкового платного земельного сервітуту, шляхом надання СТОВ «Зернова компанія «Хорс» права проїзду частиною земельної ділянки, а саме: 0,0537 га (межі та конфігурація земельного сервітуту - відповідно до плану обмеження встановленого Висновком експерта № 38/24/Буд від 19.09.2024 року), кадастровий номер 7122287000:03:002:0039, яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області та належить Мокрокалигірській сільській раді Звенигородського району Черкаської області та визначення істотних умов сервітуту.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою перебувають у сфері регулювання глави 32 ЦК України, глави 16 ЗК України та інших нормативних актів, прийнятих на їх виконання.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ч.ч. 3, 5 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 4, 6 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, зміна правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Главою 32 ЦК України визначено норми щодо права користування чужим майном, зокрема:
право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч.ч. 1, 2 ст. 401);
сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч.ч. 1, 3 ст. 402);
сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах (ч.ч. 1-3, 7 ст. 403);
право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ч.ч. 1, 2 ст. 404).
Главою 16 ЗК України визначено норми щодо права земельного сервітуту, зокрема:
право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (ч.ч. 1-4 ст. 98);
власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (п. «а» ч. 1 ст. 99);
сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ч. 1 ст. 100);
власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ч. 5 ст. 101).
Із викладених обставин справи суд вбачає, що 29.05.2008 року позивач - СТОВ «Зернова компанія «Хорс» на підставі договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.05.2008 року, став власником нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Спільніченка комсомольця, 5б в с. Ступичне Катеринопільського (зараз Звенигородського) району Черкаської області, а саме: літ. «А» - будівля зерносховища загальною площею 1492,6 кв. м. розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 7122287000:03:002:0041, а також нежитлової будівлі, що знаходиться по вул. Спільніченка комсомольця, 5д в с. Ступичне Катеринопільського (зараз Звенигородського) району Черкаської області, а саме: літ. «А» - будівля вагової загальною площею 26,7 кв.м розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 7122287000:03:002:0042.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 7122287000:03:002:0041, 7122287000:03:002:0042 перебували у власності Ступичненської сільської ради, а в подальшому у власності Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, якою, як орендарем укладено 01.10.2023 року з позивачем відповідні договори оренди землі.
З метою здійснення господарської діяльності, ефективного користування належним йому на праві власності нерухомим майном та відсутності під'їзного шляху від земельної ділянки кадастровий номер 7122287000:03:002:0042 до земельної ділянки кадастровий номер 7122287000:03:002:0041 позивач в судовому порядку у даній справі звернувся до відповідача Виконавчого комітету Мокрокалигірсьої сільської ради Звенигородського району Черкаської області з вимогою встановлення строкового платного земельного сервітуту, шляхом надання СТОВ «Зернова компанія «Хорс» права проїзду частиною земельної ділянки, а саме: 0,0537 га (межі та конфігурація земельного сервітуту - відповідно до плану обмеження встановленого Висновком експерта № 38/24/Буд від 19.09.2024 року), кадастровий номер 7122287000:03:002:0039, яка розташована на території Мокрокалигірської сільської ради, за межами населеного пункту с. Ступичне Звенигородського району Черкаської області та належить Мокрокалигірській сільській раді Звенигородського району Черкаської області.
Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Позивач скористався правом на визначення суб'єктного складу осіб даного спору, визначив відповідачем у даному спорі: Виконавчий комітет Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04409370, місцезнаходженням є: 20504, Черкаська обл., Звенигородський район, с. Мокра Калигірка, вул. Б. Хмельницького, б. 21.
Разом з тим, власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 7122287000:03:002:0041, 7122287000:03:002:0042 як і земельної ділянки з кадастровим номером 7122287000:03:002:0039 є Мокрокалигірська сільська рада Звенигородського району Черкаської області, а не її виконавчий комітет, що підтверджено наданими у справу доказами та не заперечено учасниками даної справи.
Суд враховує, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).
Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21), тобто встановлення особи, до якої належить подавати позов, безпосередньо впливає на результат вирішення спору у таких правовідносинах і може стати підставою для скасування судових рішень.
Враховуючи вищевикладене та зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд відмовляє у задоволенні позову СТОВ «Зернова компанія «Хорс» до Виконавчого комітету Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про встановлення земельного сервітуту, визначення істотних умов сервітуту як заявлений не до належного відповідача.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і правові висновки Верховного Суду, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
На підставі статті 129 ГПК України понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.05.2025 року.
Суддя В.М. Грачов